Вікіпедія

Якуб Гоффман

польський офіцер

Гоффман Якуб (пол. Hoffman Jakub; 19 березня 1896, Коломия, нині Івано-Франківська обл. ― 27 грудня 1964, Лондон) — польський історик, етногрф, політичний і культурний діяч, педагог. Дослідник Волині.

Якуб Гоффман
Народився 19 березня 1896(1896-03-19)
Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 27 грудня 1964(1964-12-27) (68 років)
Лондон, Велика Британія
Країна  Республіка Польща
Діяльність офіцер, публіцист, історик, солдат, легіонер, педагог
Галузь публіцистика[1], історія[1] і війська[1]
Знання мов польська[1]
Членство Польське наукове товариство на чужиніd
Нагороди
срібний Хрест заслуги офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Хрест Незалежності Silver Laurel of the Polish Academy of Literature‎

Життєпис ред.

Якуб Гоффман народився в Коломиї в родині вчителів. Закінчив гімназію у м. Ясло. Через невеликі статки сім'ї вищої освіти не здобув. Займався самоосвітою[2].

У 1914—1917 роках — учасник Першої світової війни у складі шостого батальйону Першої Бригади Легіонів Ю. Пілсудського. Після поранення повернувся до військових лав. Був учасником польсько-радянської війни.

Після демобілізації навчався у Кракові на вищих учительських курсах. Працював на території Білорусі, займався розбудовою освітніх установ.

У 1923—1940 роках — вчителював у Рівному.

З 1924 рр. — делегат Археологічного музею Варшави у Волинському воєводстві[3].

У 1935 році — співзасновник Волинського товариства приятелів наук у Луцьку.

У 1935—1938 роках був послом до Польського Сейму.

У 1940 році був депортований із сім'єю до Горьковської області (РФ), працював на вирубці лісу і на будівництві залізниці. У 1941—1942 роках заарештований службою НКВС, перебував у слідчому ізоляторі. Був звільнений завдяки втручанню польського посольства.

Після амністії, у 1942—1943 роках був представником посольства Польщі у складі Шостої дивізії піхоти генерала В. Андерса.

У 1944—1950 роках — з польською місією перебував в Ірані, Уганді, Кенії, Танганьїці.

Отримав багато військових і цивільних урядових нагород.

З 1950 року мешкав у Лондоні. У 1962—1967 роках очолював Польське наукове товариство на еміграції, був членом Польського історичного товариства у Великій Британії.

Похований у Лондоні на кладовищі в Хампстеді.

Я. Гоффман і Рівненщина ред.

У 1923—1940 роках мешкав і працював у Рівному. Був організатором краєзнавчої роботи. 1923—1935 роках — голова правління Волинського округу Польської спілки вчителів[3]. Викладав у Повшехній (загальноосвітній) школі ім. Ю. Словацького, працював директором у Повшехній школі ім. королеви Ядвіги[2].

З 1924 року був представником польського Товариства охорони доісторичних пам'яток у Волинському воєводстві. Збирав відомості про доісторичні пам'ятки на території воєводства, організовував охорону місць, на яких відкриті пам'ятки. У 1924 році обстежив городище біля с. Новомильськ поблизу Здолбунова (нині Рівненська обл.), де колись було давньоруське місто Мильськ (1151 р.), зібрав давньоруську кераміку ХІІ ст. У 1929 році під час рокопок поблизу с. Стадники знайшов кам'яну гробницю та уламки посуду стжижовської культури. У 1931 році у с. Стежок поблизу Шумська віднайшов давньоруську кераміку ХІІ-ХІІІ ст., 1933 р. — провів розкопки кургану біля с. Бечаль, де розшукав кераміку ХІ ст.

Збирав пам'ятки, знайдені і добуті із землі приватними особами для Археологічного музею у Варшаві. Так було придбано скарб давньоруських срібних речей (три виті шийні гривні та дві намистини), знайдених у 1933 р. поблизу с. Козлин.[4]

Був ініціатором створення музею господарства Волині, який відкрився у 1936 році у Рівному і діяв до 1939 року. Завданням музею було пропагування сільськогосподарської сфери Волинського воєводства, розвитку промисловості, народних ремесел[5].

Започаткував випуск щорічника «Рочника Волинського» («Rocznik Wołyński») — періодичного видання, матеріали якого використовували вчителі у школі. У 1930—1939 рр. видав вісім томів цього збірника, був його редактором, сам писав статті, залучив до співпраці багатьох науковців Польщі, чиї професійні інтереси були пов'язані з Волинню. «Рочник Волинський» був джерелом інформації про історію, культуру і природу Волинської землі.

  Якщо вже працюєш у цьому краї – мусиш краще його пізнати, а значить – свої знання передати дітям  

— Я. Гоффман

Коло наукових інтересів Я. Гофмана було пов'язане з геральдикою Волині та археологією. Проводив обстеження археологічних пам'яток на Волині, звіти про які тепер знаходяться в Рівненському обласному державному архіві. Частина архіву Я. Гофмана — у фондах краєзнавчих музеїв Рівного і Луцька.

Зібрав колекцію волинських писанок та народних українських вишиванок[6], яка зараз зберігається у Волинському краєзнавчому музеї (м. Луцьк)[3].

У 1938 році опублікував книгу «Przewodnik po Wołyniu» (Warszawa: Związek Polskich Towarzystw Turystycznych).

Сім'я ред.

  • Дружина — Ядвіга Хоффман (28.01.1896, м. Краків — 7.03.1944, м. Тегеран). Під час перебування у Рівному була вчителькою польської мови, історії у Рівненській гімназії[6].

Увічнення пам'яті ред.

  • іменем Якуба Гоффмана названа одна з вулиць Рівного[7]

Джерела ред.

  1. Вулиці Рівного вам розкажуть: бібліогр. покажч. / Рівненська ЦБС ; уклад. Л. Грищук. — Рівне: Волин. обереги, 2019. — С.73-74.
  2. Гофман Якуб // Енциклопедія Українознавства / гол. ред. В. Кубійнович. — Київ: Глобус, 1994. — Т. 2. — С. 420.
  3. Костриця М. Ю. Гоффман Якуб / М. Ю. Костриця // Енциклопедія сучасної України / НАН України ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; редкол.: І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова), М. Г. Железняк (відп. секр.) та ін. — Київ, 2006. — Т. 6 : Го–Гю. — С. 338.
  4. Прищепа Б. Історичне краєзнавство Волині: навч. посіб. / Б. Прищепа, О. Прищепа. — Рівне: ПП ДМ, 2008. — С. 47.
  5. Прищепа О. Якуб Гофман — організатор досліджень історії та культури Волині / О. Прищепа, Б. Прищепа // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. — Рівне, 2002. — Вип. 2. — С. 101—103.
  6. Пришепа О. Рівненські адреси Якуба Гофмана // Вулицями старого міста: топонім. дослідж. з історії Рівного / О. Прищепа. — Рівне: Рівнен. друк., 1997. — С. 58-61.
  7. Хитрий Ч. Вчений, вчитель, чуйний друг — Хоффман Якуб // Минувшина Рівненщини — далека і близька. — Вид. 3-є, доп. / Ч. Хитрий — Рівне: Волин. обереги, 2011. — С. 232—236.

Посилання ред.

Віртуальна виставка «Якуб Гофман (1896—1964) — дослідник Волинського краю» [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Прищепа, О. (1997). Вулицями старого міста : топонімічні дослідження з історії Рівного. Рівне: Рівнен. друк. с. 58—61.
  3. ↑ а б в Гоффман Якуб — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  4. ↑ Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. Вип. ІІ. Рівне: Перспектива. 2002. с. 101—103.
  5. ↑ Прищепа, Б. (Рівне). Історичне краєзнавство Волині. Рівне: ПП ДМ. с. 45—47.
  6. ↑ а б Хитрий, Ч. (2011). Минувшина Рівненщини - далека і близька. Рівне: Волинські обереги. с. 232—236.
  7. ↑ Вулиці Рівного Вам розкажуть : бібліогр. покажч. Рівне: Волинські обереги. 2019. с. 73—74.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якуб_Гоффман&oldid=39496133