90377 Седна

транснептуновий об'єкт, що є астероїдом або карликовою планетою

Седна (лат. Sedna; символ: ⯲)[7] — транснептуновий об'єкт, що є найвіддаленішою від Сонця карликовою планетою. Отримала назву на честь ескімоської богині морських тварин Седни.

Седна ⯲
Відкриття[1]
Відкривач Майкл Браун,
Чедвік Трухільйо,
Девід Рабіновіц
Місце відкриття Паломарська обсерваторія
Дата відкриття 14 листопада 2003
Позначення
Позначення 90377
Названа на честь Седна
Тимчасові позначення 2003 VB12
Категорія малої планети Транснептуновий об'єкт
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 14 березня 2012 (2456000.5 JD)
Велика піввісь 541 ± 2 а. о.
Перигелій 76,31 а. о. (11 млрд км)
Афелій 1000 а. о. (150 млрд км)
Ексцентриситет 0,859
Орбітальний період 12 600 ± 65 р
Середня орбітальна швидкість 1,0332 км/с
Середня аномалія 358,19°
Нахил орбіти 11,928°
Довгота висхідного вузла 144,38°
Аргумент перицентру 310,92°
Фізичні характеристики
Розміри 995 ± 80 км
<1600 км
Маса 1,8–4,3 x 1021 кг[3]
Середня густина 2,0 г/см³ (припущення)[3]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,33–0,50 м/с²
Друга космічна швидкість 0,62–0,95 км/с
Період обертання 10,273 год[4]
Сонячна доба 0,42 д (10 год)[5]
Альбедо 0,16–0,30
Температура ~12 K
Спектральний тип (червоний) B-V=1,24; V-R=0,78[6]
Видима зоряна величина 21,1
20,5 (Перигелій)
Стандартна зоряна величина 1,5849
CMNS: Седна у Вікісховищі
Планетоїд Седна. Художнє зображення NASA. Правильно відображені її велика віддаленість від Сонця та червоний колір поверхні. Вище й праворуч від Седни намальовано її гіпотетичний супутник.

Відкриття ред.

Об'єкт, що спочатку отримав позначення 2003 VB12, відкрили 14 листопада 2003 року американські астрономи Майкл Браун, Чедвік Трухільйо і Девід Рабіновіц. Після обчислення орбіти об'єкт отримав постійний номер 90377.

Характеристики орбіти ред.

 
Анімація, яка показує орбіту Седни, виявленої у 2004 році - можливого об'єкта внутрішньої хмари Оорта.

За даними на березень 2004 року, Седна перебувала на відстані 89,5 а. о. від Сонця, тобто вдвічі далі, ніж Плутон. Велика піввісь орбіти Седни (a) становить близько 541 а. о., а сама орбіта дуже витягнута, її ексцентриситет e = 0,86. Відстань від Сонця у перигелії становить 76,1 а. о. (Седна пройде його 2076 року), в афелії — близько 1000 а. о. Оберт навколо Сонця Седна робить за 11400 років.

 
Седна. Художнє зображення NASA. Вище і праворуч — гіпотетичний супутник Седни.

Фізичні характеристики ред.

 ЗемляДизноміяЕридаХаронПлутонМакемакеХаумеа2007 OR10КваварСеднаОрк
Порівняльні розміри найбільших ТНО і Землі.
Зображення об'єктів — посилання на статті.
 
Седна

Спостереження обсерваторії в Чилі вказують, що Седна є одним з найчервоніших об'єктів у Сонячній системі, майже такою ж червоною як і Марс. Її альбедо більше 0,2.

Діаметр оцінюють у межах від 995 до 1600 км, що становить приблизно три чверті розміру Плутона. Такі розміри не дозволяють однозначно віддати Седні першість за розміром серед об'єктів поясу Койпера. Її найближчим конкурентом за розміром є 90482 Орк (2004 DW). Чи будуть Седна й Орк вважатися карликовими планетами, має вирішити Міжнародний астрономічний союз.

На художньому зображенні Седни, поданому NASA журналістам (малюнок збоку нижче в статті), зображено гіпотетичний супутник Седни. Однак, у квітні 2004 року було встановлено, що Седна не має супутника.

Класифікація ред.

Першовідкривачі Седни стверджують, що вона є першим виявленим об'єктом хмари Оорта, оскільки її афелій істотно далі, ніж у відомих об'єктів поясу Койпера.

Інші дослідники включають її до поясу Койпера й вважають, що його зовнішня межа ширша, ніж припускалося. Існує гіпотеза, що орбіта Седни була відхилена проходженням поблизу Сонця іншої зорі.

Відкриття Седни пожвавило дискусію про те, які об'єкти Сонячної системи можна вважати планетами. Відомий фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов запропонував термін «мезопланети» для об'єктів менших за Меркурій, але більших за Цереру.

Дослідження ред.

Седна досягне перигелію приблизно в 2075–2076 роках. Наближення до Сонця дасть вченим можливість для більш докладного її вивчення (наступного наближення доведеться чекати близько 12 000 років). Хоча Седну внесено до списку досліджень сонячної системи НАСА[8], однак станом на 2010 рік ніяких місій до неї не планувалося[9].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (90001)–(95000). Ia. о.: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 липня 2008. 
  2. База даних малих космічних тіл JPL: 90377 Седна (англ.). Процитовано 10 травня 2012. 
  3. а б Масу підраховано наближено: взято середню оцінку розміру та припущено густину Плутона 2,0 г/см³
  4. Похибка періоду обертання може становити до 30%
  5. Case of Sedna's Missing Moon Solved. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. 5 квітня 2005. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 7 квітня 2005. 
  6. Stephen C. Tegler (26 січня 2006). Kuiper Belt Object Magnitudes та Surface Colors. Northern Arizona University. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 5 листопада 2006. 
  7. U+2BF2 ⯲. David Faulks (2016) 'Eris and Sedna Symbols,' L2/16-173R, [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.] Unicode Technical Committee Document Register.
  8. Solar System Exploration: Multimedia: Gallery. NASA. Архів оригіналу за 9 серпня 2012. Процитовано 3 січня 2010. 
  9. Solar System Exploration: Missions to Dwarf Planets. NASA. Архів оригіналу за 9 серпня 2012. Процитовано 11 листопада 2010. 

Посилання ред.