Щітка (від прасл. sъčetъ)[1] — знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її[2]. Робота інструментом здійснюється шляхом руху робочої частини щітки по поверхні оброблюваного матеріалу. Залежно від призначення матеріал щетини може мати різну твердість і жорсткість в порівнянні з твердістю оброблюваного матеріалу.

Щітка
Зображення
CMNS: Щітка у Вікісховищі
Щітки

Майстри, що виготовляли щітки, називалися щіткарями[3].

Види щіток ред.

Широко застосовуються щітки:

  • Зубна щітка — засіб гігієни ротової порожнини.
  • Помазок — щітка для нанесення піни в процесі гоління
  • Одежна щітка, платтяна щітка — щітка для чищення одягу.
  • Взуттєва щітка — щітка для чищення взуття.
  • Дротяна щітка — інструмент для чищення поверхні від іржі та інших застосувань.
  • Шліфувальна щітка — дротяна щітка, використовувана як насадка до кутової шліфувальної машини.
  • Щітка для волосся.
  • Малярна щітка — широка щітка для фарбування.
  • Макловиця — щітка з прямо закріпленим (як у пензля) руків'ям, призначена для фарбування, ґрунтування
  • Йоржик — щітка на гнучкому держаку для чищення труб, пляшок.
  • Туалетний йоржик — щітка для чищення унітазів.

Історично відомі також:

  • Банник — щітка на довгому держаку для чищення каналу ствола гармати.
  • Щіть — щітка зі свинячої щетини для чесання кужелі. Чесалка для первинного грубого чесання у вигляді дошки з металевими зубцями також називалася «залізною щіттю».

Конярство ред.

  • Щітка кінська – використовується для чистки коня[4]. Має дерев’яну колодку з натуральною чи штучною щетиною, а з протилежного боку – поперечний ремінь для тримання рукою[4].

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Щітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Щіткар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Гопка, Б.М. та інші. Практикум з конярства. Київ, 2011.

Бібліографія ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щітка