Шміґельський Іван Йосифович
Іван Йосифович Шміґельський (1879, с. Балинці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область – 3 грудня 1919, м. Летичів, нині Хмельницька область) – правник, військовик, офіцер австро-угорської армії, старшина Української Галицької Армії. Дядько Ірини Климкевич (Шміґельської) і Полікарпа Шміґельського.
| Іван Шміґельський | |||
|---|---|---|---|
 Сотник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
1879 с. Балинці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область | ||
| Смерть |
3 грудня 1919 м. Летичів, тепер Хмельницька область | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 ЗУНР | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили Австро-Угорщини УГА | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
Народився в 1879 р. у с. Балинці на Коломийщині в сім’ї греко-католицького священника о. Йосифа Шміґельського та німкені Марії Мор (Mohr).
Після закінчення кадетської школи і присвоєння в 1904 р. чину кадета перебував у резерві командного складу 33-го піхотного полку Крайової оборони, дислокованого в Стрию, де в січні 1910 р. йому було присвоєно чин лейтенанта.
Навчався в Коломийській державній гімназії й на правничому факультеті Львівського університету, по закінченні якого в 1913 р. працював авскультантом (молодшим урядником) в Окружному суді в Коломиї, а 1914 р. був переведений на посаду авскультанта Крайового вищого суду у Львові.
З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Воював на російському фронті, де у вересні 1914 р. був поранений і деякий час лікував стріляну рану ноги в шпиталях Відня. Після одужання повернувся до війська, де в травні 1915 р. йому було присвоєно чин обер-лейтенанта. Упродовж 1916 – 1918 років перебував на фронті. За воєнні заслуги нагороджений імператорською подякою, бронзовою медаллю «За військові заслуги» на стрічці Хреста військових заслуг і Хрестом військових заслуг третього ступеня з військовою відмінністю і мечами.[1]
Після демобілізації з австрійської армії повернувся до Коломиї, де його застали події Листопадового чину, і в грудні 1918 р. вступив до Української Галицької Армії, служив у складі Окружної військової команди в Коломиї, пізніше воював у 2-й Коломийській бригаді УГА, де 1 березня 1919 р. був іменований сотником. Брав участь у польсько-українській війні в Галичині, а влітку 1919 р. разом з УГА перейшов ріку Збруч і на Поділлі воював за незалежність Української Народної Республіки (УНР) у більшовицько-українській війні.[2]
Помер 3 грудня 1919 р. від тифу в шпиталі у Летичеві на Поділлі, місце поховання невідоме.[2]
Примітки ред.
- ↑ Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. Угорська національна бібліотека. Будапешт (німецькою) . 1918. с. 86.
- ↑ а б Західно-Українська Народна Республіка. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Репозитарій. Манускрипт. 2021. с. 473.
Джерела ред.
- Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. Детройт, 1984. С. 499.
- Жалібна книга. Поіменний спис поляглих членів УГА у визвольній війні. Вип.2. Жовква, 1922. С. 21.
- Полатайчук Я. Шміґельський Іван. А ми тую стрілецькую славу збережемо… Т. 2. Коломия: Вік, 2019. С. 170.
- Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. / ред. Д. Микитюк. Т. 2. Вінніпеґ, 1960. С. 313.
- Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. / ред. Д. Микитюк. Т. 4. Вінніпеґ, 1968. С. 105.
- Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. S. 86.
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1913. Lwów, 1913. S. 96.
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1914. Lwów, 1914. S. 96.
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |