Arctagrostis latifolia

вид рослин
Arctagrostis latifolia

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Poeae
Рід: Arctagrostis
Вид: A. latifolia
Arctagrostis latifolia
(R.Br.) Griseb., 1852
Посилання
Вікісховище: Arctagrostis latifolia
Віківиди: Arctagrostis latifolia
EOL: 1114210
IPNI: 389173-1
ITIS: 40472
NCBI: 227220

Arctagrostis latifolia — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Північній Америці (Ґренландія, Канада, Аляска) та Євразії (Монголія, Росія, пн. Норвегія та Шпіцберген, пн. Фінляндія).

Опис ред.

Це багаторічні трав'янисті рослини, які можуть формувати великі килимки, завдяки горизонтальним, розгалуженим кореневищам, як правило, з гілками 3—6 см між повітряними пагонами. Основи стебел з деякими засохлими залишками листя. Стебла товсті, прямі, гладкі й голі або з дуже рідкісними волосками безпосередньо під волоттю. Більшість килимків мають велику кількістю листових пагонів, але можуть бути бідними на квіткові. Листя плоске або скручене до вершини, з численними і щільними жилками, піднятими на обох поверхнях, серединна жилка трохи відрізняється від інших. Прикореневі листя відносно короткі й широкі. Стеблові листки схожі на прикореневі, але коротші й ще більш широкі. «Стяговий листок» прикріплений на або вище середини стебла, часто трохи нижче або частково покриваючи волоть на початку літа. Лігули більш-менш усічені, з бахромою.

Одиниці суцвіття Poaceae — колоски, майже завжди численні в волотях або колосовидих суцвіттях. Колоски складаються з 2-х лусок (приквітки для колоска) і одної або кількох квіток. Квітки містять леми (нижні квіткові луски) і верхні квіткові луски.

Суцвіття — щільні або перервані, вузько довгасті, темно-фіолетові волоті, з гілочками від випростаних до розлогих. Волоть займає 1/3—1/4 загальної довжини стебла. Приквітки (луски й леми) з закругленими спинками, тобто, без кіля, але з зазначеною серединною жилкою. Колоскові луски приблизно тієї ж довжини або більше від довжини колоска, ланцетні, гострі або загострені, але іноді з розірваним кінчиком, темно-фіолетового кольору з білою напівпрозорою вершиною, 1-жильні, гладкі й голі. Леми довгасті, від тупих до підгострих або часто розірвані, фіолетові з широким білим напівпрозорим краєм у верхній 1/3 і вершині, 1-жильні, шорсткі на жилах у верхній частині, і часто злегка волохаті опріч жилок, волоски короткі й прямі. Верхні квіткові луски завдовжки з леми, шорсткі на кілях. Плоди — сім'янки.

Відтворення ред.

Статеве розмноження насінням; ефективне місцеве вегетативне розмноження шляхом клонального відтворення кореневищами. Плоди розсіюються, ймовірно, головним чином вітром і тваринами (в тому числі птахами).

Поширення ред.

Циркумполярний вид Північної Америки (Гренландія, Канада, Аляска) та Євразії (Монголія, Росія, пн. Норвегія та Шпіцберген, пн. Фінляндія). На а. Шпіцберген квітне пізно, суцвіття часто сильно пошкоджені морозом; насіння жодного разу не було виявлене; можливо на архіпелазі це рослина-релікт з теплого післяльодовикового періоду (7000–2500 р.т.).

Населяє мілини, багно. В основному зростає на субстратах з приблизно нейтральною та лужною реакцією ґрунту (рН).

Джерела ред.