Штибликов Дмитро Анатолійович
Штибликов Дмитро Анатолійович (нар. 8 листопада 1970, Чита, Забайкальська область) — український журналіст, офіцер запасу Збройних Сил України. Політичний в'язень Кремля[2]. Один із обвинувачених у справі так званих «Кримських терористів» (група «Севастопольських диверсантів»)[3]. Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року. Засуджений до 5 років колонії суворого режиму[2].
| Дмитро Анатолійович Штибликов | |
|---|---|
 Дмитро Штибликов (праворуч) з друзями — Олексієм Бессарабовим і Володимиром Дудкою (зправа наліво) | |
| Народився |
8 листопада 1970 (53 роки) Чита |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність | журналіст, офіцер запасу |
| Відомий завдяки | Політичний в'язень Кремля (група «Кримських диверсантів») |
| Alma mater | |
Біографія ред.
Дмитро Штибликов народився 8 листопада 1970 року під Читою на Забайкаллі. Пізніше з батьками переїхав у Крим. Жив із мамою в Євпаторії, навчався у 8-ій загальноосвітній середній школі. Після школи закінчив Київське вище загальновійськове командне училище, по закінченні якого був призначений у новосформований 32-й армійський корпус у Криму. Внаслідок важкого поранення, у 2003 році звільнився з лав Збройних сил за станом здоров'я[4].
Звільнений в запас, з 2003 року до окупації Криму Росією працював у Центрі сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону «Номос» воєнним експертом, потім став керівником міжнародних програм. Заступник головного редактора часопису «Чорноморська безпека». Активно публікувався в українських, російських і західних виданнях. Працював над науковою роботою про міжнародно-правові аспекти боротьби з тероризмом, брав участь у конференціях в Україні та Росії, країнах Південного Кавказу[3][4]. Народжений у російському місті Чита на Далекому Сході, навесні 2014 року Штибликов вирішив залишитися у Криму. Він отримав російський паспорт і влаштувався цивільним комірником в структурах Міністерства оборони Росії в Севастополі[2].
Судове переслідування, докази невинуватості ред.
Перша справа. «Підготовка диверсії» ред.
Затриманий ФСБ Росії 9 листопада 2016 року в Севастополі. Разом із Дмитром Штибліковим було затримано його дружину Олену, яку співробітники ФСБ також допитували. Протягом декількох діб місце перебування Дмитра Штибликова було невідоме. 10 листопада у ФСБ заявили, що він начебто був членом «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Його обвинуватили у плануванні диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення в Севастополі. У травні 2017 року Дмитро Штибликов, під примусом і погрозами до членів сім'ї уклав досудову угоду зі слідством — визнав «вину» та дав згоду співпрацювати зі слідством. Його справа розглядалася в особливому порядку без вивчення доказів винуватості[3].
16 листопада 2017 року окупаційний Севастопольський міський суд під головуванням «судді» Нікітіна Геннадія Володимировича засудив Штибликова до п'яти років колонії суворого режиму та штрафу у 200 тисяч рублів[3]. Утримується у виправній колонії ИК-6 в Омську[5].
Друга справа. «Шпигунство» ред.
8 листопада 2021 року Дмитро Штибликов мав вийти на волю у зв'язку з завершенням строку покарання у справі «кримських диверсантів». В той же день він етапований з СІЗО ФСБ «Лефортово» до Ростова-на-Дону, де у Південному окружному військовому суді на нього заведена нова справа, цього разу за статтею 275 КК РФ «Державна зрада»[6]. Дмитру загрожує позбавленням волі на строк ще від дванадцяти до двадцяти років[7].[8]
Примітки ред.
- ↑ Подається за твердженням російського «слідства». За даними правозахисних організацій підсудний давав «свідчення» під тортурами і оговорив себе.
- ↑ а б в Штибликов Дмитро Анатолійович. Міжнародний правозахистний центр «Меморіал». Актуальний список політв'язнів. (рос.)
- ↑ а б в г Штибликов Дмитро Анатолійович. Глобальна правозахисна кампанія за звільнення українських політв'язнів Кремля Let My People Go. Архів оригіналу за 22 вересня 2020.
- ↑ а б Лакійчук, Павло (4 травня 2017). «Кримські диверсанти» Штибліков та Бессарабов. Фальш феесбешної історії. glavcom.ua.
- ↑ Окупанти етапували політв'язня Штиблікова з Криму до Краснодару. Укрінформ. 13 січня 2019.
- ↑ Южный окружной военный суд. Дело № 1-187/2021 (рос.)
- ↑ Статья 275 УК РФ. Государственная измена(рос.)
- ↑ Вікторія Веселова (11 листопада 2021). «Міг уже бути вдома, але цього не буде»: чому військовий аналітик Дмитро Штибліков не вийшов із російської в'язниці. Крим.Реалії. Процитовано 19 листопада 2021.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Татьяна Курманова, Ирина Ромалийская (19 ноября 2016). Штыбликов, Бессарабов и Дудка — идеальные «клиенты» для ФСБ, — сослуживец. Громадське радіо. (рос.)
- Елена Ремовская (14 ноября 2018). «Пропагандистское» дело «украинских диверсантов». Крим.Реалії. (рос.)