Вікіпедія

Ясос

Ясос (варіанти написання: Яссос, Іасос[1], Іассос (грец. Iασός або Iασσός)[1], лат. Iasus) — античне грецьке місто в Карії на березі Іасійської затоки[2] (нині затока Мандалья[3]) навпроти сучасного турецького міста Гюллюк. В античні часи Ясос розташовувався на острові, проте з часом протока між ним і материком зникла. Археологічна пам'ятка розташовується в окрузі Міляс, провінція Мугла, поблизу села Алеві району Кийиккишладжик, приблизно в 31 км від центру р. Міляс.

Ясос
Руїни агори
Сучасне розташування  Туреччина
Регіон Мугла
Milasd
Географічні координати 37°16′40″ пн. ш. 27°35′11″ сх. д. / 37.27777778002777609° пн. ш. 27.58638889002777717° сх. д. / 37.27777778002777609; 27.58638889002777717

Бронзовий вік ред.

Згідно з даними розкопок кінця XX-початку XXI ст., місце було населене з ранньої бронзової доби[4]. У шарах середньої бронзової доби виявлено багато знахідок кераміки мінойського походження; мабуть, місто було або мінойською колонією, або зазнавало активного впливу Криту[5].

З кінця XV ст. до зв. е. (пізньелладський період III A1) місцевість заселяють носії мікенської культури, про що свідчать знахідки мікенської кераміки, як імпортної, так і місцевого походження, а також інші дрібні знахідки (теракотові ідоли) і залишки стін мікенського типу[6]. Подібно до того, як і в Мілеті, мінойське поселення змінилося мікенським.

Імовірно, народ, який населяв Ясос, згадується у складі «народів моря» під ім'ям WSS. У період античності в Ясосі мешкали карійці, які були швидко асимільовані греками.

Античність ред.

Античні історики вважали Ясос колонією Аргоса[7], проте археологічні дані вказують на довгу історію. Згідно з античними джерелами, аргівські колоністи зазнали кількох поразок у війні проти карійців, тому вони закликали на допомогу сина Нелея, який раніше заснував Мілет. У зв'язку з цим у місті з'явилися нові поселенці[8].

Місто, що займало весь невеликий острів, мало всього 10 стадій по периметру. Незважаючи на це, воно досить швидко стало дуже багатим[9], завдяки риболовлі і торгівлі рибою[10]. Ясос був членом Делоського союзу і брав участь у Пелопоннеській війні 431—404 рр. до зв. е. Після сицилійської експедиції афінян на Ясос напали спартанці та їхні союзники. У момент нападу містом управляв перський сатрап Аморгес, який повстав проти Дарія II. Спартанці захопили та зруйнували місто. Взятого у полон Аморгеса вони відправили Тіссаферну.

У IV ст. територія міста увійшла до складу сатрапії нащадків Гекатомна і була завойована Олександром Македонським. Пізніше місто тримав в облозі Філіп V Македонський, проте римляни переконали його поступитися містом Птолемею V Епіфану[11].

Гори на околицях Ясоса служили джерелом чудового мармуру криваво-червоного та яскраво-білого кольору, який в античності використовувався в декоративних цілях[12]. Поблизу міста знаходилося святилище Гестії зі статуєю богині; вважалося, що хоч вона і стояла на відкритому повітрі, її ніколи не торкалися краплі дощу[13]. Страбон розповідає схожий переказ про храм Артеміди на околицях міста. Афіней згадує Ясос як відоме місце риболовлі[14].

Місто було покинуте, мабуть, у XV—XVI ст., в оттоманський період, коли поблизу було засновано містечко, яке отримало назву Асін-Кале або Асін-Курін. Адміністративно воно входило у склад санджака Ментеше Ізмірського (Айдинського) вілаєта.

Археологія ред.

До цього часу збереглася частина міської стіни. Поряд зі скелею збереглася частина стародавнього театру з рядами ослонів. У його околицях виявлено кілька написів та монет.

Після попередніх досліджень, які проводив Шарль Тексьє з 1835 р., тут почали проводитися регулярні розкопки, які нині веде Італійська школа археології в Афінах. Тут проводили свої експедиції Доро Леві (1960—1972), Клелія Лавьоса (1972—1984) та Феде Берті (1984—2011). З 2011 р. директором Ясоської експедиції є Марчелло Спану.

Ясос був постійно населений, починаючи з ранньої бронзової доби; в цей час на нього вплинула Кікладська культура. Далі в ньому представлені верстви геометричного, елліністичного та римського періодів, аж до візантійської доби. Серед споруд, що збереглися в Ясосі, — стоя Артеміди і вілли римського періоду.

Християнська традиція ред.

Відомі імена 4-х єпископів Ясоса: Фемістій (Themistius, 421), Флацилій (Flacillus, 451), Давид (787) і Григорій (878)[15]. Ясоський єпископат згадується у праці X ст. Nova Tactica[16], а пізніше також у Notitiae Episcopatuum.

У римсько-католицькій церкві існує титулярний диоцез, тобто єпархія, більше не пов'язана з реальною громадою католиків у зв'язку з їх переходом в іншу віру або міграцією з даної місцевості, під назвою Карія, з формальним місцезнаходженням в Ясосі.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Любкер Ф. Iasus (i) // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  2. ↑ Любкер Ф. Bargylia // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  3. ↑ Греция. Справочная карта. Масштаб 1:1 000 000 / Главный редактор Я. А. Топчиян. — М. : Роскартография, 2001. — (Страны мира. Европа) — 2000 прим.
  4. ↑ Ekin Kozal: Anatolien im 2. Jt. v.u.Z. und die Hinterlassenschaften materieller Kultur aus dem Ostmittelmeerraum, insbesondere Zyperns. Dissertation Tübingen 2006, S. 31 (Volltext).
  5. ↑ Ekin Kozal: Anatolien im 2. Jt. v.u.Z. und die Hinterlassenschaften materieller Kultur aus dem Ostmittelmeerraum, insbesondere Zyperns. Dissertation Tübingen 2006, S. 31; Christopher Mee: Anatolia and the Late Bronze Age. In: E. H. Cline, D. Harris-Cline (Hrsg.): The Aegean and the Orient in the second millennium. Proceedings of the 50th anniversary symposium, Cincinnati, 18-20 April 1997. Université de Liège, Liège 1998, S. 137ff.
  6. ↑ Jorrit M. Kelder, Mycenaeans in Western Anatolia, in: J.P. Stronk — M.D. de Weerd (Hrsg.), TALANTA. Proceedings of the Dutch Archeological and Historical Society XXXVI-XXXVII (2004—2005), 2006, S. 61f.
  7. ↑ Фукідід VIII:28, Полібій XVI:12, XVII:2, Тит Лівій XXIII:30
  8. ↑ Полібій. Historiae, xvi. 12.
  9. ↑ Фукідід. Історія Пелопоннеської війни, viii. 28.
  10. ↑ Страбон, Географія, xiv.
  11. ↑ Полібій. Historiae, xvii. 2; Тит Лівій. Історія від заснування міста, xxxii. 33; Клавдій Птолемей. Географія, v. 2; Пліній Старший. Природна історія, v. 29.
  12. ↑ Павел Силенциарий. Description of Hagia Sophia, ii. 213.
  13. ↑ Тит Лівій. Історія Риму.
  14. ↑ Афіней. Бенкет мудреців, iii., xiii.
  15. ↑ Michel Le Quien[en], Oriens Christianus I:913
  16. ↑ Гельцер Генрих, Georgii Cyprii descriptio orbis romani, nos. 340, 1464

Література ред.

  • La Grande Encyclopédie, sv Iasos 20 : 505.
  • Fede Berti, Roberta Fabiani, Zeynep Kızıltan, Massimo Nafissi (ed.), Marmi erranti. I marmi di Iasos presso i musei archeologici di Istanbul. Gezgin Taşlar. İstanbul Arkeoloji Müzeleri'ndeki Iasos Mermerleri. Wandering marbles. Marbles of Iasos at Istanbul Archaeological Museums. (İstanbul Arkeoloji Müzeleri 7.12.2010 — 4.7.2011) . Istanbul: Istanbul Arkeoloji Müzeleri Müdürlüğü, 2010.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ясос&oldid=37528240