Cainotheriidae
Cainotheriidae — вимерла родина парнокопитних, відома з пізнього еоцену до середнього міоцену Європи. Здебільшого вони збережені в карстових відкладах.
| Cainotheriidae | |
|---|---|
| |
| Відновлення скелета Cainotherium | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Надродина: | †Anoplotherioidea |
| Родина: | †Cainotheriidae Cope, 1881 |
| Genera | |
|
Cainotheriinae Oxacroninae | |
 Вікісховище: Cainotheriidae
| |
Ці тварини були невеликими за розміром і зазвичай не перевищували 15 сантиметрів у висоту в плечах. Довгий час вважалося, що вони ведуть схожий спосіб життя з зайцями і кроликами. Зубний ряд був повним і дуже селенодонтним, тобто премоляри і моляри мали вигнуті ріжучі краї у формі півмісяця (як у сучасних жуйних). Череп був невеликим, з короткою мордою та закритими орбітами ззаду, розташованими в центрі черепа.
Своєрідною характеристикою цієї групи були слухові бульби, захисні структури кісток вуха: вони були дуже великими, як ті, які сьогодні зустрічаються у дрібних ссавців, які живуть у відкритих і сухих середовищах. Ця розвинена анатомія черепа різко відрізнялася від решти скелета, досить примітивна: кайнотерії все ще мали чотири нередуковані пальці на ногах (предковий стан парнокопитних), навіть якщо бічні пальці були коротшими; вони закінчувалися довгими кігтями, як у сучасних кроликів. Задні лапи були значно довші за передні, що вказує на чудову адаптацію до бігу та стрибків.
Класифікація ред.
Химерні анатомічні особливості кайнотериїд визначають їх як примітивних артіодактилів. Попередні дослідження відносили їх до Tylopoda, більш пізні — до Ruminantia.[1] Робіацина середнього/верхнього еоцену раніше класифікувалася як член цієї родини, але нещодавно була виділена в окрему родину як сестринський таксон до Cainotheriidae. Протягом верхнього еоцену розвинулися примітивні роди Oxacron і Paroxacron, які вважаються першими справжніми кайнотеридами як сестринські таксони в підродині Oxacroninae.
Згодом, протягом олігоцену, підродина Cainotheriinae зазнала дискретного еволюційного випромінювання, з'явилися різноманітні роди, такі як Procaenotherium, та роди розміром з кролика Plesiomeryx і Caenomeryx. Найбільш спеціалізований рід Cainotherium також зник останнім, протягом середнього міоцену. Навіть на початку міоцену ці тварини були досить поширеними в різних частинах Європи, з численними видами (наприклад, C. laticurvatum, C. miocenicum, C. bavaricum). Кайнотериїди остаточно вимерли, коли в міоцені клімат став холоднішим.
Примітки ред.
- ↑ Weppe, Romain; Blondel, Cécile; Vianey-Liaud, Monique; Escarguel, Gilles; Pélissié, Thierry; Antoine, Pierre-Olivier; Judith Orliac, Maëva (20 серпня 2019). Cainotheriidae (Mammalia, Artiodactyla) from Dams (Quercy, SW France): phylogenetic relationships and evolution around the Eocene–Oligocene transition (MP19–MP21) (PDF). Journal of Systematic Palaeontology (англ.). 18 (7): 541—572. doi:10.1080/14772019.2019.1645754. ISSN 1477-2019. S2CID 202026238.
Література ред.
- C. Blondel. 2005. New data on the Cainotheriidae (Mammalia, Artiodactyla) from the early Oligocene of south-western France. Zoological Journal of the Linnean Society 144:125-166 M.
- Spaulding, M. A. O'Leary, and J. Gatesy. 2009. Relationships of Cetacea (Artiodactyla) among mammals: Increased taxon sampling alters interpretations of key fossils and character evolution. PLOS ONE 4(9): e7062