Ґундагар
Ґундагар (лат. Gundahar; приб. 385 — 436) — король бургундів (не пізніше 406–436; від 413 року — король Вормського королівства бургундів). Є прообразом Ґунтера, який фігурує в середньовічній епічній поемі «Пісня про Нібелунгів» та в інших легендарних переказах.
| Ґундагар лат. Gundahar | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| не пізніше 406 — 436 | ||
| Попередник: | новоутворення | |
| Спадкоємець: | Ґундіог | |
| Народження: | приб. 385 | |
| Смерть: |
436 Вормс, Священна Римська імперія | |
| Причина смерті: | Укус змії (травма)[1] | |
| Рід: | Burgundian dynastyd | |
| Батько: | Ґібіка | |
| Мати: | Uted | |
| Шлюб: | Брунгільд і Hrothildis von Westgotend | |
| Діти: |
сини: Ґундіог, Гільперік I донька: невідома на ім'я (дружина Ріцімера) | |
Біографія ред.
Свідчення про походження Ґундагара збереглися у вступі до складеної на початку VI століття Бургундської правди, а також у численних германських та скандинавських переказах, пов'язаних з героями епосу про Нібелунгів. Згідно з цими даними, батьком Ґундагара був король Ґібіка, можливо, перший правитель, який об'єднав під своєю владою розрізнених до цього бургундів. Припускають, що час його правління припадав на кінець IV століття, після чого трон бургундів послідовно посідали три його сини, Ґундомар, Ґізельгер та Ґундагар. Дата початку правління останнього з них невідома, але це відбулося ще до переходу бургундів через Майн 31 грудня 406 року[2].
Коли вандали, алани та свеви вторглись у Галлію, бургунди на чолі з Ґундагаром зайняли Майнц та прилеглу долину Рейну. Тут 411 року король бургундів разом з царем аланів Гоаром підняли повстання проти імператора Гонорія. Союзники проголосили новим імператором галльського магната Йовіна, після чого бургунди здійснили похід у Нижньогерманську провінцію. Після загибелі Йовіна у війні з вестготами Атаульфа, 413 року бургунди були визнані Західною Римською імперією, федератами й отримали місця для поселення в районі Вормса, створивши тут своє нове королівство[3]. В той самий час бургунди приймають християнство, але питання залишається спірним — чи то у формі аріанства чи католицтва. В будь-якому випадкові, в їх пізніших поселення в Сабаудії[4] вони виступали як християни аріанського спрямування.
435 року Ґундагар напав на римську провінцію Белгіка, але західно-римський полководець Флавій Аецій з військом, яке складалося з гунів, герулів, франків та аланів, переміг його. Наступного року гунське військо (невідомо, чи з власної ініціативи, чи ж за дорученням Аеція, але, принаймні, з його згоди)[5] розгромили королівство бургундів на Рейні. В цій битві була знищена значна частина бургундського племені й було вбито короля Ґундагара з братами. Загибель бургундів, які населяли область Вормсу, стала основою створеної пізніше «Пісні про Нібелунгів», де Ґундагара було названо королем Ґунтером.
Частина бургундів продовжувала жити в поселеннях на правому березі Рейну. 451 року вони мусили вирушити за королем гунів Аттілою в його поході в Галлію. Залишки бургундського племені, які уникли знищення 436 року, Аецій знову помістив 443 року як римських федератів у області Сабаудія.
Примітки ред.
- ↑ Magnusson M. Chambers Biographical Dictionary — W & R Chambers, 1990. — ISBN 978-0-550-16041-6
- ↑ Gundahar [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Сиротенко В. Т. История международных отношений в Европе во второй половине IV — начале VI вв. — Издательство Пермского госуниверситета, 1975. — С. 104—109.
- ↑ Область по обидві сторони кордону сучасних Швейцарії та Франції, від назви якої пішов топонім Савойя.
- ↑ Корсунский А. Р., Гюнтер Р. Упадок и гибель Западной Римской империи и возникновение германских королевств. — М. — С. 113.
Література ред.
- Григорий Турский. История франков = Historia Francorum. — М.: Наука, 1987. — 464 с.
- Западная Европа. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В.В. Эрлихман. — Т. 2.
Посилання ред.
- BURGUNDY KINGDOM, KINGS. Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 9 червня 2012.