Ярмолинці (селище)

Селище Ярмолинці
Герб Ярмолинець	Прапор Ярмолинець
	Площа 600–річчя Ярмолинець — центральний майдан містечка.Площа 600–річчя Ярмолинець — центральний майдан містечка.
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Громада	Ярмолинецька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Магдебурзьке право	1455
Статус	із 2024 року
Площа	4,46 км²
Населення	7263 особи
Густота	1 737,67 осіб/км²;
Поштовий індекс	32100
Телефонний код	+380 3853
Географічні координати	49°11′33″ пн. ш. 26°50′23″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 26.83972° сх. д.Координати: 49°11′33″ пн. ш. 26°50′23″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 26.83972° сх. д.
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ярмолинці
До станції:	3 км
	До обл. центру:
- фізична:	25 км
- автошляхами:	30 км
Селищна влада
Адреса	32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 14
Голова селищної ради	Хоптяр Віктор Володимирович
Карта
	Ярмолинці
	Ярмолинці
	Ярмолинці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ярмолинці.

Ярмо́линці — селище в Україні, центр Ярмолинецької ОТГ Хмельницького району Хмельницької області. Орган місцевого самоврядування — Ярмолинецька селищна рада.

Розташування ред.

Ярмолинці розташовані за 30 км на південь від Хмельницького. Селище займає площу понад 446 га.

Назва ред.

Пам'ятний знак «Ярмолинцям — 600 років» у центрі селища.

Коли і ким були закладені Ярмолинці, невідомо. В 1407 році грамотою короля Владислава II Ягайла село Ярмолинці за військові заслуги були надані Ходку Кроату (Ходку з Хорватії) з роду Деспотів. Онук Ходка першим отримав прізвище Ярмолинецький (Ярмолинський). Син Ходька — Олехно (Олександр) — грамотою Казимира Ягелончика підніс Ярмолинці до статусу містечок і отримав для Ярмолинців Магдебурзьке право.

Хорватський рід гербу Корчак володів Ярмолинцями та іншими селами близько 300 років (від початку XV — до початку XVIII століття).

1445 року за сприяння Олехна Ярмолинецького тут було збудовано замок, і фактично до кінця XIX століття від нього зберігались брама і дві башти. А 1823 року біля замку була викопана гармата з гербом Корчак Ярмолинських.

Ярмолинські та їхній люд відзначились в боротьбі з татарами і в захисті православної церкви, а рід Сутківських, що опосів у Сутківцях, є їхнім відгалуженням (від другої половини XV століття)^[2].

Згідно з орфографічним словником^[3], назва селища «Ярмо́линці» (множина) у родовому відмінку має форму «Ярмо́линців», давальному — «Ярмо́линцям», знахідному — «Ярмо́линці», орудному — «Ярмо́линцями», місцевому — «на/у Ярмо́линцях» та кличному — «Ярмо́линці». Однак, серед мешканців селища і в регіоні в цілому існує стала традиція відмінювати назву селища в родовому відмінку як «Ярмолинець», що є спільним і для деяких інших населених пунктів Хмельниччини — наприклад, Дунаївців.

Історія ред.

За здогадами археологів, на місці, де тепер розташовані Ярмолинці, люди проживали ще в період трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.). Виявлено також черняхівське поселення на південно-західній околиці, поблизу дороги Ярмолинці — Городок^[4].

Від заснування до кінця XVIII ст. ред.

XV століття. Кам'янецьке староство
За адміністративним поділом XVI ст. — Летичівський повіт; XIX ст. — Проскурівський повіт; XX ст. — Ярмолинецький район.

Містечко входило до складу Подільської землі, а пізніше до Речі Посполитої. Після завершення будівництва замку з оборонними спорудами Ярмолинці перевели до категорії містечок, а 1455 року Ярмолинцям надано магдебурзьке право. Згодом у містечку зведено ще один замок.

Ярмолинці на мапі Зигмунда Герстмана

Ярмолинеччина адміністративною одиницею стала ще в XV столітті, коли Ярмолинецький ключ належав до Кам'янецького староства. За адміністративним поділом XVI століття — у складі Летичівського повіту. З новим адміністративним поділом, запровадженим Польщею, Ярмолинці отримують статус повітового центру і входять до Кам'янецького воєводства.

1757 року «Ярмолинецький ключ» від дідича Домініка Шепінґа — ад'ютанта Браніцького — викупив Павел Стажинський за 245 000 злотих польських. Він заклав тут костел та кляштор Бернардинів. Ян Онуфрій Орловський закінчив костел. Похований тут також. Адам Орловський заселив тут німецьких фабрикантів: заклав фабрики сукна, сідел, капелюхів, килимів, гарбарню.

У 1761 році в Ярмолинцях було збудовано кляштор бернардинів. У 1832 році його перебудовано в православну церкву.

1795 була він замку тут ще брама в валі та дві башти.

Після Другого поділу Польщі (1793) Ярмолинці у складі Правобережної України ввійшли до складу Російської імперії.

Ярмолинці від кінця XVIII до початку XX ст. ред.

Костел Петра і Павла, 1793—1862

Ще у XVIII столітті в зв'язку з вигідним розташуванням Ярмолинців розпочалось піднесення містечка. Важливе економічне значення в системі внутрішньої торгівлі мали базари і ярмарки. На них реалізовувалась сільськогосподарська продукція, промислові та ремісничі вироби, укладалися договори (контракти) на виробництво, постачання і збут товарів, вивчався їх попит у населення. Помітний вплив на економічний розвиток Ярмолинців мало переведення сюди в 1835 році за сприяння Адама Орловського з містечка Тинни Ушицького повіту найбільшого в Подільській губернії Петропавлівського ярмарку. Завдяки великим обсягам торгівлі Петропавлівський ярмарок належав до першої (найвищої) категорії і був в одному ряду з ярмарком у Бердичеві.^[5]

Ярмолинці славилися своїми ярмарками на Петра і Павла (з 15 червня по 1 липня) та на Миколая (6 грудня). Товари привозили з Галичини, Росії та Польщі: хутра з Росії, машини господарські з Відня, породисті коні.

У 1846 році, повертаючись з міста Кам'янця-Подільського, містечко Ярмолинці відвідав видатний український письменник і мислитель Тарас Шевченко.

У XIX столітті Ярмолинці належать до Проскурівського повіту.

Для розвитку Ярмолинеччини в цілому велике значення мало будівництво шляхів сполучення. Так, будівництво шосейної дороги Проскурів-Ісаківці через Ярмолинці тривало у період 1887—1891 років. Вона значно покращувала міжміське сполучення, сприяла економічному розвитку губернії, задовольняла потреби населення.

XX століття — сьогодення ред.

У період Визвольних змагань українців (1917—1921 роки) в Ярмолинцях декілька разів змінювалась влада.

Ввечері 28 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду Ярмолинці було з боєм здобуто Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки. При цьому було ущент розбито батальйон 209-го стрілецького полку 70-ї бригади 24-ї стрілецької дивізії. Після бою Подільська група зупинилася у Ярмолинцях на ночівлю.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 41 житель селища^[6].

Статус селища міського типу в Ярмолинців — починаючи від 1958 року.

Ярмолинецький район у зв'язку із територіально–адміністративними змінами в УРСР остаточно утворився у 1965 році при об'єднанні Солобковецького, Михайлівського та Ярмолинецького районів.

Вулиця Петропавлівська

У радянський період у Ярмолинцях функціонували відразу ряд потужних виробництв — верстатобудівний завод і 2 цегельних заводи, струнка соціальна інфраструктура.

Із економічною кризою 1990-х років у селищі припинили існування декілька підприємств. У Ярмолинцях у 1990—2000-ні рр. закрилася низка закладів культури та освіти, натомість відновлено ряд культових споруд.

Населення ред.

Населення селища — 8914 мешканців (перепис 2001); 7954 мешканці (дані за 2011)^[7]; 7263 особи (дані за 2021)^[1].

У національному складі населення теперішніх Ярмолинців (як і району) переважну більшість складають українці. До інших національних груп, що представлені в населенні, належать росіяни та поляки^[8].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Мова	Відсоток
українська	96,97%
російська	2,50%
інші	0,53%

Транспорт і економіка ред.

Ярмолинці — залізничний вузол на ліній Гречани — Ларга.
Через Ярмолинці проходить автомобільний шлях Н03 національного значення Житомир — Чернівці, регіональна Р50 Ярмолинці — Сатанів, майже повністю зруйнована дорога після зими 2012—2013 рр.^[10]
У селищі — незначні підприємства харчової промисловості, цегельний завод, Ярмолинецьке ЗАТ «Агробуд», АТП, ринок.
«Ярмолинці» — відроджений Ярмолинецький консервний завод.^[11] ^[12]

Соціальна сфера: медицина та освіта ред.

Головний медичний заклад Ярмолинців (і району) — Ярмолинецька центральна районна медична лікарня.

У Ярмолинцях загалом є діючою створена ще за СРСР система закладів дошкільної та середньої шкільної освіти, однак у галузі освіти наявні й новації на потребу дня^[13].

Дошкільні навчальні заклади Ярмолинців:

Ярмолинецький дитсадок № 1;
Ярмолинецький Центр розвитку дитини;
Ярмолинецький дитсадок № 3.

Ще у 1980-х роках у Ярмолинцях діяло 4 загальноосвітні школи, нині ж у селищі загальноосвітніми школами є 2 заклади середньої освіти нового типу і одна ЗОШ:

Ярмолинецький професійний ліцей^[14];
Ярмолинецький технологічний ліцей;
Ярмолинецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 і гімназія»;
Ярмолинецька загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 2.

Закладами позашкільної освіти в Ярмолинцях є:

Ярмолинецька дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ);
Будинок дитячої та юнацької творчості.

У селищі діє професійний заклад обласного підпорядкування нового типу — Ярмолинецький професійний ліцей, що пропонує навчання з 11 професій, серед яких найбільш затребувані на ринку праці: муляр-штукатур та лицювальник-плиточник, електрогазозварник, а також єдине в області поєднання фахівців рідкісних професій: слюсар з ремонту авто і лісоруб^[15].

Культура, ЗМІ і спорт ред.

Нині (кінець 2000-х років) спостерігається деякий занепад культурної галузі Ярмолинців — понад 10 років не працює єдиний у селищі, ще радянський кінотеатр, до 2007 року припинив своє існування Ярмолинецький краєзнавчий музей.

Ярмолинецька бібліотека для дітей

Зараз культуру в Ярмолинцях уособлюють навчальні заклади селища, зокрема позашкільні, й Ярмолинецька районна централізована бібліотечна система, яка включає низку селищник і сільських бібліотечних закладів.

У Ярмолинцях функціонує недільна школа польської мови і культури імені Мавриція Гославського, де працюють вчителі, запрошені із Польщі за угодою, укладеною Міністерством освіти і науки України^[16].

Істориком і краєзнавцем Ярмолинців є колишній журналіст місцевої районної газети «Вперед» Олександр Семенович Снігур.

Ярмолинецькі засоби масової інформації:

газета «Вперед» (тираж 2747 примірників) — періодичне видання Ярмолинецької районної державної адміністрації та районної ради;
газета «Шкільний світ» (тираж 890 примірників) — періодичне видання Відділу освіти Ярмолинецької районної ради).

У Ярмолинцях створено умови для занять спортом — є стадіон і декілька спортивних і тренажерних залів, функціонує Ярмолинецька ДЮСШ.

У Ярмолинцях відбуваються культурні заходи, такі як День Міста, День Перемоги, День Молоді, День Незалежності, які святкуються на центральні площі селища. 30 квітня 2011 року у Районному Будинку Культури вперше пройшов конкурс краси «Міс Ярмолинці 2011».

Релігія, пам'ятки і пам'ятники ред.

Меморіал воїнів Другої світової війни

У Ярмолинцях є декілька храмів, що історично представляють православ'я та католицтво:

Церква Пресвятої Трійці (2011, УГКЦ)
Свято-Троїцька церква (УПЦ МП) — історико-архітектурна пам'ятка місцевого значення; власне збудована як костел кляштору бернардинів 1761 року, але в 1832 році обернений на православну церкву;
парафія Преображення Господнього (УПЦ КП)^[17] — вул. Мічуріна 4;
костел св. Петра і Павла — також історико-архітектурна пам'ятка місцевого значення (вул. Чапаєва, 63); збудований у 1793—1862 роки.

Окрім двох вказаних культових споруд, пам'яткою місцевого значення є мурований особняк графів Орловських (XIX століття)^[18].

У Ярмолинцях встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків, як за доби СРСР — меморіал полеглих у ВВв радянських воїнів, так і за незалежності — погруддя Шевченка, пам'ятні знаки на честь 600-ліття Ярмолинців на центральному майдані та на вшанування Жертв Голодомору (пам'ятний хрест відкрито 21 листопада 2008 року в День пам'яті жертв голодоморів^[19]).

При північній околиці селища розташований лісовий заказник місцевого значення «Чорний Ліс», а при східній околиці — заповідне урочище «Березина».

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Адріан Баранецький (1828—1891) — лікар
Войт Володимир Ілліч (нар. 7 листопада 1942) — Заслужений артист України, бандурист, соліст Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди, майстер музичних інструментів.
Гуцал Віктор Олександрович (29 грудня 1953 — 13 березня 2004) — український економіко-географ, краєзнавець, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Лис Валерій Валерійович (* 1990) — капітан Збройних Сил України, лицар ордена Богдана Хмельницького.
Лис Микола Миколайович (1967—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Лис Петро Васильович (1930—1982) — доктор медичних наук, професор.
Француз (Сидак) Олена Йосипівна (06.11.1925) — українська художниця тканин і килимів, Заслужений майстер народної творчості.
Швець Володимир Сергійович (1993—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[20].

Проживали ред.

Венгер Костянтин Степанович (1921—1988) — старшина РА, учасник нацистсько-радянської війни, повний кавалер ордена Слави.

Галерея ред.

Ярмолинецька районна державна адміністрація (пл. 600-річчя Ярмолинець, 1)
У центрі Ярмолинців (на під'їзді до центрального майдану — площі 600-річчя Ярмолинець)
Погруддя Тараса Шевченка