Вікіпедія

Crusader Kings II

відеогра 2012 року

Crusader Kings II (укр. Королі-хрестоносці II) — відеогра в жанрі глобальної стратегії, розроблена компанією Paradox Development Studio та опублікована Paradox Interactive. Як і перша Crusader Kings, ця гра моделює систему феодальних відносин у середньовічних Європі та Близькому Сході, включаючи особисті взаємовідносини між тисячами персонажів, війни (у тому числі хрестові походи), інтриги, боротьбу за вплив на Папу Римського тощо. Сам процес побудований виключно на грі за обраного гравцем правителя династії, а не за державу, що відрізняє цю відеогру від більшості інших ігор компанії Paradox Interactive. Випуск Crusader Kings II відбувся 14 лютого 2012. 4 травня гру було портовано на MacOS[3], а 24 січня 2013 року — на Linux[4]. З 18 жовтня 2019 року гра без доповнень є повністю безкоштовною[5].

Crusader Kings II
Обкладинка відеогри
Розробник Paradox Development Studio
Видавець Paradox Interactive
Дистриб'ютор Steam і Humble Store[d][1]
Жанр(и) Глобальна стратегія
Платформа  Microsoft Windows
 macOS
 Linux
Дата анонсу 19 серпня 2010
Дата випуску 14 лютого 2012
Режим гри  однокористувацький
 багатокористувацький
Мова Англійська, французька, німецька, іспанська
Українська Ucraina Unione Strategists[2] (версія 3.3.3 не підтримується)
Технічні деталі
Рушій Clausewitz Engine
Носій CD або завантаження через Steam
Crusader Kings
Попередня гра Crusader Kings
Наступна гра Crusader Kings III
Офіційний сайт

Вихід продовження серії під назвою Crusader Kings III відбувся 1 вересня 2020 року.

Ігровий процес ред.

 
Володіння династії Рюриковичів у 1070 році

Гравець керує життям правителя обраної середньовічної династії в період від 936 по 1453 рік (з доповненнями додається можливість почати гру в 769 або 867). Основна мета гри полягає в тому, щоб станом на 1453 рік династія гравця мала найбільше очок авторитету. Кожен очільник династії впродовж життя накопичує авторитет, який після смерті вноситься до загального рахунку. Досягти високого авторитету можливо різними шляхами: завоюваннями, династичними шлюбами, інтригами, договорами тощо.

На початку гравець обирає дату старту гри та правителя, що представляє історичну династію того періоду. Дається змога обрати з-поміж пропонованих стандартних варіантів або визначити деталі вручну. Можливо грати як за голову певної держави, так і його васала. Кожному персонажеві відповідає свій рівень складності.

Гра відбувається на карті, поділеній на регіони, в реальному часі. Гравець вільний в будь-який момент призупинити гру чи змінити її швидкість, вповільнивши чи пришвидшивши події. На карті представлені ландшафт, міста, погодні умови й армії. Щоб династія не перервалася, гравець повинен дбати про наявність спадкоємців, регентів та прогрес утворення змов, укладати династичні шлюби та пакти. Правила успадкування можуть змінюватися на користь гравця. Також шлюби дозволяють робити представників династії спадкоємцями інших держав, і таким чином розширювати володіння без війн. Кожен персонаж володіє низкою рис, які визначають його поведінку. У той же час наявність претендентів на роль глави династії може стати причиною міжусобиць. Попри те, що всі основні персонажі в грі є історичними особистостями, навіть придворні (наприклад, при дворі герцога Ісландії є придворний Сноррі Стурлусон), гравець сам обирає імена спадкоємцям. Також розробники додали кілька власних персонажів як придворних в деякі з графств. У грі наявний інтегрований зв'язок історичних персонажів з Вікіпедією. При натисканні на відповідну кнопку в профілі правителя відкривається стаття з його біографією.

Основою добробуту династії слугують володіння, звідки надходять прибутки, війська, де зводяться споруди, котрі розширюють старі можливості династії та надають нові. Династія володіє багатствами, вираженими в золоті, котре витрачається на будівництво, найм та втримання військ тощо, та отримується від податків, торгівлі, грабунків, відкупів. Також успіх династії визначають її престиж, благочестя (ставлення до неї релігійного лідера), ліміт доменних володінь та ліміт кількості васалів. Загальні успіхи виражаються в підсумковому рахунку.

В управлінні державою допомагає рада з п'яти радників. Канцлер визначає ефективність дипломатії, стосунки з васалами. Від маршала залежить боєздатність регулярного війська й ополчення. Скарбник займається збором податків і від нього залежать обмеження на розширення володінь. Таємний радник забезпечує здійснення інтриг, розкриття змов, шпигунство. Духівник поширює релігію, котру сповідує династія, та її культуру. Склад ради з часом змінюється, кожен її учасник має свої риси та думку про інших персонажів.

Гравець може видавати укази, що визначають рівень податків, кількість призовників до війська, церковні збори тощо. Володіння лідером династії та його васалами реліквіями забезпечує певні бонуси в різних сферах життя. Реліквії можуть отримуватися як дари, захоплюватися чи створюватися. Невигідних васалів можливо кинути до в'язниці чи ослабити їхній вплив, позбавивши титулу.

Щоб оголошувати війни, персонажі повинні мати casus belli, як-от претензії на володіння територією чи титулом. Війська отримуються шляхом призову в доменних графствах, від васалів, або платою найманцям. З різними державами можуть укладатися союзи і тоді вони надаватимуть війська для допомоги. Битви відбуваються схематично, протиборчі армії, поділені на три фланги кожна, обирають тактики і на основі вихідних умов вираховується результат. Бій триває три фази: в першу атакують легка піхота та лучники, в другу важка піхота, пікінери тощо, в третю діє кавалерія. Ландшафт суттєво впливає на перебіг бою. Так, у горах легше оборонятися, а перетин річки ослаблює нападників. Різноманітні технології та культурні бонуси можуть суттєво збільшити шанси на перемогу.

Впродовж гри розвиваються технології, поділені на 3 категорії: військові, економічні та культурні. Гравець не здатний керувати ними безпосередньо, але швидкість вивчення технологій залежить від здібностей васалів з високими титулами та радників. Дозволяється сфокусуватися на певній галузі знань, щоб пришвидшити відкриття в ній. Технології незалежно від вибору гравця поширюються на навколишні території, поступово стаючи доступними й іншим династіям.

Періодично стаються такі події, як епідемія чуми, холери, іспанки, також можливі хрестові походи або монгольська навала, що можуть різко змінювати економічну, політичну, релігійну та культурну ситуацію в регіоні[6].

Розробка ред.

19 серпня 2010 року, через 6 років після виходу першої частини гри, розробники на прохання фанатів оголосили на виставці Gamescom 2010 про початок розробки другої частини серії[7]. Вихід Crusader Kings II відбувся 14 лютого 2012 року. Провідним розробником гри є Генрік Фореус (швед. Henrik Fåhraeus), відомий на офіційному форумі як Doomdark. Під час розробки гри щомісяця публікувався щоденник розробників[8].

Доповнення ред.

Усього вийшло 14 офіційних доповнень і один додатковий сюжет, а також більше десятка дрібних доповнень, які не впливають на ігровий процес, але додають нові портрети, новий зовнішній вигляд бойових одиниць і національну музику.

Назва Дата випуску Випущено з патчем Опис
Sword of Islam 26 червня 2012 1.06 Перше доповнення, яке дає можливість грати за мусульманські династії, а також додає їм нові події й особливості, поліпшує їхню систему інтриг. Мусульманські правителі можуть мати одну головну дружину і до трьох вторинних. Половина умінь головної дружини переходить до правителя.[9]
Legacy of Rome 16 жовтня 2012 1.07 Друге доповнення, яке додає деякі особливості до гри за Візантійську імперію. З'явилися фракції, можливості засліпити або каструвати ув'язнених для певних культур, відновити Римську імперію або подолати Велику схизму. Тепер імператори Візантії можуть самі призначати собі спадкоємців, даючи почесний титул «деспота» своєму спадкоємцю.[10]
Sunset Invasion 15 листопада 2012 1.08 Третє доповнення, яке додає новий сценарій, згідно з яким у грі відбувається вигадане вторгнення ацтеків до Європи. Це перша робота Paradox Development Studios, в якій вони відійшли від реальної історії.[11]
The Republic 15 січня 2013 1.09 Четверте доповнення, яке додає можливість грати за торгові республіки. Патриції можуть засновувати свої представництва і факторії по всьому морю. Якщо почати з 1066 року, на вибір пропонується п'ять купецьких держав: Венеція, Піза, Генуя, Амальфі й Ґотланд. Пізніше до них приєднується Ганза. Їх основне завдання — будувати в приморських провінціях торгові пости, які дають стабільні прибутки.[12]
The Old Gods 28 травня 2013 1.10 П'яте доповнення, яке дозволяє грати за язичницьку або зороастрійську династію, а також робить доступною більш ранню дату початку гри — 867 рік.[13]
Sons of Abraham 18 листопада 2013 2.0 Шосте доповнення, в якому було істотно розширено взаємодію гравця з католицькими церквою й військово-чернечими орденами, а також іншими авраамічними релігіями. Тепер з'явилася можливість з допомогою єпископів впливати на Папську курію та брати позики в орденів. Також гравець може грати за юдейських каганів Хазарії, відтворити Юдейське царство і відновити Храм Соломона.[14]
Rajas of India 25 березня 2014 2.1 Сьоме доповнення. Відкриває гравцю можливість грати за правителів, сповідуючих дхармічні релігії або даосизм.
Charlemagne 14 жовтня 2014 2.2 Восьме доповнення. Покращує деякі описові аспекти гри, а також робить доступною ранішу дату початку гри — 769 рік.
Way of Life 16 грудня 2014 2.3 Дев'яте доповнення. Дозволяє гравцям безпосередньо своїми діями впливати на події, що можуть відбутися, а не покладатися виключно на риси характеру свого персонажа або випадковість.
Horse Lords 14 липня 2015 2.4 Десяте доповнення. Відкриває гравцю можливість грати за кочові племена.
Conclave 2 лютого 2016 2.5 Одинадцяте доповнення. Покращує взаємодію персонажа з васалами, дає владу законодавців владі та переробляє систему освіти дітей.
The Reaper's Due 25 серпня 2016 2.6 Дванадцяте доповнення. Покращує механіки чуми, епідемій, незначних захворювань та поглиблює взаємодію з придворними.
Monks and Mystics 7 березня 2017 2.7 Тринадцяте доповнення. Додано таємні товариства, нові артефакти та реліквії, нових радників та можливість віддавати команди союзним арміям.
Jade Dragon 16 листопада 2017 2.8 Чотирнадцяте доповнення. Додає Китайську імперію поза картою та механіку взаємодії з ним, нові китайські артефакти, нові casus belli для малих правителів та дозволяє грати за правителів, сповідуючих даосизм або бонське язичництво.
Holy Fury 13 листопада 2018 3.0 П'ятнадцяте доповнення. Розширює можливості реформації язичницьких релігій, вводить нові події, пов'язані з хрестовими походами, додає нові механіки: коронацію правителя для католиків та канонізацію родів, а також дає можливість зіграти на процедурно згенерованих картах.

Продовження ред.

28 липня 2018 року головний виконавчий директор Paradox Interactive Фред Вестер розповів, що для Crusader Kings II може вийти продовження, оскільки відеогра, на його думку, вже переповнена різноманітними механіками та системами від доповнень, а це ускладнює розроблення нового вмісту для CK II[15]. У жовтні 2019 року нова частина була вперше представлена під час тогорічного PDXCon, відеоігрового розважального заходу від Paradox Interactive. Анонсування супроводжувалося випуском першого промоційного відеоролика та знімків екрана із зображенням майбутнього проєкту.[16] 14 травня 2020 було повідомлено, що Crusader Kings III запланована до випуску 1 вересня 2020 року[17].

Оцінки й відгуки ред.

Гра зібрала середню оцінку 82 бали зі 100 на агрегаторі Metacritic[18].

Тім Стоун з PC Gamer вказував, що жодна з ситуації у грі не написана заздалегідь за сценарієм і гравці здатні розіграти найнеймовірніші інтриги в дусі середньовіччя. «Усі вони виникли спонтанно із вражаюче насиченого та барвистого зображення середньовічної Європи. Використовуючи ігровий рушій Clausewitz, який ми востаннє бачили в Sengoku, CK2 наважується моделювати феодальну систему у всій її підступній, панібратській славі»[22].

Еріг Нейгер з IGN відгукнувся: «Одна з дивовижних рис Crusader Kings II полягає в тому, що як для творіння Paradox її насправді досить легко освоїти. Проте вона не для тих, хто слабкодухий (або кому бракує часу), але якщо ви готові трохи помучитися на початку, щоб осилити її, це зрештою винагородить вас дуже приємним ігровим досвідом». Підкреслювалося, що хоча події спираються на історію, гра передбачає велику кількість несподіваних ситуацій і зв'язків між рішеннями. Вона не нав'язує конкретної мети і тим самим дозволяє гравцям самими для себе визначити що вони вважатимуть перемогою[20].

Александра Голл з GamesRadar+ відмітила, що якщо з одного боку Crusader Kings II пропонує цікаві й часом кумедні історії та детальну симуляцію середньовічного життя з його підступністю та лукавством, то з іншого її складно освоїти новим гравцям, гра має перевантажений інтерфейс, а її оригінальна версія ігнорує держави за межами Європи та зосереджується на династіях, які сповідують християнство, хоча язичники й мусульмани відігравали значну роль в ту епоху[23].

Адам Б'єссенер з Game Informer похвалив гру за дуже високий потенціал до реграбельності. Вказувалося, що графіка в Crusader Kings II примітивна, але це сприяє легкості сприйняття того, що відбувається на карті. Різні події несподівано впливають одна на одну, видаючи цікаві ситуації, на які водночас є змога зреагувати, щоб протистояти ворогам чи скористатися тимчасовою вигодою[24].

У вересні 2014 року продажі оригінальної Crusader Kings II досягнули 1 млн примірників[25], що зробило її найуспішнішою грою від Paradox на той час[26]. За підрахунками Paradox, щодня в Crusader Kings II грали в середньому 12500 осіб, кожна провівши близько 99 годин у грі[25].

Примітки ред.

  1. ↑ Humble Store
  2. ↑ Українізатор гри
  3. ↑ Новини — Crusader Kings II is Now Available on Mac!. store.steampowered.com (укр.). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  4. ↑ Crusader Kings 2 out now on Linux - VG247. VG247 (амер.). 24 січня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  5. ↑ Yin-Poole, Wesley (18 жовтня 2019). Crusader Kings 2 is free to play. Eurogamer (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 15 травня 2020.
  6. ↑ Crusader Kings II Manual. Paradox Interactive. 2012. с. 4—52.
  7. ↑ Staff, I. G. N. (19 серпня 2010). Gamescom 2010: Paradox Interactive Announces Crusader Kings II. IGN (амер.). Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 18 серпня 2018.
  8. ↑ Щоденники розробників — Архів. https://forum.paradoxplaza.com/forum/index.php (англ.) .
  9. ↑ Crusader Kings 2 Sword of Islam expansion announced, will let you side with Saladin. pcgamer (EN-US) . Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  10. ↑ Crusader Kings 2: Legacy of Rome expansion lets you flex your Byzantium Maximus. pcgamer (EN-US) . Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  11. ↑ Crusader Kings II DLC sacrifices history, adds Aztec invasion of Europe. pcgamer (EN-US) . Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  12. ↑ Crusader Kings 2: The Republic - Gaming Nexus. Gaming Nexus (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  13. ↑ Crusader Kings 2: The Old Gods Review: Vikings And New Start Date Make CK2 Better Than Ever. Player.One (англ.). 5 червня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  14. ↑ Fun And Prophet: Crusader Kings 2 Expansion Out Now. Rock, Paper, Shotgun (амер.). 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  15. ↑ Crusader Kings 3 will 'probably' happen, says outgoing Paradox CEO. pcgamer (англ.). Процитовано 15 серпня 2018.
  16. ↑ Crusader Kings 3 announced at PDXCON 2019. Shacknews (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  17. ↑ Crusader Kings III вийде восени, але замовити її можна зараз. PlayUA (укр.). 14 травня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 15 травня 2020.
  18. ↑ а б Crusader Kings II for PC Reviews. Metacritic. 14 лютого 2012. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 21 квітня 2013.
  19. ↑ Shaun McInnis (16 лютого 2012). Crusader Kings II Review. GameSpot. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 6 вересня 2012.
  20. ↑ а б Eric Neigher (5 березня 2012). Crusader Kings II Review. IGN. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 6 вересня 2012.
  21. ↑ Zacny, Rob (1 травня 2012), Crusader Kings II, PC PowerPlay, Australia: nextmedia, № 203, с. 52
  22. ↑ Stone, Tim (14 квітня 2012). Crusader Kings 2 review. PC Gamer (амер.). Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 28 березня 2021.
  23. ↑ Alexandra Hall 27 February 2012. Crusader Kings II review. gamesradar (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  24. ↑ Biessener, Adam. Crusader Kings II Review: As Deep As You Want It To Be. Game Informer (англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 28 березня 2021.
  25. ↑ а б Crusader Kings 2's one million players average 99 hours of playtime | PCGamesN. web.archive.org. 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 28 березня 2021.
  26. ↑ How Crusader Kings 2 caught Paradox by surprise | PCGamesN. web.archive.org. 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 вересня 2014. Процитовано 28 березня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Crusader_Kings_II&oldid=41144736