Юліан Токарський
Юліан Токарський (пол. Julian Tokarski; 29 березня 1883, м. Станиславів — 17 жовтня 1961, м. Краків) — польський науковець, геолог, петрограф та ґрунтознавець, доктор філософії, професор мінералогії та петрографії, член Польської академії знань та Польської академії наук. Ректор Львівської політехніки (1927—1928).
| Юліан Токарський | |
|---|---|
| пол. Julian Tokarski | |
 | |
| Народився |
29 березня 1883 Станиславів |
| Помер |
17 жовтня 1961 (78 років) Краків |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | мінералог, філософ, геолог, педолог, викладач університету |
| Alma mater | Львівський університет |
| Галузь | мінералогія, петрографія, геологія, ґрунтознавство |
| Заклад | Львівський університет, Львівська політехніка, Ягеллонський університет, Вища школа сільського господарства, Гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташиця |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Аспіранти, докторанти | Maria Turnau-Morawskad |
| Членство |
Польське наукове товариство у Львові Польська академія наук[1] Polish Copernicus Society of Naturalistsd |
| Нагороди |
  |
 Юліан Токарський у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився 29 березня 1883 року у Станиславові (нині — Івано-Франківськ, Україна).
Спочатку навчався у Бродівській гімназії, потім у Стрийській гімназії, де 1901 року склав іспит на атестат зрілості. Того ж року він вступив на філософський факультет Львівського університету, збираючись вивчати історію, але зрештою обрав геологію. У 1905 році захистив дисертацію на тему: «Про діаманти Мармарису» та отримав ступінь доктора філософії. 1914 року набув другого (вищого) наукового ступеня — габілітованого доктора, а за п'ять років потому, у 1919 році став професором Львівського університету, а ще за рік, у 1920 році — професором Львівської політехніки. У 1923/1924, 1924/1925 та 1925/1926 навчальних роках обіймав посаду продекана хімічного факультету Львівської політехніки[2].
У 1931—1934 роках керівник дослідної керамічної станції у Львівській політехніці. 1934 року перейшов до Львівського університету, де виконував обов'язки керівника кафедри мінералогії та до 1939 року завідував мінералогічним музеєм. У 1936/1937 навчальному році обіймав посаду декана факультету математики та природничих наук Львівського університету Яна Казимира[3], а також керував кристалографічним та мінералогічно-петрографічним закладами (інститутами) цього ж вишу[4]. Був членом-кореспондентом (1938) та дійсним членом (1945) Польської академії знань, а також титулярним членом (1952) та дійсним членом (1957) Польської академії наук.
Під час радянської окупації Львова продовжував наукову діяльність. У серпні 1940 року був гостем Всесоюзного наукового комітету СРСР у Москві[5]. По закінченню Другої світової війни він був професором спочатку Ягеллонського університету, а потім Вищої школи сільського господарства і паралельно Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця.
В основному проводив дослідження фосфатів, лесів та кристалічних порід у Татрах та на Волині.
У 1927—1932, 1939 та 1945—1946 роках був президентом Польського товариства дослідників природи імені Миколая Коперника. За всю свою діяльність нагороджений Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі та медаллю «10-ліття Польської Народної Республіки».
Помер 17 жовтня 1961 року. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові, на Алеї Заслуг (поле LXVII, ряд 1, поховання 11)[6][7].
Праці ред.
- «Parageneza soli kamiennej, gipsu i syngenitu» (1913);
- «Zagadnienia fosforytów niezwiskich» (1931);
- «Zagadnienie Prakarpat» (1935);
- «Nowoczesne metody badań minerałów glebowych» (1958).
Вшанування ред.
На території студентського містечка Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця у Кракові прокладено вулицю, названу на честь Юліана Токарського.
Примітки ред.
- ↑ http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=TOKARSKI,%20Julian%20
- ↑ Інститут хімії та хімічних технологій. Список деканів, продеканів і заступників деканів хімічних підрозділів. icct.org.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- ↑ Kronika miejska. Nowi dziekani na U. J. K. // Gazeta Lwowska. — Nr 159. — 1936. — 15 lipca. — S. 2. (пол.)
- ↑ Leopolis Scientifica, 2020, с. 69.
- ↑ Dzieje Najnowsze: kwartalnik poświęcony historii XX wieku. — R. 14. — z. 1—2. — Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 1983. (пол.)
- ↑ Karolina Grodziska Opis trasy zwiedzania cmentarza Rakowickiego // Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Warszawa: Obywatelski Komitet Ratowania Krakowa, Agencja Omnipress, 1988. — S. 134. (пол.)
- ↑ Internetowy lokalizator grobów. Julian Tokarski. zck-krakow.pl (пол.). Zarząd Cmentarzy Komunalnych w Krakowie. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
Джерела ред.
- Leopolis Scientifica. Наука у Львові до середини XX століття. Частина I. Наукові осередки: збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. — Львів : Артос, 2020. — С. 69. — ISBN 978-617-642-492-5.
- Halina Urban. Julian Tokarski. geoportal.pgi.gov.pl (пол.). Muzeum Geologiczne Państwowego Instytutu Geologicznego. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 26 лютого 2023.
Посилання ред.
- Токарський Юліан. wiki.lp.edu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 21 серпня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- Галерея ректорів. lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
- Інститут хімії та хімічних технологій. Історія. icct.org.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- Курдина Ю. Львівська політехніка на сторінках газети «Діло» (20–30–ті рр. XX ст.) // Eмінак. — 2020. — Вип. № 3 (31). — С. 111—121.