Вікіпедія

Щепан Твардох

польський письменник

Щепан Лех Твардох (пол. Szczepan Lech Twardoch, 23 грудня 1979(19791223), Жерниця) — польський письменник-фантаст, автор реалістичних творів та публіцист, за освітою соціолог. За етнічним походженням є сілезцем.[2] Щепан Твардох є лауреатом низки польських та європейських літературних премій.[3][4]

Щепан Твардох
пол. Szczepan Twardoch
Щепан Твардох у 2012 році
Ім'я при народженні Szczepan Twardoch
Народився 23 грудня 1979(1979-12-23) (44 роки)
Жерниця
Громадянство Польща Польща
Діяльність прозаїк
Сфера роботи соціологія[1], філософія[1], публіцистика[1], творче та професійне письмоd[1] і фантастика[1]
Alma mater Сілезький університет у Катовицях
Мова творів польська, сілезька
Роки активності 2003–
Напрямок проза
Жанр фантастичний та реалістичний роман, повість, оповідання, публіцистика
Magnum opus «Морфій»
У шлюбі з Agata Twardochd
Премії Літературна премія імені Єжи Жулавського (2008, срібна винагорода), «Ніке» (2013), Премія Фундації ім. Косцєльських (2015)
Сайт: szczepantwardoch.pl
CMNS: Щепан Твардох у Вікісховищі

Біографія ред.

Щепан Твардох народився у селі Жерниця тогочасного Катовіцького воєводства. Він здобув фах соціолога і філософа на Міжнародних індивідуальних гуманітарних навчальних студіях при Сілезькому університеті у Катовицях. після закінчення навчання працював на різних посадах, зокрема займався торгівлею раритетною холодною зброєю, працював представником видавництва, журналістом у газетах «Gazeta Wyborcza» і «Rzeczpospolita». Далі Твардох працював редактором журналу «Christianitas», а також фейлетоністом видань «Polityka» і «Wysokie Obcasy Extra». У цих виданнях він і розпочав публікувати свої літературні твори з 2003 року. Після початку літературної діяльності Щепан Твардох став професійним літератором, живе у селі Пільховіце Сілезького воєводства.

Літературна творчість ред.

У 2003 році опубліковане перше оповідання Щепана Твардоха «Ґміна» (пол. Gmina). У 2007 році опублікований перший роман письменника «Штернберг» (пол. Sternberg). У цьому ж році опубліковано короткий роман Твардоха «Епіфанія вікарія Тшаски» (пол. Epifania wikarego Trzaski), за який наступного року письменник отримав срібну відзнаку премії імені Єжи Жулавського. У 2010 році опублікований роман письменника «Вічний Грюнвальд» (пол. Wieczny Grunwald), який написаний в жанрі альтернативної історії, став у Польщі літературним відкриттям, та який наступного року отримав спеціальну відзнаку премії імені Єжи Жулавського. У 2012 році вийшов друком роман Твардоха «Морфій» (пол. Morfina), у якому описуються душевні переживання громадянина Польщі, який є наполовину німцем та наполовину сілезцем за походженням, який не може знайти свого місця в житті після початку Другої світової війни та окупації Польщі Німеччиною. Цей роман також був номінований на низку польських та європейських літературних премій. У 2014 році опублікований роман письменника «Драх» (пол. Drach, сіл. Drach, сілезькою мовою слово означає «дракон»), у якому розповідається про життя двох родин у Сілезії на фоні історичних подій ХХ століття. У 2016 році виходить друком наступний роман Твардоха «Король» (пол. Król), у якому описується життя боксера, польського єврея, у 30-х роках ХХ століття. У 2018 році вийшло продовження цього роману — роман «Королівство» (пол. Królestwo).

Премії та відзнаки ред.

У 2008 році короткий роман Щепана Твардоха «Епіфанія вікарія Тшаски» отримав срібну відзнаку премії імені Єжи Жулавського.[5] У 2006 році його оповідання «Рондо на друкарській машині, папір і олівець» (пол. Rondo na maszynę do pisania, papier i ołówek) отримало премію «Наутилус» за краще оповідання.[6] У 2013 році Щепан Твардох отримав премію Паспорт «Polityki» за роман «Морфій»[7], за цей роман він номінувався на літературну нагороду «Ніке», та став її переможцем за вибором читачів[8], роман також номінувався на Літературну премію Гдині[9], а також на Європейську книжкову премію.[10] У 2014 році роман Твардоха «Драх», яка також номінувалась на премію «Ніке»[11], також отримала берлінську літературну премію «Міст».[12] У 2015 році письменник отримав Премію Фундації ім. Косцєльських.[13] У 2017 році роман Твардоха «Король» номінувався на Літературну премію Гдині.[14] У 2019 році Щепан Твардох отримав Літературну премію імені Самуеля Богуміла Лінде.[15]

Політичні погляди ред.

Щепан Твардох є прихильником автономії Сілезії, не вважає себе поляком[16], та критикує владу сучасної Польщі за утиски сілезького автономістського руху[17], після цих висловлювань прокуратура Польщі відкрила провадження щодо письменника за «публічну образу Польської Республіки».[18]

Відношення до України ред.

Від початку війни з Росією Твардох послідовно і публічно підтримував Україну, а з початком вторгнення почав активно допомагати українцям. Окрім низки публікацій у німецьких виданнях з адвокатуванням української позиції, письменник також збирає і скеровує в Україну матеріальну допомогу[19][20].

Звинувачення у плагіаті ред.

Після виходу в світ роману Щепан Твардох «Король» письменника звинуватили у плагіаті, вважаючи, що сюжет свого роману Твардох запозичив з роману алжирського франкомовного письменника Ясміна Хадра «Ангели помирають від наших ран» (фр. Les anges meurent de nos blessures), який був опублікований за три роки до виходу в світ роману польського письменника у 2013 році. Подібність сюжету обох романів полягає у тому, що дія обох відбувається у 30-х роках ХХ століття, героями обох із них є боксери, що походять із бідних родин, відмінним лише є те, що в романі алжирського письменника герой походить із міських нетрів, а герой роману Твардоха є польським євреєм. На звинувачення польський письменник відповів, що всі збіги в романах є випадковими, і пояснюються тим, що дія романів відбувається в один час, і тому для дотримання історичної достовірності події цієї епохи повинні описуватись однаково в обох романах.[3]

Вибрана бібліографія ред.

Романи ред.

  • Штернберг (пол. Sternberg, 2007)
  • Епіфанія вікарія Тшаски (пол. Epifania wikarego Trzaski, 2007)
  • Перемир'я (пол. Przemienienie, 2008)
  • Холодне узбережжя (пол. Zimne wybrzeża, 2009)
  • Вічний Грюнвальд (пол. Wieczny Grunwald, 2010)
  • Морфій (пол. Morfina, 2012)
  • Драх (пол. Drach, 2014)
  • Король (пол. Król, 2016)
  • Королівство (пол. Królestwo, 2018)
  •  Pokora. Krakau: Wydawnictwo Literackie 2020.
  • Холод (пол. Chołod), Wydawnictwo Literackie 2022[21]

Збірки ред.

  • Божевілля ротмістра фон Егерна (пол. Obłęd rotmistrza von Egern, 2005)
  • За правом вовка (пол. Prawem wilka, 2008)
  • Так добре (пол. Tak jest dobrze, 2011)
  • Балада про одну панянку (пол. Ballada o pewnej panience, 2017)

Есе, довідники і публіцистика ред.

  • Ігри зі зброєю (пол. Zabawy z bronią, 2009)
  • Визнання провінціала (пол. Wyznania prowincjusza, 2010)
  • Мистецтво життя для чоловіків (пол. Sztuka życia dla mężczyzn, 2013, у співавторстві з Пшемиславом Боцьонгою)[22]
  • Кити й нічні метелики (пол. Wieloryby i ćmy, 2015)
  • Краще б ти там помер (пол. Lepiej byś tam umarł, 2017, у співавторстві з Мамедом Халідовим)
  • Як я не став поетом (пол. Jak nie zostałem poetą, 2019)

Переклади українською ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Juliusz Kurkiewicz (5 жовтня 2013). W niedzielę poznamy laureata Nike 2013. Czytelnicy już wybrali – „Morfinę”. wyborcza.pl. Процитовано 6 жовтня 2013. (пол.)
  3. ↑ а б «Król» to plagiat? Szczepan Twardoch odpowiada na zarzuty [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Polscy autorzy nominowani do Prix du Livre Européen / Wydarzenia / Instytut Książki. instytutksiazki.pl. Процитовано 19 липня 2015. (пол.)
  5. ↑ Laureaci 2008. nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 24 квітня 2016. (пол.)
  6. ↑ Наутилус [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ «Polityka» 2013, nr 3, s. 74 (пол.)
  8. ↑ Nike 2013. nike.org.pl. Процитовано 6 липня 2015. (пол.)
  9. ↑ Nominowani 2013 - Nagroda Literacka Gdynia. nagrodaliterackagdynia.pl. Процитовано 7 грудня 2015. (пол.)
  10. ↑ Polscy autorzy nominowani do Prix du Livre Européen / Wydarzenia / Instytut Książki. instytutksiazki.pl. Процитовано 19 липня 2015. (пол.)
  11. ↑ Znamy finalistów Nike 2015. culture.pl. Процитовано 13 вересня 2015. (пол.)
  12. ↑ Drach nagrodzony!. instytutksiazki.pl. 14 липня 2016. Процитовано 15 липня 2016. (пол.)
  13. ↑ Fundacja im. Kościelskich [Архівовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. ↑ Nominowani 2017. Nagroda Literacka Gdynia (пол.). nagrodaliterackagdynia.pl. Процитовано 2 травня 2018.
  15. ↑ Szczepan Twardoch laureatem polsko-niemieckiej nagrody literackiej. instytutksiazki.pl. 25 квітня 2019. Процитовано 29 квітня 2019. (пол.)
  16. ↑ Twardoch z dumą i pogardą: Nie jestem Polakiem. To patriotyczne zapalenie mózgu [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  17. ↑ Szczepan Twardoch: Polska nie jest cywilizowanym państwem [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  18. ↑ Щепан Твардох [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ Twardoch, Szczepan. Liebe westeuropäische Intellektuelle: Ihr habt keine Ahnung von Russland. nzz.ch (нім.). Процитовано 1.01.2023.
  20. ↑ Twardoch, Szczepan (7 квітня 2022). Szczepan Twardoch über Butscha: Russland wird Russland bleiben. DIE WELT (нім.). Процитовано 1 січня 2023.
  21. ↑ „Chołod” — nowa książka Szczepana Twardocha w październiku. Autor wyrusza także na Spitsbergen (пол.). granice.pl. Процитовано 5 серпня 2022.
  22. ↑ Smakoluby. newsweek.pl. Процитовано 2017-0712.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щепан_Твардох&oldid=42419349