Шраєр Альфред Бенович
Альфред Бенович Шраєр (за деякими джерелами Шрайєр[1][2]) (нар. 8 травня 1922, Дрогобич — пом. 25 квітня 2015, Варшава) — музикант, діяч польської культури, учасник українсько — польсько-єврейського діалогу.
| Шраєр Альфред Бенович | |
|---|---|
| їд. אַלפֿרעד שרייער | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 травня 1922 |
| Місце народження | Дрогобич, Львівське воєводство, Польська Республіка |
| Дата смерті | 25 квітня 2015 (92 роки) |
| Місце смерті | Варшава, Республіка Польща |
| Громадянство | Республіка Польща |
| Професії | скрипаль |
| Вчителі | Юзефіна Шелінська і Бруно Шульц |
| Інструменти | fiddled і скрипка |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Корінний єврей[1] із Дрогобича.
Дитинство провів у містечку Неґловиці поблизу Ясло, де його батько, інженер-хімік, працював на нафтозаводі[3][1]. Його двоюрідний брат, Юзеф Шраєр, був математиком.[4]
Після повернення до Дрогобича восени 1932 року вступив до гімназії ім. Генріка Сенкевича, потім продовжив навчання у гімназії ім. Владислава Ягайло, де його вчителем малювання та праці був Бруно Шульц[1].
Ще до війни, в 16-річному віці Альфред почав виступати в рідному місті у Зігфріда Бінштока, автора популярних польських танго, співав у польських естрадних джаз-бандах та театрах-кабарі[3].
У роки Катастрофи єврейства загинула вся родина Шраєра: батько, бабуся та брат — у газовій камері, мати та діда розстріляли[2] . Сам він пройшов через пекло концтаборів у Плашуві, Гросс-Розені та Бухенвальді[1]. У Таусі, неподалік Лейпцига, Альфред працював на заводі, що випускає фаустпатрони. Врятувався дивом, відокремившись під час «маршу смерті» від колони ув'язнених[2].
Після війни Альфред Шраєр повернувся до Дрогобича. У 1963 році закінчив диригентський факультет Львівської консерваторії, у 1968 році — Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка. Альфред Шраєр працював педагогом у державному музичному училищі імені Василя Барвінського у Дрогобичі. Створив польський дитячий хор «Відродження»[2].
У 2007 році був названий найяскравішою зіркою фестивалю у Львові «Музичний лев»[3].
Все своє життя Альфред Шраєр зберігав пам'ять про Бруно Шульца, пропагував спадщину цього художника та письменника. Його спогади були використані в багатьох публікаціях та фільмах[5].
Незадовго до смерті переїхав до Варшави. Помер 2015 року у Варшаві. Похований у рідному місті поряд із дружиною Людмилою[2]
Родина ред.
Ушанування пам'яті ред.
У 2011 році, ще за життя музиканта, у Відні відбулася презентація документальної стрічки австрійського режисера Пауля Росді «Останній єврей з Дрогобича» (Paul Rosdy, «Der lezte Jude aus Drohobych»)[6] .
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Умер последний коренной еврей Дрогобыча Альфред Шрайер. Евреи Евразии. 5 травня 2015. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
- ↑ а б в г д Бзикадзе, Мирослава (27 квітня 2018). В Варшаве умер легендарный скрипач Альфред Шрайер. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
- ↑ а б в Дорфман, Михаэль. Только во Львове. NewsWe.com. Мы здесь!. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
- ↑ Maligranda, Lech (2013). "Józef Schreier (1909 - 1943) : biografia". Wiadomości Matematyczne. T. 49, Nr 2.
- ↑ Твердохлеб, Наталья (4 грудня 2017). Чей Бруно Шульц?. Jewish.ru. Глобальный еврейский онлайн-центр. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
- ↑ а б В Вене презентуют фильм про последнего представителя довоенной еврейской общины Дрогобыча. zikua.tv. Западная информационная корпорация. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
Посилання ред.
- На Львівщині віддають останній борг скрипалеві Альфреду Шрайєру
- Альфред Шраєр був учнем Бруно Шульца
- Крізь терни до зірок
- Людина може більше, ніж думає
- ДРОГОБИЧ. Два свята останнього дрогобицького єврея
- Альфред Шраєр «Біля каміна»
- Альфред Шраєр — «Марш смерті» та шлях життя
- Останній могіканин Дрогобича