Aero Mongolia (Аеро Монголиа, монг. А́эро Монго́лиа) — монгольська авіакомпанія. Виконує місцеві рейси за 12 напрямками, а також міжнародні — в Китайську Народну Республіку і Росію. Портом приписки є Міжнародний аеропорт Чингісхан, розташований у Улан-Баторі.

Aero Mongolia
ІАТА
M0
ІКАО
MNG
Позивний
AERO MONGOLIA
Тип авіакомпанія
Дата заснування 1970
Хаби Міжнародний аеропорт Чингізхан
Штаб-квартира Улан-Батор
Сайт aeromongolia.mn

Історія ред.

Компанія була заснована у 2001 році і почала виконувати рейси з 25 травня 2003 року. Вона була заснована MIAT Mongolian Airlines для підтримки співробітництва з MIAT, Korean Air, Air China і Аерофлотом. Перший Fokker 50 було отримано в грудні 2002, а Fokker 100 — в січні 2006 року. З отриманням Fokker 100 компанія здійснила свій перший рейс в Південну Корею. Другий Fokker 50 був замовлений в червні 2006.

31 жовтня 2007 року Комітет з авіаційної безпеки Монголії призупинив рейси компанії після того, як вона не змогла успішно пройти перевірки безпеки.[1] У першому кварталі 2008 року Aero Mongolia отримала ліцензію на виконання внутрішніх та міжнародних рейсів.

Основна інформація ред.

За інформацією на березень 2007 року в штаті міститься понад 130 працівників. Зараз компанія володіє чотирма літаками Fokker 50 і двома Fokker 100. Згідно з офіційним сайтом, авіакомпанія є офіційним перевізником олімпійської збірної Монголії[2].

Напрями ред.

 
Fokker F50 компанії Aero Mongolia в аеропорту Мурена, 2006.

За інформацією на травень 2010 року, авіакомпанія виконує рейси за такими напрямами:[3]

Авіакомпанія також виконує чартерні рейси на території Монголії.

Флот ред.

Флот авіакомпанії, за інформацією на червень 2008 року включає:

  • 4 літака Fokker 50
  • 2 літака Fokker 100 (на 2013 рік виведені з експлуатації)[4]

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Aero Mongolia flights stopped(англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 25 липня 2017.
  2. Реклам. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
  3. Flight Schedule of Summer 2010(англ.)[недоступне посилання з жовтня 2019]
  4. МАНАЙ ОНГОЦ. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 25 липня 2017.