Вікіпедія

Ґерхардт Бранстер

Ґерхардт Бранстер (Gerhard Branstner, 25 травня 1927, Бланкенгайн, Тюрингія — † 18 серпня 2008, Берлін) — німецький письменник.

Ґерхардт Бранстер
Gerhard Branstner
Ім'я при народженні Gerhard Branstner
Народився 25 травня 1927(1927-05-25)[1][2][3]
Бланкенгайн, Ваймарер-Ланд, Тюрингія, Німеччина[1]
Помер 18 серпня 2008(2008-08-18)[1][2][3] (81 рік)
Берлін, Німеччина[1]
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність прозаїк
Мова творів німецька
Напрямок наукова фантастика
Жанр фантастика
Партія Ліва партія. ПДС
Нагороди
Patriotic Order of Merit in bronze
Сайт: gerhard-branstner.de

Біографія ред.

Ґерхардт Бранстер народився 25 травня 1927 року у Бланкенхайні в землі Тюрингія. З 1934 року відвідував початкову школу. З 1942 року три роки вчився на управляючого.[4] У 1945 році, після двохтижневого перебування на фронті, він потрапив до американського табору військових полонених. Потім Бранстер був у французькому (до 1947), і ,в останній раз, у бельгійському полоні, з якого він був звільнений у 1947 році.[4]Як виходець з небагатої сім'ї, (його батько був робітником на порцеляновій мануфактурі), Ґерхардт отримав в НДР можливість отримати середню освіту. З 1949 по 1951 роки він навчається на Робітничо-Селянському факультеті в Єні[5]. З 1951 по 1956 роки він вивчає філософію в Гумбольдтському університеті Берліна, де він пізніше залишився працювати на посаді доцента. У 1953 році Ґерхардт одружується. В цьому шлюбі у подружжя народилося два сина (у 1955 та 1957 роках) і дочка (1959 рік). У 1963 році Ґерхардт Бранстер захистив докторську дисертацію на тему «Про гумор та його роль в літературі», і отримав ступінь доктора філософії.(Пізніше, вона була опублікована під назвою «Мистецтво гумору»).

З 1962 року Бранстер працював головним лектором в видавництві Eulenspiegel та видавництві Новий Берлін. З 1968 року стає вільним письменником. У 1973 році вийшла збірка «Прийшов, побачив, і сміявся» (Ich kam und sah und lachte)[6] , в яку увійшли вісім композицій Бранстера. Музику до шести з них написав сам Ґерхардт Бранстер, до двох інших — Зігфрід Матус[7] , і Вольфганг Піч[8] .У березні 2000 року Бранстер опублікував в виданні «Молодій світ» статтю «Пояснювання товаришу Гізі» (Klartext, Herr Genosse Gysi!). За погляди, які він висвітив в цій статті в квітні 2000 року його виключили із Соціалістичної Партії (Partei des Demokratischen Sozialismus (PDS))[9]. Проте вже в червні це рішення було скасовано через його протест, поданий до Федеральної арбітражної комісії партії. Останнім часом Ґерхардт Бранстер жив у Берліні. Окрім своєї діяльності як автора, він виступав на театральній сцені та провадив літературні читання. Помер Ґерхардт Бранстер 18 серпня 2008 року в Берліні. Його могила знаходиться на міському кладовищі Доротея в Берліні.

Праці німецькою мовою ред.

  • 1959: «Ist der Aphorismus ein verlorenes Kind?»
  • 1961: «Zu Besuch auf der Erde»
  • 1964: «Neulichkeiten»
  • 1967: «Der verhängnisvolle Besuch. Kriminalroman»
  • 1968: «Die Reise zum Stern der Beschwingten. Utopischer Roman»; «Die Weisheit des Humors»
  • 1969: «Nepomuks Philosophische Kurzanekdoten»
  • 1970: «Der falsche Mann im Mond. Utopischer Roman»
  • 1971: «Der Narrenspiegel»
  • 1973: «Ich kam, sah und lachte. Balladen, Anekdoten und Aphorismen»; «Der astronomische Dieb»; «Alarm am See» (eine Polizeiruf 110-Folge)
  • 1974: «Vom Himmel hoch»; «Plebejade»; «Der Narrenspiegel»
  • 1976: «Der Sternenkavalier»
  • 1977: «Der Himmel fällt aus den Wolken»; «Kantine»
  • 1977: «Der Esel als Amtmann»: Buchverlag Der Morgen, (Ost-)Berlin 1977.
  • 1979: als Fischer Taschenbuch: «Der Esel als Amtmann oder Das Tier ist auch nur ein Mensch» mit Zeichnungen von Hans Ticha. Frankfurt am Main 1979, ISBN 3-596-22425-X.
  • 1980: «Kunst des Humors»; «Handbuch der Heiterkeit»; «Der indiskrete Roboter»; «Der Esel als Amtmann», ISBN 978-3-88074-184-3
  • 1982: «Sprucksäckel»
  • 1984: «Das eigentliche Theater»
  • 1985: «Die Ochsenwette»; «Das Verhängnis der Müllerstochter»; «Der negative Erfolg»
  • 1987: «Heitere Poetik»
  • 1988: «Heitere Dramatik»
  • 1993: «Mensch — wohin?»
  • 1996: «Verbürgerlichung»; «Das Prinzip Gleichheit»
  • 1997: «Revolution auf Knien»; «Das philosophische Gesetz der Ökologie»
  • 1998: «Rotfeder»; «Der eigentliche Mensch»
  • 1999: «Witz und Wesen der Lebenskunst»
  • 2000: «Marxismus der Beletage»; «Die Welt in Kurzfassung», ISBN 978-3-89706-895-7
  • 2001: «Das System Heiterkeit»
  • 2002: «Die neue Weltofferte»; «Gegenwelt»; «Die Weisheit des Humors»
  • 2004: «Branstners Brevier — Das Kommunistische Manifest von heute»; «Die Narrenschaukel», ISBN 978-3-938142-11-0
  • 2006: «Philosophie der Geschichte», «Philosophie der Kunst» und «Sonny Girls» — In: «Die Pyramide», ISBN 3-928498-55-X; «Neue Lieder», ISBN 978-3-928498-75-3; «Kuriose Geschichten», ISBN 978-3-928498-57-9
  • 2007: «Liebengrün», Autobiografie, Kay Homilius-Verlag Berlin, ISBN 3-897068-50-8; «Die Hornisse — Philosophische Streitschriften», ISBN 978-3-928498-78-4

Переклади російською мовою ред.

  • Встряхнуть детектив (1995)
  • Игроки (1995),
  • Отличительная черта (1995)

Відгуки рецензентів ред.

  Ґерхардт Бранстер - спеціаліст вираженої гумористичної наукової фантастики ... Подорож до Рітмічної зірки - це подорож через різні гротескні держави, включаючи державу Тритон-капіталістів: або капіталістів або тритонів. Мешканці Рітмічної зірки зайняті веселою лінгвістичною грою з реальністю. 'Саме через цю веселу гру, в якій прихована серйозність, можна стикнутися з реальністю  

 — Франц Роттенштайнер[10]

Джерела ред.

Література ред.

  • Peter Reichel: Interview mit Gerhard Branstner/Der Autor als Spielmeister. Zum Schaffen Gerhard Branstners. In: Weimarer Beiträge 33 (1987), S. 773—802.
  • Olaf R. Spittel: Gerhard Branstner. In: Erik Simon, Olaf R. Spittel (Hrsg.): Die Science-fiction der DDR. Autoren und Werke. Ein Lexikon. Verlag Das Neue Berlin, Berlin 1988, ISBN 3-360-00185-0, S. 108—112.
  • André Plath: Schwitzbad mit neuem Aufguß? In: neue deutsche literatur 37 (1989), Heft 10, S. 156—158 (über Heitere Dramatik).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #104595906 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ а б Faltblatt [1973] des Henschelverlages mit Kurzbiografie zu Branstner (dem Band Ich kam, sah und lachte beigefügt).
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 13 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Heyne Science Fiction Magazin # 4, hrsg. von Wolfgang Jeschke, Wilhelm Heyne Verlag, München 1982, ISBN 3-453-30832-8, S. 229.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґерхардт_Бранстер&oldid=35297281