Шліф
Шліф (від нім. schleifen — точити, шліфувати) — тонка пластинка гірської породи або мінералу, приклеєна на скло. Стандартний петрографічний шліф має товщину близько 0,03 мм, приклеєний на спеціальну рослинну смолу — канадський бальзам і покритий зверху тонким покривним склом. Розмір стандартного шліфу приблизно 20х20 мм. Шліфи виготовляють для вивчення гірських порід і мінералів під петрографічним мікроскопом проти світла, оскільки при такій товщині пластинки більшість мінералів є прозорими. Для дослідження непрозорих (рудних) мінералів у відбитому світлі виготовляють поліровані пластинки довільної товщини — аншліфи.
Стандартний шліф ред.
Товщина стандартного шліфу (0,03 мм) була прийнята така, при якій кварц у схрещених ніколях має сірі кольори інтерференції. У шліфах стандартної товщини оптичні властивості мінералів відносно постійні і стандартні, що значно полегшує їх визначення. У грубших шліфах більшість породоутворюючих мінералів непрозорі (зокрема амфіболи і піроксени), що значно ускладнює їх визначення і вивчення співвідношень. Шліфи тонші від стандартних складно виготовити і мінерали будуть у них сірі або безколірні, що також ускладнить їх ідентифікацію.
Клей ред.
Канадський бальзам як клей обрано через те, що його показник заломлення (1,55) майже такий самий, як у звичайного лабораторного прозорого скла. Крім того, оптичні властивості бальзаму досить стандартні і їх порівняння з оптичними властивостями мінералів у шліфі (визначення групи мінералу за рельєфом і т. ін.) є однією з важливих ознак. Канадський бальзам плавиться при температурі близько 100 °C і легко розчиняється в метанолі, етанолі, ацетоні, тому шліф на канадському бальзамі легко видалити зі скла.
Однак канадський бальзам не є ідеальним клеєм для шліфів. Одним із його суттєвих недоліків є те, що при аналізі на мікрозонді смола може випаровуватися під дією променя електронів і викривлювати результати аналізів. Крім того, при ударах або з часом бальзам може розкристалізовуватися. Дослідження шліфів з розкристалізованим бальзамом досить утруднене. Тому для мікрозондових аналізів застосовують шліфи, наклеєні на епоксидні смоли.
Виготовлення шліфу ред.
Методика виготовлення шліфу залежить від мети, для якої він потрібен. Стандартні шліфи масово виготовляються у спеціальних шліфувальних лабораторіях на підприємствах і в спеціалізованих навчальних закладах. Для цього застосовують спеціальне обладнання, яке дозволяє значно автоматизувати цей трудомісткий процес.
Виготовлення шліфу складається з таких основних операцій:
- розпилювання зразка породи алмазною пилкою
- шліфування однієї з поверхонь розпилу на шліфувальному колі
- наклеювання зразка гірської породи шліфованою поверхнею на предметне скло за допомогою канадського бальзаму (слід вважати, щоб бальзам не закипів і не з'явились бульбашки повітря, які необхідно обов'язково видалити)
- відпилювання алмазною пилкою зовнішньої частини зразка і виступаючих країв
- шліфування зовнішньої поверхні зразка до товщини 0,03 мм по всій площі. Товщина шліфу контролюється на петрографічному мікроскопі. Це найбільш трудомістка робота, яка потребує досвіду і легкої руки. Шліфування починається на «грубому» шліфколі з розміром абразивних зерен 0,1 мм і закінчується на тонкому (0,001 мм).
- наклеювання покривного скла (для звичайних шліфів)
Вартість виготовлення шліфу в лабораторіях європейських університетів коливається в межах від 10 до 20 євро за штуку.
Нестандартні шліфи ред.
Іноді є потреба у виготовленні нестандартних шліфів, технологія виготовлення яких залежить від мети дослідження.
Шліфи, товстіші ніж стандартні, виготовляють для дослідження включень у мінералах. Такі шліфи називають пластинками, і вони мають товщину 0,3-0,1 мм. У таких пластинок полірують обидві сторони, і їх, як правило, не покривають покривним склом.
Спеціальні методи застосовуються для виготовлення шліфів, які містять мінерали, що розчиняються у воді (солі), або тануть при кімнатній температурі (лід). Також особлива методика виготовлення шліфів з гігроскопічних і розбухаючих глин. Останні проварюють в каніфолі кілька годин і шліфують на гасі замість води. Виготовлення шліфів з вугілля вимагає неабиякого досвіду і вміння, позаяк, для того, щоб вугілля просвічувалося, потрібно виготовити шліф товщиною 0,01 мм (10 мікрон). При цьому вугілля крихке, легко деформується і чутливе до нагріву.
Для виготовлення шліфів порід, які містять дуже тверді мінерали (алмази, корунди), застосовується метод «тендітного шліфування».
При вивченні орієнтування мінералів в породі для мікроструктурних досліджень виготовляються «орієнтовані шліфи». Для виготовлення орієнтованого шліфу потрібно, щоб взірець породи, з якого він виготовляється, був випиляний з вказаним на ньому орієнтуванням (найчастіше орієнтують вздовж довгої сторони предметного скла).
Див. також ред.
Джерела ред.
- «Шлиф» на wiki.web.ru
- Шліф. Стаття у ВРЕ[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
- Сучасні технології виготовлення шліфів (рос.)
- Шліфи з метеоритів [Архівовано 28 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- (англ.) AmScope Microscopes [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.] — обладнання для мікроскопічних мінералогічних досліджень.
Посилання ред.
- Шліф // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 215. — ISBN 978-966-7407-83-4.