Якоб Едельштейн ( Яків, Іяків, Якуб Едельштейн або Едштейн; нар. 25 липня 1903, Городенка, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, ― 20 червня 1944, Аушвіц-Біркенау) — чехословацький сіоніст, соціал-демократ і перший єврейський старійшина в гетто Терезіенштадт.

Якоб Едельштейн
Jakob Edelstein
Народився 25 липня 1903(1903-07-25)
Городенка, Галичина, Австро-Угорщина
Помер 20 червня 1944(1944-06-20) (40 років)
Аушвіц-Біркенау
Громадянство Че́хослова́ччина
Місце проживання Praha Id[1]
Діяльність політик
Членство Blau-Weissd
Посада Старійшина євреїв у Терезіенштадтському гетто
Термін 4 грудня 1941 – січень 1943
Попередник не було
Батько Мотл Едельштейн
Мати Маттіл Едельштейн
Діти Аріа Едельштейн
Автограф

Життєпис ред.

Якоб Едельштейн народився в набожній сім'ї ашкеназі в Городенці, Австро-Угорській імперії (тепер Івано-Франківська область, Україна). Його батьки були Мотл та Маттіл Едельштейни, мав сестру Дору.[2][3]

Під час Першої світової війни, в 1915 році, сім'я втекла до Брно, рятуючись від червоноармійських військ, які організовували погроми проти єврейського населення в Галичині[4]. Під час тимчасової окупації Галичини російськими військами на головній вулиці Городенки були повішані дев'ять євреїв[5]. Після відступу червоноармійців, його сім'я повернулася до Городенки, але Яків залишився в Брно, щоб закінчити своє навчання в бізнес-школі. Після отримання диплома, він переїхав з Брно до Тепліце, що в північній Богемії, де працював подорожуючим продавцем.

Едельштейн був активним членом руху «Poale Zion» та активістом соціал-демократичної партії. У 1927 році він вийшов з партії і протягом двох років був у «Přátelé přírody» (соціально-демократичний рух захисту природи).[2]

У 1926 році долучився до єврейської молодіжної організації «HeHalutz», яка під час Другої світової війни була рухом опору проти нацистської влади. Пізніше працював у головному офісі організації. У 1929 році приєднався до профспілкової організації «Histadrut».

Яків Едельштейн одружився в 1931 році та переїхав зі своєю дружиною з Тепліце до Праги, де почав працювати в палестинському відділу «Palästina-Amt». Починаючи з 1933 року був головою відділу, працюючи на посаді до закриття відділу перед початком Другої світової війни[4].

В 1937 році кілька місяців був задіяний в благодійній організації «Керен га-Єсод», яка збирала кошти для Ізраїля.

Перед Другою світовою війною, Едельштейн разом з сім'єю мав можливість емігрувати до Палестини, проте Едельштейн вирішив залишитися з чехословацькою єврейською громадою.

Друга світова війна ред.

15 березня 1939 року Німеччина анексувала Чехословаччину. Едельштейн очолив єврейську громаду, ставши представником між єврейською громадою і СС по справах єврейської еміграції до Ізраїлю[6]. Між 1939 і 1941 роками Едельштейн здійснював робочі поїздки, з дозволу гестапо, за кордоном ― до Братислави, Відня, Берліна, Трієста, Генуї[3].

Едельштейн і його заступник Отто Цукер у 1938 відвідали Англію і Британський мандат у Палестині, щоб допомогти полегшити евакуацію єврейських біженців. Його дружині було наказано окупаційним керівництвом залишатись в Чехословаччині, тому Едельштейн був змушений повернувся назад. Ще під час війни, 1940 року, Едельштейн вирушив до Трієста, щоб евакуювати чехословацьких євреїв[2]. У березні 1941 року він і його соратник Річард Фрідман отримали команду від СС доручити головам єврейської ради в Амстердамі, Аврааму Ашеру і Девіду Коену, створити адміністративний апарат між радою і "Центральним офісом єврейської еміграції в Амстердамі" (єдиним у Західній Європі), подібно до центрального офісу в Празі[7].

18 жовтня 1939 року Едельштейн, Фрідман і ще тисяча єврейських чоловіків, через так званий план «Ніско-унд-Люблін», були депортовані з Острави до Нісько в Люблінську резервацію, де розташовувався концентраційний табір Генерального Уряду. Після відміни плану Ніско з прагматичних причин, Едельштейн повернувся до Праги в листопаді 1939 року.

4 грудня 1941 Едельштейн з сім'єю був примусово доставлений до Терезієнштадтського гетто. 15 грудня 1943 року був преміщений в концентраційний табір Аушвіц, де й помер у 1944 році[3][8].

Примітки ред.

  1. The Database of Victims of the Nazi PersecutionПрага: Terezín Initiative Institute.
  2. а б в Sefer Horodenka, translator Harvey Buchalter. Yizkor Book Project. "Former Residents of Horodenka and Vicinity in Israel and the USA.". 1963. Процитовано 6 грудня 2011.(англ.)
  3. а б в Jürgen Winkel (January 2007). Edelstein, Dr. Jakub. Theresienstadt 1941-1945 Ein Nachschlagewerk (нім.). Kulturverein Schwarzer Hahn e.V. Процитовано 21 березня 2021.(нім.)
  4. а б Frankl, Michal (5 серпня 2010). Edelstein, Jakob.. YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Процитовано 21 березня 2021.(англ.)
  5. Dr. N. M. Gelber. The History of the Jews of Horodenka. Jewishness. Museum of Jewish Heritage, New York, NY. Процитовано 7 грудня 2011.(англ.)
  6. Dr. Margalit Shlain. Ghetto Leadership. Beit Theresienstadt. Процитовано 8 грудня 2011.(англ.)
  7. Jürgen Winkel (January 2007). Friedmann, Richard. Theresienstadt 1941-1945 Ein Nachschlagewerk (нім.). Kulturverein Schwarzer Hahn e.V. Процитовано 21 березня 2021.(нім.)
  8. Max Brod (1947). The Heroes of Theresienstadt. Yizkor Book Project. Former Residents of Horodenka and Vicinity in Israel and the USA. Процитовано 21 березня 2021.(англ.)