Юліан Медвецький
| Юліан Медвецький | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
18 жовтня 1845 м. Перемишль | ||
| Помер |
7 січня 1918 (72 роки) м. Львів | ||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | ||
| Країна |
 Австро-Угорщина Австрійська імперія | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | геолог, мінералог | ||
| Alma mater | Віденський університет | ||
| Галузь | мінералогія, геологія | ||
| Заклад | Національний університет «Львівська політехніка» | ||
| Членство |
Академія знаньd Наукове товариство імені Шевченка | ||
| Батько | Григорій | ||
| Мати | Софія з роду Ступницьких | ||
| Нагороди |
Почесний професор Золота медаль Віденської міжнародної виставки | ||
 Роботи у Вікіджерелах Юліан Медвецький у Вікісховищі | |||
Юліан Медвецький, або Медведський (пол. Julian Niedźwiedzki; 18 жовтня 1845, Перемишль — 7 січня 1918, Львів) — український[2][3][4] та польський[5] вчений та педагог. Ректор Політехнічної школи (тепер — Національного університету «Львівська політехніка») у 1879,1880,1884,1885,1887,1888 навчальних роках.
Біографія ред.
Правдоподібно, син урядника магістрату Григорія Медвецького та Софії зі Ступницьких.
Після закінчення Перемишльської гімназії в 1864 р. Юліан Медвецький вступив до Віденського університету спочатку на богословський, а згодом на природничий факультет, який закінчив у 1873 році. Там він став учнем, а пізніше і другом визначного австрійського геолога Едуарда Зюсса і мінералога Густава Чермака, які й визначили його подальшу професійну діяльність.
З 1870 по 1873 pp. Юліан Медвецький працював співробітником Австрійського державного геологічного управління в Відні, брав участь у багатьох геологічних експедиціях.
У 1873 р. його запросили на посаду професора кафедри мінералогії і геології, створеної 1872 р. в Технічній академії (пізніше Політехнічна школа) у Львові, де він пропрацював до кінця життя. 29 серпня 1873 став звичайним професором цісарсько-королівської Технічної академії. Навчальний процес у Технічній академії він розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Згодом він викладав курс петрографії і геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському і лісотехнічному факультетах. З 1882 року Юліан Медвецький працював приват-доцентом Львівського університету, а згодом був обраний на посаду професора кафедри мінералогії. Створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі.
Протягом 1879—1888 років Юліана Медвецького тричі обирали ректором Львівської політехніки і чотири рази (від 1877 до 1901 р.) деканом хіміко-технологічного факультету. Тут він написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898, 1906, 1909), і мінералогії (1906) та понад п'ятдесят наукових праць з різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії і геології.
Помер 7 січня 1918 р. і похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Згодом могила була зруйнована. У 1993 році її було відновлено, а у 2005 було встановлено пам'ятник.[6]
Визнання ред.
Внесок Юліана Медвецького в геологічну науку отримав міжнародне визнання. В 1887 р. його обрали членом-кореспондентом, а 1893 р. — дійсним членом Польської академії наук у Кракові. Він також був членом декількох відомих наукових товариств, у тім числі Українського Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, Польського товариства природників імені Коперника у Львові, Всеросійського мінералогічного товариства в Петербурзі. Австрійський уряд нагородив його орденом Залізної корони третього ступеня, а румунський — орденом Командора.
Наукова праця ред.
Організував геологічну лабораторію для наукових досліджень і навчальних цілей та за 35 років зібрав колекцію з кількох десятків тисяч зразків мінералів, яка наповнила геолого-мінералогічний музей, що за рівнем систематизації та кількістю зразків був одним із найкращих в Європі.
Був одним із засновників і протягом 14 років головою Польського товариства природознавців ім. М. Коперника. Також був дійсним членом Краківської Академії наук, членом-кореспондентом Віденського геологічного закладу.
Активно займався громадською діяльністю як член товариства «Просвіта» та Наукового товариства ім. Шевченка. Підтримував товариство українських студентів Політехніки «Основа». В 1909 р. подарував книги бібліотеці товариства. Як дійсний член НТШ, тісно співпрацював з організацією, а наприкінці життя подарував бібліотеці 2000 томів книг. Член Українського технічного товариства.[7]
Праці ред.
- Niedzwiedzki J. Spostrzeżenia geologiczne w okolicy Przemyśla // Kosmos. 1876.- t. 1. — Z. 6., S. 263—268; Z. 7., S. 318—325.
- Niedzwiedzki J. Beitrage zur Geologie der Karpathen // Jahrb. Der k. k. geol. Reichsanst. 1876. Bd. 26, III Heft. S. 331.
- Niedzwiedzki J. Minerały z Kałusza // Kosmos, 1877. — t. 2. — S.
- Niedzwiedzki J. Stosunki geologiczne formacyi solonośnéj Wieliczki i Bochni [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Kosmos. 1883. Z. 8, 9, 11.
- Niedzwiedzki J. O skamielinach [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Kosmos. 1884. Z. 9.
- Niedzwiedzki J. Beitrage zur Kenntniss der Salzformation von Wieliczka und Bochnia sowie der an diese angrezenden Gebigsglieder. Lemberg, 1884.
- Niedzwiedzki J. W sprawie poszukiwań wody dla Lwowa // Kosmos. 1885. Z. 10. S. 83-84.
- Niedzwiedzki J. Petrografia. Lemberg (1889, 1906, 1909)
- Niedzwiedzki J. О formacji solney koło Kałusza // Kosmos. 1891. Z. 16. S. 135—147.
- Niedzwiedzki J. Miocen koło Rzeszowa // Kosmos. 1891. Z. 16. S. 403—405.
- Niedzwiedzki J. Przyczynek do geologii okolicy Krakowa // Kosmos. 1900. Z. 25. S. 393—398.
- Niedzwiedzki J. Przyczynek do geologii pobrzeża Karpat przemyskich // Kosmos. 1901. Z. 26. S. 538—555.
- Niedzwiedzki J. O występowaniu piętra barrem na obszarze wsi Sopotnik // Kosmos. 1903. Z. 28. S. 564.
- Niedzwiedzki J. Mineralogia ogólna. Lemberg, 1906
- Niedzwiedzki J. O bursztynach z Karpat galicyjskich // Kosmos, 1909. t. 34.
- Niedzwiedzki J. Nowe odsłonięcia złoża soli potasowych w Kałuszu // Kosmos. 1910. Z. 35. S. 135—137.
- Niedzwiedzki J. О wieku warstw występujacych na zachodniej stronie Przemyśla // Kosmos. 1910. Z. 35. S. 787—791.
Нагороди ред.
- Звання Почесного професора;
- Золота медаль Віденської міжнародної виставки;
- Орден Залізної Корони ІІІ ступеня;
- Командорський хрест ордена Франца Йосифа (1908)[8]
Посилання ред.
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 215. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Вчений, педагог і громадський діяч Юліан Медвецький — перший у Львівській політехніці ректор-українець. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
- ↑ Перший західно-український геолог Юліан Медвецький (до 95-річчя від дня смерті) // Палеонтологічний збірник. — 2013. — № 45. — С. 129—136. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
- ↑ Святослав Пахолків Українська інтеліґенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
- ↑ nina.gov.pl. Julian Niedźwiedzki. www.ipsb.nina.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 217. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Пастернак С. Наукова праця членів Технічного Товариства // Діло. — 1934. — 5 квітня. — № 89 (13634). — С. 2.
- ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 165.
Джерела ред.
- І. П. Чорновол. Медведський (Niedzwiedzki) Юліян [Архівовано 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 576. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Медведський Юліян // Енциклопедія Українознавства. Львів, 1994. — Т. 4. — С. 1505.
- Zbigniew J. Wójcik. Niedźwiedzki Julian // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — Tom XXII/4, zeszyt 95. — S. 754—756. (пол.)
- Е. Вульчин. Выдающийся украинский минералог и геолог Юлиан Медведский (Недзведский) // Минералогический сборник Львовского государственного университета имени Ивана Франко. 1968. — № 22. — Вып. 3. — С. 325—331. (рос.)
- Портрет Ю. Медведського [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]