Durvillaea antarctica

вид бурих водоростей
Ілюстрація з книги Flora Antarctica
Ілюстрація з книги Flora Antarctica
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: SAR
Надтип: Страменопіли (Stramenopiles)
Відділ: Хромофітові водорості (Ochrophyta)
Клас: Бурі водорості (Phaeophyceae)
Ряд: Фукальні (Fucales)
Родина: Durvillaeaceae
Рід: Durvillaea
Вид: Кочаюйо
Durvillaea antarctica
(Chamisso) Hariot
Посилання
Вікісховище: Durvillaea antarctica
NCBI: 112057

Кочаюйо (Durvillaea antarctica) — вид бурих водоростей родини Durvillaeaceae.

Назва ред.

У мові кечуа вид називають: cochayuyo (cocha: озеро, та yuyo: бур’ян), та hulte.

Будова ред.

Шкірястий талом водорості варіюється від зеленого до золото-коричневого. Має унікальну сотову будову, що дозволяє рослині плавати на поверхні води та бути стійким проти ударів хвиль.[1] Ця структура також сприяє широкому розповсюдженню водорості, оскільки відрвані від основи шматки талома можуть відноситися течіями далеко від місця зростання. Основа Durvillaea antarctica дуже міцна і її важко відірвати від субстрату.

Durvillaea antarctica розмножується статевим шляхом, виробляючи яйцеклітини та сперму, які виділяються у воду. Велика особина може виробити 100 мільйонів статевих клітин за дванадцять годин.[2]

Ареал та середовище ред.

Трапляється на узбережжі Чилі, південній частині Нової Зеландії та на острові Маккуорі.[3]

Практичне використання ред.

Стебла водорості збирають на узбережжі Чилі та використовують у чилійській кухні. Готують за різними рецептами, включаючи салати та тушковані страви.[4]

У маорі листя Durvillaea antarctica використовуються для виготовлення традиційних мішків pōhā, які використовуються для перенесення та зберігання їжі та прісної води, для перенесення живих молюсків, а також виготовлення одягу та спортивного спорядження.[5]

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Taonga, New Zealand Ministry for Culture and Heritage Te Manatu. Bull kelp’s honeycombed structure. teara.govt.nz (англ.). Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  2. Bradstock, M (1989). Between the Tides. New Zealand: David Bateman Limited.
  3. Smith, J.M.B. and Bayliss-Smith, T.P. (1998). Kelp-plucking: coastal erosion facilitated by bull-kelp Durvillaea antarctica at subantarctic Macquarie Island, Antarctic Science 10 (4), 431–438. doi:10.1017/S0954102098000522.
  4. Fraser, Ceridwen I.; Velásquez, Marcel; Nelson, Wendy A.; Macaya, Erasmo C.; Hay, Cameron H. The Biogeographic Importance of Buoyancy in Macroalgae: A Case Study of the Southern Bull-Kelp Genus Durvillaea (Phaeophyceae), Including Descriptions of Two New Species1. Journal of Phycology (англ.). Т. n/a, № n/a. doi:10.1111/jpy.12939. ISSN 1529-8817. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  5. Taonga, New Zealand Ministry for Culture and Heritage Te Manatu. 4. – Seaweed – Te Ara Encyclopedia of New Zealand. teara.govt.nz (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2020.