Мечеть Явуз-Селім

(Перенаправлено з Явуз Селім)

Мечеть Явуз-Селім, також відома як Мечеть Селіма I або Мечеть султана Селіма Явуза (тур. Yavuz Selim Camii) - Османська імперська мечеть, розташована на вершині п'ятого пагорба Стамбула, в районі Чукурбостан, з видом на Золотий Ріг. Її розмір та розташування роблять мечеть помітним орієнтиром.

Мечеть Явуз-Селім
41°01′35″ пн. ш. 28°57′04″ сх. д. / 41.02660000002777707° пн. ш. 28.951300000027778481° сх. д. / 41.02660000002777707; 28.951300000027778481Координати: 41°01′35″ пн. ш. 28°57′04″ сх. д. / 41.02660000002777707° пн. ш. 28.951300000027778481° сх. д. / 41.02660000002777707; 28.951300000027778481
Тип споруди мечеть
Розташування  ТуреччинаСтамбул
Початок будівництва 1527
Будівельна система блочний каміньd, граніт і мармур
Стиль Османська архітектура
Належність сунізм
Епонім Селім I Грізний
Мечеть Явуз-Селім. Карта розташування: Туреччина
Мечеть Явуз-Селім
Мечеть Явуз-Селім (Туреччина)
Мапа
CMNS: Мечеть Явуз-Селім у Вікісховищі

Історія ред.

Мечеть Явуз-Селім — друга з давніх імперських мечетей, що збереглася в Стамбулі. Її будівництво замовлено османським султаном Сулейманом Чудовим на згадку про його батька, Селіма I, який помер у 1520.

Архітектором мечеті був Алауддін (Аджем Алісі)[1]. Були спроби пов'язати будівництво мечеті зі знаменитим архітектором османської епохи Мімаром Сінаном, але документальних свідчень, які підтверджують це, немає, а сама мечеть датована більш раннім часом. однак, одна з тюрбі в саду мечеті - творіння Сінана.

Архітектура ред.

Зовнішній вигляд ред.

Побудована на терасі поряд з Цистерною Аспара, найбільшим із трьох римських водосховищ Константинополя. Великий двір (авлу) має портик з колонами з різних видів мармуру та граніту.

Прикрашена панно із кольорової плитки, декорованої в техніці cuerda seca. Вони схожі на люнетні панно над вікнами по обидва боки від каміна в кімнаті для обрізання палацу Топкапи (Sünnet Odası) і майже напевно були виготовлені тією ж групою іранських майстрів, які працювали на османський двір[2][3]. Має два мінарети.

Інтер'єр ред.

Внутрішній план являє собою просте квадратне приміщення 24,5 метрів з кожного боку, вкрите неглибоким куполом 32,5 метра у висоту [4]. Як і у випадку з собором Святої Софії, купол набагато менший за повну півкулю. Вікна прикрашені люнетним панно з плитки cuerda seca. На північ і південь від головного залу проходи вели до чотирьох куполоподібних кімнат, призначених для використання як притулки для мандрівних дервішів.

Гробниці ред.

У саду за мечеттю, з видом на Золотий Ріг знаходиться тюрбе султана Селіма, будівництво якого було завершено в 1523. Будівля має восьмикутну форму та ганок, прикрашене панно з плитки унікального дизайну[5].

У другому восьмикутному тюрбе з довгим написом на кам'яній кладці фасаду знаходяться могили чотирьох дітей Сулеймана Чудового. Воно датується 1556 роком і приписується Мімару Сінану.

Третє тюрбе в саду - тюрбе султана Абдул-Меджіда I, побудоване незадовго до його смерті в 1861.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Necipoğlu, 2005, с. 93—94.
  2. Necipoğlu, 1990, с. 141.
  3. Carswell, 2006, с. 73.
  4. Goodwin, 2003, с. 185.
  5. Goodwin, 2003, с. 187.

Література ред.

  • Carswell, John (2006). Iznik Pottery. London: British Museum Press. ISBN 978-0-7141-2441-4.
  • Goodwin, Godfrey (2003). A History of Ottoman Architecture. London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-27429-0.
  • Necipoğlu, Gülru (1990). From International Timurid to Ottoman: a change of taste in sixteenth-century ceramic tiles. Т. 7. с. 136-170. JSTOR 1523126.
  • Necipoğlu, Gülru (2005). The Age of Sinan: Architectural Culture in the Ottoman Empire. London: Reaktion Books. ISBN 978-1-86189-253-9.
  • Faroqhi, Suraiyah (2005). Subjects of the Sultan: Culture and Daily Life in the Ottoman Empire. I B Tauris. ISBN 1-85043-760-2.
  • Freely, John (2000). Blue Guide Istanbul. W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-32014-6.
  • Rogers, J.M. (2007). Sinan: Makers of Islamic Civilization. I B Tauris. ISBN 1-84511-096-X.

Посилання ред.