Шумяцький Борис Захарович
Шумяцький Борис Захарович (16 листопада 1886, Улан-Уде — 29 липня 1938, в'язниця НКВС СРСР) — радянський державний і партійний діяч, революціонер, дипломат, журналіст, учасник Громадянської війни у Сибіру та на Далекому Сході. Другий голова Ради міністрів та міністр закордонних справ Далекосхідної республіки. Керівник радянського кінематографу (1930—1938). Член Середньоазійського бюро ЦК ВКП(б).
| Шумяцький Борис Захарович | |
|---|---|
| рос. Борис Шумяцкий | |
 Борис Шумяцький у 1924 | |
| Народився |
4 (16) листопада 1886[2] Верхньоудинськ, Верхньоудинський повіт, Забайкальська область, Російська імперія |
| Помер |
29 липня 1938[1] (51 рік) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Далекосхідна республіка.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | виконавчий продюсер, кінопродюсер, дипломат, політик |
| Alma mater | Комуністичний університет трудящих Сходу |
| Заклад | Комуністичний університет трудящих Сходу, Союзкиноd і Main Directorate of Cinema and Photo Industry under the Council of People's Commissars of the USSRd |
| Членство | Всесоюзне товариство старих більшовиків |
| Посада | посол |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0795891 |
Біографічні відомості ред.
Був заступником голови Далекосхідної республіки (1919—1920), послом СРСР в Ірані (1923—1925).
На чолі радянської кінопромисловості ред.
21 листопада 1930 року призначений головою правління «Союзкіно». З 1933 року — начальник Головного управління кінофотопромисловості, з 1936 року — заступник голови Комітету у справах мистецтв.
У період керівництва Шумяцьким радянською кіногалуззю було створено фільми «Чапаєв» (1934), «Веселі хлоп'ята» (1934), «Юність Максима» (1934), «Тринадцять» (1936), «Цирк» (1936) та багато інших.
У 1934 році в ближньому Підмосков'ї у селищі Первомайський за його ініціативою було відкрито Будинок творчості кінематографістів «Болшево». Був одним із творців Будинку творчих працівників кінематографії — Будинку кіно, ініціатором і головою журі першого міжнародного кінематографічного огляду в СРСР — Радянського кінофестивалю в Москві в 1935 році. З його ім'ям пов'язані успіхи радянського кіно на міжнародних кінофестивалях.
Підтримував ідеологічні кампанії уряду Сталіна по боротьбі «з націоналізмом і формалізмом» в українському кіно. Щоправда у критичні для Олександра Довженка 1930-ті роки фактично врятував йому життя, попередивши про небезпеку арешту у випадку повернення з Абхазії в Україну.
Автор книги рос. «Кинематограф миллионов» (М., 1935).
Арешт і розстріл ред.
У ніч із 17 на 18 січня 1938 року був заарештован за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичній організації та шпигунстві, 29 липня 1938 року розстріляно та поховано на полігоні «Комунарка». Реабілітовано 22 лютого 1956 року ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР.
Пам'ять ред.
Ім'ям Б. З. Шумяцького названо вулиці в Улан-Уде і Красноярську.
Примітки ред.
- ↑ а б Шумяцкий Борис Захарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
Література ред.
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С887.