Щербина Владислав Іванович
Владислав Іванович Щерби́на (27 жовтня 1926, Вознесенськ — 26 лютого 2017, Київ) — український скульптор пластики малих форм; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік скульпторки Оксани Жникруп.
| Щербина Владислав Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 жовтня 1926 Вознесенськ, Миколаївська округа, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 27 лютого 2017 (90 років) |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Одеське художнє училище (1950) |
| Вчителі | Чубін Антон Юхимович і Жук Михайло Іванович |
| Заклад | Городницький порцеляновий завод, Баранівський порцеляновий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Жникруп Оксана Леонтіївна |
Біографія ред.
Народився 27 жовтня 1926 року у місті Вознесенську (нині Миколаївська область, Україна). Протягом 1845—1950 років навчався на скульптурному відділенні в Одеському художньому училищі, де був учнем Антона Чубіна, Михайла Жука.
Упродовж 1950—1951 років працював на Городницькому; у 1951—1954 роках — на Баранівському порцелянових заводах; з 1954 по 1988 рік — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Впродовж 10-ти років був головним художником останнього. Одночасно з 1960 по 1990 рік був постійним членом Всесоюзної художньої ради Міністерства легкої промисловості СРСР; у Спілці радянських художників України з середини 1960-х років очолював секцію декоративно-прикладного мистецтва, у 1970-х роках перейшов до скульптурної секції. Після звільнення із підприємства налагодив маленьке виробництво у своїй творчій майстерні[1].
Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 14/1, квартира № 113, в будинку на Русанівському бульварі, № 2, квартира № 110[2] та в будинку на вулиці Ентузіастів, № 11, квартира № 98[3]. Помер 26 лютого 2017 року.
Творчість ред.
Працював в галузі декоративного мистецтва (художній фарфор, пластика малих форм). На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив близько тисячі оригінальних скульптурних композицій[1]. Серед робіт:
- декоративна ваза «Великий Кобзар» (1954);
- «Тарас Бульба» (1954);
- «На злобу дня» (1956);
- «Садко» (1956);
- сервіз «Конкурсний» (1956);
- «Одарка і Карась» (1956);
- «Кожум'яка» (1957);
- «Хліб-сіль» (1957);
- «Травнева ніч» (1957);
- «Коник-горбоконик» (1957);
- «Дівчина з ромашками» (1959);
- «Біля криниці» (1960);
- триптих «Енеїда» — «Троянці», «Дідона», «Еней» (1960);
- «Мавка» (1960);
- декоративна композиція «Я до школи носити воду школярам» (1961);
- декоративна композиція «На панщині пшеницю жала» (1964);
- «Сон» (1964);
- «Солдати» (1965);
- «Назар Стодоля» (1965, у співавторстві з Оксаною Жникруп);
- декоративна композиція «Таченка» (1967);
- декоративна композиція «Мир народам, земля селянам» (1967);
- «Сумач» (1967);
- «Арсенальці» (1970);
- «Перший літак» (1970);
- «Солоха і дяк» (1975);
- фляга «Квадратна» (1975);
- фляга «Вакула» (1975);
- фляга «Русь» (1976);
- фляга «Мисливська» (1976);
- «Українські пісні» (1980);
- «Бурлески» (1983);
- триптих «Мій Шевченко» (1984);
- «Нове вбрання короля» (1984);
- «Принцеса на горошині» (1984);
- «Свинопас і принцеса» (1984);
- «Пастушка і трубочист» (2008);
- «Викрадення Європи» (2008).
Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 2006, 2011—2112 роках, Мінську у 2012 році.
Твори скульптора зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, інших музеях України та за кордоном.
Примітки ред.
- ↑ а б М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021.
- ↑ Щербина Владислав Іванович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 168.
- ↑ Щербина Владислав Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 263.
Література ред.
- Щербина Владислав Іванович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 536.;
- Щербина Владислав Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 263.
- Щербина Владислав Іванович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., С. 395;
- Щербина Владислав // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Щербина Владислав Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 665. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Корусь Елена. Владислав Щербина. Фарфор и керамика. Київ, «АРТ КНИГА». 2016. с. 376 с.: цв. и тон. ил. ISBN ISBN 978-617-7242-22-1. (рос.), (англ.);
- Марина Юр. Щербина Владислав Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1016-1017.