Apple III

Apple III (часто відображається як Apple ///) — бізнес-орієнтований персональний комп'ютер, підготовлений і випущений компанією Apple Computer. Розглядався як наступник серії Apple II, але в основному зазнав провалу на ринку. Робота над Apple III розпочалася наприкінці 1978 року під керівництвом доктора Уенделла Сандера. Проєкт мав внутрішнє кодове ім'я «Сара» на честь дочки Сандера.

Машина вперше була представлена і випущена 19 травня 1980 року, але через серйозні проблеми зі стабільністю роботи, дизайну та відкликанням існуючих машин, була знову офіційно представлена наступної осені. Виробництво цих машин було припинено 24 квітня 1984.

Apple III можна розглядати як розширення Apple II — новітнього спадкоємця лінії 8-біт машин, починаючи з 1976 року. Проте Apple III був радше не частиною лінії Apple II, а близьким родичем. У 1981 році International Business Machines представила IBM Personal Computer (IBM PC) — абсолютно новий 16-біт дизайн, незабаром доступний в широкому діапазоні недорогих клонів. Бізнес-ринок рухався швидко до PC-DOS/MS-DOS платформи, зрештою відійшовши від 8-розрядних комп'ютерів лінії Apple. І хоча 65000 комп'ютерів Apple III були продані, ця версія зазнала провалу.

Провал Apple III привів до переоцінки плану щодо поетапної відмови від Apple II і в кінцевому підсумку продовжив його розвиток. У результаті, пізніші моделі Apple II включали деякі апаратні і програмні технології Apple III.

Apple III дизайн

Apple III був розроблений для комп'ютерного бізнесу і як можливий наступник для Apple II. Хоча Apple II підштовхнув до декількох важливих бізнес-доповнень, таких як VisiCalc, Multiplan і Apple Writer, але апаратна архітектура комп'ютера, операційна система і середовище розробки мали недоліки.

Apple III був оснащений 8-бітним процесором 6502A або B з тактовою частотою 1,8 МГц виробництва Synertek. Як і деякі з більш просунутих машин в сім'ї Apple II, використовував перемикання банків для адресування до 256 КБ пам'яті. Сторонні виробники також підготували оновлення наборів пам'яті, що дозволило адресування до 512 Кб. Інші Apple III вбудовані особливості включали 80х24 дисплей з верхнім та нижнім регістрами, цифрову клавіатуру, двошвидкісний (чутливий до тиску) курсор клавіші управління, 6-біт (ЦАП) аудіо, 16-кольорову графіку високої роздільної здатності і вбудований 140 KB 5,25 " гнучкий диск. На відміну від Apple II, контролер диска III був вбудований в материнську плату.

Apple III був першим продуктом Apple, що дозволяв користувачеві вибрати екранний шрифт і розкладку клавіатури: або QWERTY або Дворака. Обрані розкладка і шрифт не могли бути змінені під час виконання програми, на відміну від Apple IIc, який мав перемикач розкладки прямо над клавіатурою, що дозволяв перемикання на льоту.

Програмне забезпечення

Головним обмеженням Apple II і DOS 3.3 був спосіб звертання до ресурсів, який змушував периферію встановлювати в заздалегідь визначених місцях (слоти 5 і 6 зарезервовані для пристроїв зберігання даних, слот 2 зарезервований для послідовних інтерфейсів зв'язку, і т. д.) Це змушувало користувачів визначати місцезнаходження периферійного пристрою, приміром PR # 6, CATALOG, D1, і так далі. В Apple III операційна система вже називається Apple SOS, вимовляється як «яблучний соус (англ. sauce)». Здатність звертатися до ресурсів за назвою, а не до фізичного розташування, робило Apple III більш масштабованим. Apple SOS також дозволяла використовувати повну місткість накопичувача як один том, як це було зроблено в Apple ProFile для жорсткого диску. Крім того, Apple SOS підтримувала ієрархічну файлову систему (HFS). Деякі з функцій і кодів Apple SOS знайшли своє місце в операційних системах ProDOS Apple II і GS / OS, а також в системному програмному забезпеченні Ліза 7 / 7 і Macintosh.

Apple III також представив новий BASIC-інтерпретатор, який називався Apple III Бізнес BASIC, а пізніше інтерпретатор UCSD Pascal для більш структурного програмування.

Спочатку задуманий як пряма заміна для серії Apple II, він був розроблений з можливістю зворотної сумісності програмного забезпечення Apple II, щоб не втратити колишніх користувачів. Однак, так як Apple не хотіла заохочувати подальший розвиток платформи II, вони обмежили можливості для емуляції базової 48 KB Apple II + конфігурації. У режимі Apple II повноцінно використати комп'ютер було не можна, оскільки розробники заблокували підключення додаткових зовнішніх плат.

Apple III мав програму System Utilities, що дозволяла реконфігурацію та маніпулювання файлами. Інша програма, Selector III, була розроблена для інтеграції з програмою Утиліти й запуску різних додатків. Тим не менш, Apple вирішила не закінчувати цей проєкт, і інженери і розробники, що працювали над проєктом, викупили на них права і перейшли пізніше в інші компанії.

Периферія

Apple SOS підтримувала кілька нових периферійних пристроїв. Оригінальний Apple III прийшов з вбудованим годинником реального часу.

Окрім вбудованого флоппі-дисководу, Apple III також міг обробляти до трьох додаткових зовнішніх Диск III гнучких дисків. Диск III був тільки офіційно сумісним з Apple III, хоча Apple III міг використати модифікований Disk II диск і навпаки. Apple III Плюс вимагав адаптера з Apple, щоб користуватися Disk III з його портом DB-25.

Apple III також міг використовувати твердий диск під назвою ProFile. Оригінальна модель мала реальну місткість 5 МБ (ціною $ 3499) і з'єднувалася із спеціальною інтерфейсною картою, що вставлялась в слот Apple III.

Зміни

Apple III Plus

Після виявлення недоліків плати була розроблена нова материнська плата. Нова конструкція споживала менше електроенергії, мала ширші провідники і краще розроблені площинки^{[що це?]} чип-компонентів, включала 256 Кб оперативної пам'яті.

Apple III Plus

Apple III Plus був випущений у грудні 1983 року, одночасно з припиненням виробництва моделі Apple III, за ціною US $ 2995. Ця нова версія включала вбудований годинник, черезрядкову розгортку відео, стандартизовані з'єднувачі портів і нову клавіатуру. Клавіатура виконана в стилі ранніх бежевих Apple II.

Власники раніше придбаних Apple III могли отримати нову модель як послугу заміни. Комплект клавіатури оновлення, що отримала назву «Apple III Plus Upgrade Kit» був також поширений — в тому числі клавіатура, кришка, ROM клавіатура кодера і логотип заміни. Ця модернізація повинна була бути встановлена уповноваженим з обслуговування.

Недоліки проєкту

Стів Джобс наполягав на ідеї конструкції без вентилятора або кулера — для того, щоб комп'ютер працював тихо. Джобс пізніше поширив цю ж ідеологію на майже всі моделі Apple — від Apple Lisa і Macintosh 128K до iMac. Щоб комп'ютер розсіював тепло, корпус Apple III був зроблений з важкого литого алюмінію, який діяв як радіатор. І, на відміну від серії Apple II, блок живлення містився — без власного корпусу — у відсіку окремо від материнської плати.

Екран над дисководом (для запобігання електромагнітній інтерференції) і корпус з литого алюмінію Apple III+

Проте, цього було недостатньо, щоб розсіяти тепло ефективно. Для вирішення теплової задачі, пізніше Apple III були оснащені радіаторами. Але тим не менш, дизайн корпусу не вирішував проблеми. Деякі користувачі заявляли, що їх Apple III грівся так, що чипи почали виплавлятися з плати, екран відображав спотворені дані, або дискети деформуються.

Джеррі Manock, дизайнер корпусу, спростував звинувачення у помилці проєктування і стверджував, що блок адекватно розсіює внутрішнє тепло, що він довів різними випробуваннями.

Зрештою головним винуватцем виявилася материнська плата, яка використовувала «Fineline» технологію, що не була повністю опрацьованою на той час, з вузькими, близько розташованими провідниками. Коли чипи ставили на плату і паяли хвилею припою, між провідниками виникали небажані перемикання. Це викликало численні короткі замикання, які вимагають дорогих годин діагностики і ручної роботи. Apple розробила нову плату — з більшою кількістю шарів і нормальною шириною провідників. Нова материнська плата була розроблена одним дизайнером на величезній дошці^[що?] розробки, а не дорогою САПР-CAM системою, і вона працювала.

Комерційний провал

З цілої низки причин, Apple III була комерційним провалом. Із стартовою ціною від $ 4340 до $ 7800 США, він був дорожчий, ніж багато комп'ютерів для бізнесу з операційною системою CP/M, які були доступні у той час. Програмна бібліотека Apple III була дуже обмежена, і поки продавалися Apple II-сумісні програми, їхні емуляції, що працювали і на Apple III замітно шкутильгали, вони не могли використовувати розширені функції Apple III (зокрема, 64 КБ оперативної пам'яті (і більше), затребувана велика кількість програмного забезпечення Apple II на основі Pascal), що обмежували його корисність.

Зрештою, Apple довелося замінити перші 14000 Apple III машини безкоштовно. Клієнти, які їх купили отримали нові машини, з новими платами. Ці машини не були новою моделлю. Однак, для нових клієнтів наприкінці 1981 року, Apple знову переглянула систему, додавши в два рази більше пам'яті (256K RAM), яка була продана за значно нижчою початковою ціною $ 3,495. У той же час, Apple також представила додаткових 5 Мб зовнішнього жорсткого диска.

Вплив

Файлова система та деякі конструктивні ідеї з Apple SOS, операційна система Apple III, були частиною Apple ProDOS і Apple GS / OS, основними операційними системами для Apple II серії після розпаду Apple III.

Див. також

• Список продуктів припинено Корпорація Apple

Посилання

• Нещасливий Apple III [Архівовано 1 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• багато керівництва та схеми [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Сара — Apple///емулятор [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Комп'ютери Apple від альфи до омеги. Частина 4. Apple III [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Музей комп'ютерної історії: Промислові дизайнери Роберт Бруннер і Джеррі Manock [Архівовано 31 березня 2011 у Wayback Machine.]