Вікіпедія

Шлюб принца Вільяма та Кейт Міддлтон

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (травень 2018)

Шлюб принца Вільяма, герцога Кембриджського, і Кетрін Міддлтон відбувся 29 квітня 2011 року в Вестмінстерському абатстві у Лондоні (Велика Британія). Принц Вільям, який після коронації свого батька принца Чарльза, є першим у списку престолонаслідування, познайомився з Кетрін Міддлтон у 2001 році, коли вони обидвоє вчилися у Сент-Ендрюському університеті. Про їх заручини 20 жовтня 2010 року було оголошено 16 листопада 2010 року. Підготування до весілля й сама подія привернули велику увагу засобів масової інформації, весільну церемонію транслювали у прямому ефірі по всьому світу і багато в чому порівнювали зі шлюбом батьків Вільяма — принца Чарльза та леді Діани Спенсер, укладеним у 1981 році. 24,5 мільйона громадян дивилися весілля в прямому ефірі у Великій Британії, розміри глобальної аудиторії коливаються від 300 мільйонів до двох мільярдів осіб[1][2].

Герцог і герцогиня Кембриджські махають натовпу на Мелл після одруження

Значну увагу громадськості було зосереджено на статусі Кейт Міддлтон як "простолюдинки" (особи не королівської крові чи аристократки), яка виходить заміж за члена королівської сім'ї. За кілька годин до весільної церемонії королева присвоїла Вільяму наступні титули: герцог Кембріджський, граф Стратхернский і барон Керрікфергюський. Після одруження Міддлтон стала «її королівською високістю герцогинею Кембриджською», але не була названа «принцесою Кетрін».

Оскільки принц Вільям не був прямим спадкоємцем престолу, одруження не було повністю державною подією і багато деталей було залишено на розсуд самої пари, як, наприклад, велика частина списку гостей із приблизно 1 900 осіб. Однак це було державне свято у Великій Британії, з безліччю урочистих аспектів, у тому числі й з використанням державного гаража, пішої та кінної гвардії. Церемонію відвідали чимало осіб королівської сім'ї, а також багато іноземних членів королівських сімей, дипломати та особисті гості пари.

На Міддлтон була біла сукня з 270-сантиметровим шлейфом від британської дизайнерки Сари Бертон і тіара, позичена їй королевою. Принц Вільям був у формі свого почесного звання полковника ірландської гвардії. Шафером Вільяма був його брат, принц Гарі, тоді як сестра нареченої, Піппа, була її головною подружкою. Церемонія одруження почалася об 11:00 за BST (UTC+1). Службу провів декан Вестмінстера Джон Роберт Хол разом із архієпископом Кентерберійським Роуеном Вільямсом, який провів саме вінчання, та єпископом Лондонським Річардом Шартре, що промовив проповідь. Брат нареченої Джеймс прочитав вірші з «Послання до римлян». Після церемонії молодята проїхали у процесії у Букінгемський палац для традиційного виходу на балкон і повітряного параду перед натовпом, який зібрався на Мелл. Пізніше принц провіз герцогиню на коротку відстань до Кларенс-хаус у батьківському класичному Aston Martin DB6 Volante[3], прикрашеному принцом Гаррі і Джеймсом Міддлтон номерним знаком «JU5T WED» (скорочення, яке можна перекласти як «тільки що вступили в шлюб»).

Після весілля пара мала намір продовжувати жити на острові Англсі у Північному Уельсі, куди принц Вільям був приписаний як пошуково-рятувальний пілот Королівських ВПС.

Пара ред.

 
Об'єднаний герб Вільяма і Кетрін, герцога і герцогині Кембриджських
Докладніше: Вільям, герцог Кембриджський та Кетрін, герцогиня Кембриджська

Принц Вільям — старший син принца Чарльза, принца Уельського і Діани, принцеси Уельської, онук королеви Єлизавети II і принца Філіпа, герцога Единбурзького. Таким чином, на час весілля він був другим, після свого батька, у списку престолонаслідування у 16 незалежних державах, відомих як королівства Співдружності. Але після коронації свого батька принца Чарльза, він є прямим спадкоємцем престолу. Вільям отримав освіту у школі Ладгроув, Ітонському коледжі і Сент-Ендрюському університеті, після чого був проведений в офіцери з Сандхерст в кінну гвардію[4]. Пізніше він перевівся в Королівські ВПС і став пілотом пошуково-рятувальних сил на острові Англс, Уельс.[5].

Кетрін (Кейт) Міддлтон — старша з трьох дітей, що народилися в родині Майкла та Керол Міддлтон. Вона здобула освіту у школі Сент-Ендрю в Пангборні, Мальборо-коледжі[6] та в Сент-Ендрюському університеті. Після закінчення навчання працювала у роздрібній торгівлі, а згодом — замовником аксесуарів і фотографом каталогів у бізнесі своїх батьків[7]. Загалом, вона англійського походження, але з кількома далекими предками із Шотландії та Франції[8]. Сім'я її батька походить з Лідса (Західний Йоркшир), тоді як сім'я матері, Харрісони — з робітників і шахтарів з графства Дарем[9].

Пара познайомилася, коли двоє були студентами в Сент-Ендрюському університеті. Перший рік обидвоє жили у студентському гуртожитку, після чого вони два роки жили разом у місті[10]. Між собою вони двоюрідні брат і сестра у п'ятнадцятому поколінні — сер Томас Ферфакс і його дружина, Агнес, були їхніми спільними предками[8][11].

Оголошення про заручини ред.

 
За кілька днів до весілля на Ріджент-стріт повісили десятки прапорів Великої Британії

16 листопада 2010 року Кларенс-хаус оголосив, що принц Вільям — старший син принца Уельського— одружується на своїй давній дівчині Кетрін Міддлтон «навесні або влітку 2011 року в Лондоні»[12]. Вони заручилися у жовтні 2010 року під час приватного відпочинку в Кенії; Вільям підніс Міддлтон ту саму обручку, яку його батько подарував матері Вільяма, Діані, принцесі Уельській[13]— 18-каратний перстень з білого золота з 12-каратним овальним сапфіром та 14 округлими діамантами[14]. Було оголошено, приблизно в той же час, що після весілля пара планує жити на острові Англс в Уельсі, куди принц Вільям приписаний з Королівськими ВПС[12][15].

Після оголошення пара дала ексклюзивне інтерв'ю політичному редактору ITV News Тому Брадбі[16] і провела фотосесію в Сент-Джеймському палаці[17][18]. 12 грудня 2010 року Букінгемський палац випустив офіційні фотографії заручення; вони були зроблені 25 листопада в апартаментах в Сент-Джеймсському палаці фотографом Маріо Тестіно[19][20].

У первинному оголошенні заявлялося, що весілля буде «навесні або влітку 2011 року». 23 листопада 2010 року було підтверджено дату: п'ятниця 29 квітня 2011 року. Пізніше повідомлено, що день буде оголошено державним святом на всій території Сполученого Королівства[21][22]. Дату весілля також було оголошено офіційним державним святом на Бермудських островах, Кайманових островах, острові Мен, в Гібралтарі, на Гернсі, Джерсі, Фолклендських островах, Монтсеррат, Теркс і Кайкос[23][24][25].

Оскільки дата весілля виявилася шістьма днями раніше виборів до шотландського парламенту та референдуму, це викликало політичні заяви[26][27][28][29]. Джон Кертіс — професор політології в Університеті Стратклайд — заявив, що для шотландських виборів дата була «невдалою» і «ймовірно, королівська сім'я опиниться залученою в політичні дебати»[30].

Планування ред.

Час скрізь зазначено в BST (UTC+1)

23 листопада 2010 року Кларенс-хаус оголосив, що весілля відбудеться 29 квітня 2011 року (в день святої Катерини Сієнської) у Вестмінстерському абатстві[21][31].

Сент-Джеймський палац оголосив 5 січня, що церемонія розпочнеться об 11:00 за місцевим часом, і що наречена приїде в абатство на машині, а не в кінному екіпажі (який був традиційним транспортом для королівських наречених). Маршрут заплановано вздовж Мел, через парад кінної гвардії і до Вайтхол в абатство.

Витрати ред.

 
Увечері в день весілля «Лондонське око» набуло кольорів прапора Великої Британії

Було також оголошено, що витрати на саме весілля візьме на себе королівська сім'я і Міддлтони, тоді як витрати на забезпечення безпеки та транспорт буде покрито за рахунок британської скарбниці[32][33]. Пара також просила робити пожертвування в благодійні установи замість традиційних весільних подарунків[34]; з цією метою вони створили Благодійний фонд принца Вільяма і міс Кетрін Міддлтон[35].

Вартість весілля, як повідомлялося, склала 20 мільйонів фунтів стерлінгів[36]. За оцінкою австралійської газети Herald Sun, 32 мільйони австралійських доларів було витрачено на безпеку і 800 тисяч — на квіти. Оцінки вартості особливого державного свята варіювалися від 1,2 до 2,9 мільярда фунтів стерлінгів[37]. Державне туристичне агентство VisitBritain прогнозувало, що весілля викличе туристичний бум, який триватиме кілька років і дасть у результаті додатково 4 мільйони туристів і 2 мільярди фунтів стерлінгів туризму Великої Британії[38].

Список гостей ред.

16 і 17 лютого три списки гостей були направлені на ім'я королеви. Оскільки Вільям — був не прямим спадкоємцем, то весілля не було «державною подією»[39]. Таким чином, згідно з протоколом, багато гостей (або їх наступники), запрошені на весілля Чарльза, принца Уельського і леді Діани Спенсер 29 липня 1981 року, не мали бути запрошені на весілля Вільяма. Більш ніж половину гостей складали сім'ї та друзі пари, хоча також були присутні багато лідерів Співдружності (у тому числі генерал-губернатори, які представляють королеву у всіх королівствах Співдружності, окрім Великої Британії; прем'єр-міністри королівств Співдружності і глави урядів інших країн Співдружності), члени релігійних організацій, дипломатичного корпусу, кілька військових посадових осіб, члени британського королівського двору, члени зарубіжних королівських сімей, представники благодійних установ Вільяма та інші. Попри те, що Сент-Джеймський палац відмовився публікувати імена запрошених, розбивку гостей було опубліковано за категоріями — у списку не йшлося про глав іноземних держав, хоча й було оголошено, що близько 40 членів іноземних королівських сімей було запрошено[40].

Члени першого списку (приблизно 1 900 осіб) взяли участь у церемонії в абатстві. Члени другого списку (приблизно 600 осіб) були запрошені на прийом у Букінгемському палаці, організований королевою. Члени останнього списку (близько 300 осіб) були запрошені на вечерю, організовану принцом Уельським[40].

19 квітня кардинал Шон Бреді повідомив, що він буде присутній. Запрошення на захід і його прийняття було охарактеризовано як «безпрецедентні» представником католицьких єпископів Ірландії. Представник відніс запрошення до вкладу кардинала Бреді в мирний процес в Північній Ірландії[41].

Маршрут ред.

 
Маршрут нареченої і нареченого на церемонію у Вестмінстерському абатстві і назад

Маршрут нареченої та нареченого пройшов між Букінгемським палацом і Вестмінстерською абатством вздовж Мелл, повз Кларенс-хауса, уздовж Вулиці кінної гвардії, параду кінної гвардії, через Арку кінної гвардії, Уайтхолл, по південній стороні Парламентської площі[42].

Після церемонії весільна пара повернулася тим же маршрутом в екіпажі на прийом королеви в Букінгемському палаці. Принц Уельський організував приватну вечерю ввечері, не відвіданий королевою[43][44].

Розклад ред.

О 6:00 дороги по процесії маршруту було перекрито для руху транспорту. Після 8:15 основні гості, генерал-губернатори, прем'єр-міністри королівств Співдружності і дипломати, прибули в абатство. Принци Вільям і Гаррі покинули Кларенс-хаус о 10:10 в Bentley State Limousine і прибули о 10:18, після чого прибули представники закордонних королівських сімей, сім'я Міддлтон і, нарешті, сім'я принца (принцеса Великої Британії, герцог Йоркський, принцеса Беатріс Йоркська, принцеса Євгенія Йоркська, граф і графиня Уессекські, віце-адмірал Тімоті Лоуренс, принц Уельський і герцогиня Корнуольська). За традицією, королева і герцог Единбурзький були останніми членами королівської сім'ї, що покинули Букінгемський палац, і прибули в абатство о 10:48. Сторона нареченої покинула Goring Hotel у колишньому першому State Rolls-Royce Phantom VI о 10:52, вчасно для початку служби об 11:00. Службу завершено о 12:15, після чого молодята відправилися в Букінгемський палац у процесії, що складалася з інших членів королівської сім'ї, батьків нареченого і нареченої, боярина і подружок. О 13:25 пара вийшла на балкон Букінгемського палацу, щоб подивитися повітряний парад бомбардувальника Avro Lancaster, винищувача Supermarine Spitfire і винищувача Hawker Hurricane з двома винищувачами Typhoon і двома винищувачами-бомбардувальниками Tornado GR4.

Церемонія ред.

Місце проведення ред.

 
Вестмінстерське абатство було місцем проведення коронацій і багатьох королівських весіль.

Вестмінстерське абатство, засноване в 960 році, має особливий статус і відоме як «королівська власність»[45]. Хоча абатство було традиційним місцем для коронацій з 1066 року, воно тільки недавно стало церквою для королівських весіль; до 1918 року більшість королівських весіль проходили в королівських каплицях, таких як королівська каплиця в Сент-Джеймському палаці і каплиця святого Георгія у Віндзорському замку[46]. Абатство місткістю 2000 чоловік[47] стало місцем проведення останніх королівських весіль, в тому числі весіль Єлизавети II (тоді принцеси Єлизавети) і принца Філіпа (в 1947 році), принцеси Маргарет і Ентоні Армстронг-Джонса (в 1960 році), принцеси Анни і Марка Філліпса (в 1973 році) і принца Ендрю і Сари Фергюсон (у 1986 році)[48]. Як декоративне доповнення в абатстві для церемонії було створено алею з 6-метрових дерев, шести польових кленів і двох грабів, розташованих обабіч основного проходу[49].

Сторона нареченої ред.

Всупереч королівській традиції, у нареченого був шафер (англ. best man) — його брат, принц Гарі, тоді як наречена вибрала свою сестру, Піппу, головною подружкою (англ. maid of honour).

Також брали участь ще чотири подружки і два пажі[50][51]:

  • леді Луїза Віндзор — семирічна донька графа і графині Уессекської;
  • високоповажна Маргарита Армстронг-Джонс — восьмирічна донька віконта і віконтеси Лінлі;
  • Грейс ван Катсу — трирічна дочка пари Х'ю ван Катсема;
  • Еліза Лопес — трирічна внучка герцогині Корнуольської;
  • Вільям Лоутер-Пінкертон — десятирічний син особистого секретаря Вільяма майора Джеймі Лоутера-Пінкертона;
  • Том Петтіфер — восьмирічний син колишньої няні принців Уїльяма і Гарі Тігго Петтіфер.

Весільні вбрання ред.

Наречена ред.

Весільна сукня від англійського дизайнера Сари Бертон з дому моди Alexander McQueen[52] була пошита з атласу та складалася з мереживного ліфа і спідниці. Мереживний ліф ручної роботи зшитий з використанням техніки, що виникла в Ірландії в 1820-ті роки, суть якої полягає у вирізуванні форм троянд, астр, нарцисів та трилисників й додавання їх окремо до шовкової тюлі кольору слонової кістки[53]. Ці мережива були зроблені в Королівській школі рукоділля в Хемптон-корті[54]. Вуаль утримувалася тіарою від Cartier, виготовленої в 1936 році і позиченої нареченій королевою. Вона була придбана батьком королеви, герцогом Йоркським (згодом королем Георгом VI) для його герцогині (пізніше королеви Єлизавети і королеви-матері) за три тижні до наслідування ним трону від його брата Едуарда VIII (герцога Віндзорського). Принцеса Єлизавета (нині королева) отримала тіару від матері на 18-річчя.

Для дотримання весільного звичаю «щось старе, щось нове, щось позичене і щось блакитне» сукня Міддлтон була з традиційними мереживами —це було елементом «старого», діамантові сережки від її батьків були «новим», тіара королеви — «позичене», а блакитна стрічка, зашита в ліф, була, відповідно, «блакитним»[55]. Взуття було також від Alexander McQueen [69] і мало мереживо, відповідні сукні, зроблені Королівської школою рукоділля[56].

Весільний букет з мирта, конвалій, гвоздик і гіацинтів було створено Шейном Конноллі[55].

Наречений і шафер ред.

Принц Вільям був у формі ірландської гвардії з кашкетом замість ведмежої шапки[57][58]. Як службовець капітан авіації Королівських ВПС, у якого також є відповідні звання лейтенанта Королівського флоту і капітана армії, Вільям міг вибрати мундир будь-якого з цих молодших офіцерських звань. Однак, оскільки 10 лютого 2011 року він був призначений полковником ірландської гвардії, він волів надягти повну парадну форму цього полку[59]. Як на лицаря Ордена Підв'язки, на ньому була синя стрічка Ордена, до якої були прикріплені його крильця Королівських ВПС і Золота ювілейна медаль[60]. Форма була зшита та підігнана Kashket and Partners[61]. У Вільяма не було шаблі, оскільки він входив до церкви[60].

Принц Гарі одягнув форму капітана кінної гвардії, з кашкетом із відзнаками Ордену Підв'язки. На ньому були аксельбанти, хрест-пояс і золотий пояс із стропами для шаблі, але без шаблі. Також на ньому були крильця армійської авіації, Золота ювілейна і Афганістанська медалі[60].

Весільна служба ред.

Декан Вестмінстера Джон Холл провів більшу частину служби, з архієпископом Кентерберійським Роуеном Уїльямсом, провевшім саме вінчання, і єпископом Лондонським Річардом Шартре, що промовив проповідь. Вінчання діючих і майбутніх монархів Англії давно традиційно проводяться архієпископом Кентерберійським — самим старшим єпископом Церкви Англії[62]. Шартре є близьким другом принца Уельського і проводив конфірмацію принца Уїльяма і Кейт Міддлтон[63].

Служба почалася ходою королеви, принца Філіпа та духовенства. Незабаром після цього прибула Кейт Міддлтон. Поки хор співав гімн сера Хьюберта Перрі, наречена пройшла за нефу під руку батька на зустріч принцу Вільяму. Служба продовжилася формальної службою та співом трьох відомих псалмів, фанфарами, гімнами, органної та оркестровою музикою.

У шлюбному обітницю пара дала обіцянку «любити, втішати, поважати і берегти» один одного. Після цього принц Вільям надів Кетрін обручку з Уельського золота. Сам Вільям вирішив не отримувати обручку під час церемонії[64].

Брат нареченої Джеймс Міддлтон прочитав вірші 1-2 і 9-18 глави 12 «Послання до римлян» з «Нового Заповіту», що є закликом жити праведним і мирним життям[65].

Проповідь, виголошена єпископом Лондонським, почалася з цитати з Катерини Сієнської, пам'ятний день якої був того дня. Єпископ закликав пару жити самовіддано, пам'ятати потреби один одного і прагнути змінювати один одного любов'ю. Він закінчив проповідь молитвою, складеною самою парою[43][66][67]:

Господи, ми дякуємо тобі за наші родини; за любов, яку ми поділяємо, і за радість нашого шлюбу. За повсякденними турботами не давай нам відвести погляд від того, що істинно і важливо в житті, і допоможи щедро ділитися нашим часом, любов'ю і енергією. Тепер, в союзі, ми стали сильнішими — допоможи нам служити тим, хто страждає, і втішати їх. Ми просимо про це, пам'ятаючи про дух Ісуса Христа. Амінь.

Служба продовжилася молитвами та настановами декана і архієпископа. Хор співав новий хорової гімн. Після розпису Вільям і Кейт пішли до проходу, ненадовго зупинившись перед королевою. За ними пішла процесія боку нареченої і їх сімей, до яких у двері приєдналися ще дві дівчини.

 
Пара повернулася з абатства в палац у ландо 1902 року

При виході з Вестмінстерського абатства під дзвін дзвонів вони пройшли через стрій почесної варти з індивідуально відібраних чоловіків і жінок з різних підрозділів, і були зустрінуті криками натовпу. Молодята сіли в ландо 1902 року, запряжене четвіркою білих коней з форейторами і супутніми лакеями, і ескортом лейб-гвардії. Аналогічний відкритий екіпаж доставив бік нареченої. Королева та інші члени королівської сім'ї їхали в кареті й автомобілях.

Титули після весілля ред.

Вранці в день весілля Вільям отримав титули герцог Кембріджський, граф Стратхернський і барон Керрікфергюський[68]. Кетрін після весілля стала її королівським високістю герцогинею Кембриджською[69]. Це відповідає практиці надання титулів після одруження королівським принцам, у яких їх ще немає (наприклад, принц Ендрю став герцогом Йоркським, коли він одружився в 1986 році)[70]. Титули також мають символічне значення — Стратхерн близький до Сент-Ендрюс у Шотландії, де пара познайомилася, будучи студентами, а Керрікфергюс знаходиться в Північній Ірландії. У поєднанні з наявними у нього титулом, пов'язаним з Уельсом, і його новим титулом герцог Кембріджський, пов'язаним з Англією, всі титули Вільяма пов'язують його з кожною з чотирьох країн у Сполученому Королівстві[69].

Сімейні урочистості ред.

 
Повітряний парад. Бомбардувальник Avro Lancaster в центрі і винищувачі Supermarine Spitfire і Hawker Hurricane з боків.

Королева провела прийом у Букінгемському палаці, що почався після прибуття екіпажу з подружньою парою. Це був приватний прийом для гостей з офіційного та приватного життя пари. Під час прийому пара з іншими гостями вийшла на балкон на східному фасаді Букінгемського палацу, на який королівська сім'я традиційно виходить для привітання вуличної юрби. На прийомі подавали канапки[42]. Виступала офіційна арфістка принца Уельського Клер Джонс[71]. Прийом закінчився в середині дня.

Після прийому в 15:35 Вільям провіз свою наречену з палацу в Кларенс-хаус — свою офіційну лондонську резиденцію. Двомісний кабріолет Aston Martin DB6 Volante був оформлений у традиційному весільному стилі боярином і його друзями; на задньому номерному знаку було написано «JU5T WED» (можна перекласти як «тільки що вступили в шлюб»). Принц переодягнувся в кінногвардійського сюртук від Kashket[72], а його дружина залишилася у весільній сукні. Автомобіль був подарований принцу Чарльзу королевою до його 21-річчя[73].

Висвітлення в ЗМІ ред.

 
Журналіст британського телеканалу ITV Нік Діксон 28 квітня 2011 віщає на Таймс-сквер про ставлення до весілля в США

Весілля широко транслювалися по телебаченню, в Інтернеті і по радіо. За оцінками, трансляцію дивилися близько двох мільярдів людей у всьому світі[74]. ITV[75], «Бі-Бі-Сі»[76] і CNN висвітлювали церемонію і пов'язані з нею події у прямому ефірі загальним пулом «Бі-бі-сі», Sky і ITN, щоб покрити всі витрати[74]. У Північній Америці, яка відстає на п'ять-дев'ять годин від британського часу, весілля сталося під час ранкових телепрограм, які збільшили свою звичайну тривалість для повного висвітлення. Today на NBC початок освітлення о 4 годині ранку за північноамериканському східним часом, і разом з MSNBC співпрацювало з ITV[77][78]. ABC співпрацювало з «Бі-бі-сі»[79], у CBS є свої власні філії в Лондоні[80], Fox і Fox News Channel співпрацювали з мережею Sky News[81]. CBC[82] і CTV висвітлювали у прямому ефірі[83]. Кабельні мережі і радіо також висвітлювали у прямому ефірі[84].

У Мексиці весілля показували на Televisa і TV Azteca; всі телевізійні станції в Мексиці висвітлювали церемонію до пізньої ночі замість звичайного відключення. ABC також скористалося потоком «Бі-бі-сі» в Австралії, разом з платним телеканалом UKTV. Освітлення також було на Seven Network, Nine Network і Network Ten. ABC планувало випустити альтернативне озвучування з Chaser, але «Бі-бі-сі» заборонило використання своєї зйомки для таких цілей на вимогу з Кларенс-хауса[85]. Королівське весілля також транслювалася в прямому ефірі онлайн на YouTube на The Royal Channel[86]. У Сербії весілля транслюваласб по «Радіо-телевізію Србіе» і B92 Info, так само як і по CCTV News і Phoenix Info News в Китаї. У Португалії весілля висвітлювалася на RTP і TVI. Весілля також широко висвітлювалася різними кабельними і місцевими каналами в Індії та Пакистані. У Філіппінах весілля транслювалася по ABS-CBN, GMA і TV5, всі три мережі відправили своїх журналістів до Лондона.

Медовий місяць ред.

Незважаючи на повідомлення, що пара поїде на медовий місяць на наступний день після весілля[87][88], принц Вільям відразу ж повернувся до своєї роботи пошуково-рятувального пілота, і пара нікуди не виїжджала протягом 10 днів після весілля[89]. Місце проведення медового місяця спочатку трималося в секреті[87][88]. В остаточному підсумку, пара вирішила провести медовий місяць протягом 10 днів на відокремленій віллі на приватному острові на Сейшелах[89]. Довжина медового місяця була обмежена обов'язками Вільяма в Королівських ВПС і запланованим офіційним туром пари до Канади і США[89][90].

Примітки ред.

  1. ↑ 2 billion tune in to Royal Wedding. News.com.au. 1 травня 2011. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 1 травня 2011. (англ.)
  2. ↑ «REVEALED: Royal Wedding TV audience closer to 300m than 2bn (because sport, not royalty, reigns)», by Nick Harris at sportingintelligence.com [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ accessed 30 April 2011. Insideline.com. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 2 травня 2011. (англ.)
  4. ↑ William joining Harry's regiment. BBC News. 21 September 2006. Архів оригіналу за 21 лютого 2007. Процитовано 15 October 2008. (англ.)
  5. ↑ Prince William ready for Search and Rescue role. Meeja. 16 September 2008. Архів оригіналу за 19 жовтня 2008. Процитовано 16 September 2008.
  6. ↑ World press gather outside Middleton family home in Bucklebury as royal relationship ends. Newbury Today. 14 April 2007. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 28 November 2010. (англ.)
  7. ↑ About us. Party Pieces. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 9 серпня 2008. (англ.)
  8. ↑ а б William Addams Reitwiesner. Ancestry of Kate Middleton. Wargs. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 9 серпня 2008. (англ.)
  9. ↑ Wilson, Christopher (22 грудня 2006). Kate, the coal miner's. The Daily Mail. UK. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2010. (англ.)
  10. ↑ Bates, Stephen; Meikle, James (16 листопада 2010). Prince William and Kate Middleton engagement announced. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2010. (англ.)
  11. ↑ Vickers, Hugo (21 November 2010). Royal wedding: a triumph for love alone. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 10 January 2010.
  12. ↑ а б Clarence House (16 листопада 2010). His Royal Highness Prince William of Wales and Miss Catherine Middleton are engaged to be married. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 18 листопада 2010. (англ.)
  13. ↑ Royal wedding: Prince William to marry Kate Middleton. BBC. 16 November 2010. Архів оригіналу за 16 листопада 2010. Процитовано 16 November 2010. (англ.)
  14. ↑ Wilkes, David; Schlesinger, Fay (17 листопада 2010). A ring fit for his mother... and his love: Prince William's sapphire and diamond engagement ring for Kate. The Daily Mail. UK. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2010. (англ.)
  15. ↑ Horton, Nick (16 листопада 2010). 'Royal' Anglesey, William and Kate's island of love. BBC. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 22 грудня 2010. (англ.)
  16. ↑ VIDEO – An interview with Prince William and Miss Catherine Middleton, ITV News & Office of the Prince of Wales, 16 листопада 2010, архів оригіналу за 22 січня 2011, процитовано 6 березня 2011 (англ.)
  17. ↑ Bradby, Tom (16 November 2010). William & Kate interview. ITV. Архів оригіналу за 18 листопада 2010. Процитовано 16 November 2010. (англ.)
  18. ↑ As it happened: Royal engagement. BBC. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 18 грудня 2010. Процитовано 5 січня 2011. (англ.)
  19. ↑ Royal wedding: William and Kate pose for Testino photos. BBC. 12 грудня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010. (англ.)
  20. ↑ Clarence House. The official engagement photographs of Prince William and Catherine Middleton. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 5 січня 2011. (англ.)
  21. ↑ а б Royal wedding set for Westminster Abbey on 29 April. BBC. 23 листопада 2010. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 26 листопада 2010. (англ.)
  22. ↑ Royal wedding celebration as workers given public holiday. Herald Scotland. 24 листопада 2010. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 25 листопада 2010. (англ.)
  23. ↑ Turks and Caicos Declare Royal Wedding Public Holiday. Q++ Studio. 27 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 28 квітня 2011. (англ.)
  24. ↑ Montserrat's Chief Minister Invited to Royal Wedding and Public Holiday Declared. Montserrat Tourist Board. 26 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 вересня 2011. Процитовано 28 квітня 2011. (англ.)
  25. ↑ Royal wedding fever hits some in Caribbean countries. Jamaica Gleaner. 28 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 28 квітня 2011. (англ.)
  26. ↑ Patrick Wintour. Cameron dismisses royal wedding date clash claims, UK news. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  27. ↑ Royal wedding date: Lib Dems fear April clash with Alternative Vote referendum. The Daily Mail. UK. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 19 травня 2011. (англ.)
  28. ↑ David Cameron ignores calls to rearrange alternative vote referendum over royal wedding date. mirror.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 19 травня 2011. (англ.)
  29. ↑ Bernstein, Jon. Will the royal wedding create a "Yes mood" for the pro-AV campaign?. New Statesman. UK date=11 February 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  30. ↑ Peterkin, Tom (24 листопада 2010). Royal wedding at risk of becoming political football. The Scotsman. UK. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 24 листопада 2010. (англ.)
  31. ↑ Clarence House (23 листопада 2010). Prince William and Miss Middleton wedding. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 26 листопада 2010. (англ.)
  32. ↑ PM welcomes announcement of date for Royal wedding. Prime Minister's Office. 23 листопада 2010. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 26 листопада 2010. (англ.)
  33. ↑ Royal Wedding date chosen by Prince William and Kate. BBC. 23 November 2010. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 23 листопада 2010. (англ.)
  34. ↑ Royal wedding: Prince William and Kate Middleton set up charity gift fund for those that want to send them a present. The Mirror. 16 March 2011. Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 18 березня 2011. (англ.)
  35. ↑ The Prince William and Miss Catherine Middleton Charitable Gift Fund. The Foundation of Prince William and Prince Harry. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 18 березня 2011. (англ.)
  36. ↑ Most expensive security event in history: Royal wedding cost rises to £20m as police earn double time for working bank holiday. Daily Mail. 6 березня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2011. (англ.)
  37. ↑ The £2.9bn Royal wedding Bank Holiday [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.] Channel 4 Fact Check Blog (англ.)
  38. ↑ Wood, Zoe (29 квітня 2011). Royal wedding gives £2bn boost to UK tourism. The Guardian. Архів оригіналу за 3 травня 2011. Процитовано 30 квітня 2011. (англ.)
  39. ↑ Snub for Obamas as Royal sources reveal they will not be invited to Prince William's wedding [Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine.], by Fay Schlesinger, Daily Mail, 16 December 2010 (англ.)
  40. ↑ а б Clarence House (19 лютого 2011). Wedding invitations – The wedding of HRH Prince William of Wales and Miss Catherine Middleton. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 21 лютого 2011. (англ.)
  41. ↑ Cardinal to attend royal wedding after 'unprecedented' invitation [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.] Irish Times 20-Apr-2011 (англ.)
  42. ↑ а б The Wedding of His Royal Highness Prince William of Wales, K.G. with Miss Catherine Middleton: A summary of information released so far (PDF). Website of the Prince of Wales. 11 April 2011. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 April 2011. Archived (at News Of The World) from the original on 29 April 2011.. (англ.)
  43. ↑ а б Prince William and Kate Middleton reveal wedding plans. BBC. 5 січня 2011. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 5 January 2011. (англ.)
  44. ↑ Royal wedding: route Kate Middleton will take to Westminster Abbey revealed. The Daily Telegraph. 5 січня 2011. Архів оригіналу за 10 березня 2011. Процитовано 27 лютого 2011. (англ.)
  45. ↑ History. Westminster Abbey. Dean and Chapter of Westminster. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 24 листопада 2010. (англ.)
  46. ↑ Royal Household. Royal events and ceremonies > Weddings. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 24 листопада 2010. (англ.)
  47. ↑ Westminster Abbey – Maths Trail (PDF). Dean and Chapter of Westminster. Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2012. Процитовано 25 листопада 2010. (англ.)
  48. ↑ Royals and the Abbey. Dean and Chapter of Westminster. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 24 листопада 2010. (англ.)
  49. ↑ Royal wedding: Trees and flowers transform abbey. BBC. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 19 травня 2011. (англ.)
  50. ↑ Royal wedding: William picks brother Harry as best man. BBC. 14 лютого 2011. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 14 лютого 2011. (англ.)
  51. ↑ Clarence House (14 лютого 2011). An update on Maid of Honour and Bridesmaids, Best Man and Page Boys. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 15 лютого 2011.
  52. ↑ Kate Middleton's bridal dress designed by Sarah Burton. Sky News. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  53. ↑ Kate's Wedding Dress Up Close. LIFE.com. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  54. ↑ Royal wedding fashion blog: More details on Kate's dress. Dallas Morning News. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  55. ↑ а б Kate Middleton's bridal dress designed by Sarah Burton. BBC News. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  56. ↑ Kate Middleton's Wedding Shoes [Архівовано 3 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  57. ↑ The Bridegroom and Best Man Uniforms. The Royal Wedding. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 1 травня 2011. (англ.)
  58. ↑ Royal wedding: Prince William marries in Irish Guards red. Telegraph. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 1 травня 2011. (англ.)
  59. ↑ Prince William appointed as Colonel of the Irish Guards, 10 February 2011. The official website of The British Monarchy. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  60. ↑ а б в Royal wedding: Prince William wears RAF wings on Irish Guards tunic. telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  61. ↑ Prince William and Harry don full military uniforms. dailymail.co.uk. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2011.
  62. ↑ Wynne-Jones, Jonathan (4 грудня 2010). Archbishop of Canterbury to officiate at royal wedding. Sunday Telegraph. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011. (англ.)
  63. ↑ Kate Middleton confirms her faith for the big day [Архівовано 17 квітня 2011 у Wayback Machine.], Evening Standard, 13 April 2011 (англ.)
  64. ↑ Prince William does not Wear a Wedding Band. People. 31 березня 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2011. (англ.)
  65. ↑ «Royal Wedding: Williams greets fans ahead of wedding» [Архівовано 9 жовтня 2011 у Wayback Machine.], 28 April 2011. Retrieved 29 April 2011. (англ.)
  66. ↑ The Wedding of Prince William and Catherine Middleton [Архівовано 12 червня 2011 у Wayback Machine.] sermon by Richard Chartres. Official text (англ.)
  67. ↑ Clarence House (5 січня 2011). The wedding of HRH Prince William of Wales and Miss Catherine Middleton – an update. Queen's Printer. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 5 січня 2011. (англ.)
  68. ↑ Titles announced for Prince William and Catherine Middleton. Official wedding website. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  69. ↑ а б Royal wedding: New Scots title for royal couple. BBC News. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 30 квітня 2011. (англ.)
  70. ↑ The Peerage. Whitaker's Concise Almanack. 2003. с. 134—169. ISBN 0-7136-6498-3. (англ.)
  71. ↑ Musicians for the Wedding Service at Westminster Abbey. Website of the Prince of Wales. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 25 квітня 2011. Процитовано 13 квітня 2011. (англ.)
  72. ↑ The groom's other outfit. GQ Magazine. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 8 травня 2011. (англ.)
  73. ↑ Prince William and Kate Middleton drive out of Buckingham Palace in Prince Charles's Aston Martin. Daily Telegraph. 29 квітня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 19 травня 2011. (англ.)
  74. ↑ а б Chozick, Amy; Rohwedder, Cecile (18 March 2011). The Ultimate Reality Show. The Wall Street Journal. New York: News Corporation. ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 20 March 2011. (англ.)
  75. ↑ Schofield to cover royal wedding. Press Association. 22 лютого 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 24 лютого 2011. (англ.)
  76. ↑ Huw Edwards to anchor BBC coverage of Royal Wedding. BBC Press Office. 13 грудня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 2 лютого 2011. (англ.)
  77. ↑ Jones, Alexander (24 квітня 2011). What channels are showing the royal wedding?. New York Daily News. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 26 квітня 2011. (англ.)
  78. ↑ Bauder, David (20 квітня 2011). Networks girding for royal wedding coverage. Yahoo! News. Associated Press. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 26 квітня 2011. (англ.)
  79. ↑ ABC News On-Air Coverage Plans for the Royal Wedding, ABC NewsOne. Abcnewsone.tv. 7 квітня 2011. Процитовано 27 квітня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) (англ.)
  80. ↑ Andreeva, Nellie. Katie Couric to Lead CBS Royal Wedding Coverage. Deadline.com. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 27 квітня 2011. (англ.)
  81. ↑ Fox News Channel Presents Live Coverage Of The Royal Wedding. Press.foxnews.com. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 2 травня 2011. (англ.)
  82. ↑ The Royal Wedding on CBC – World – CBC News. Canadian Broadcasting Corporation. 19 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 27 квітня 2011. (англ.)
  83. ↑ Tracey Ullman joins Bell Media's royal wedding team – CTV News. Ctv.ca. 6 квітня 2011. Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 27 квітня 2011. (англ.)
  84. ↑ BBC cable coverage. BBC America. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 27 квітня 2011. (англ.)
  85. ↑ Chaser's Royal Wedding Show Cancelled By ABC After Palace Order. Sydney Morning Herald. 27 квітня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  86. ↑ YouTube Blog: The Royal Wedding live on YouTube. Blogspot.com. 19 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2011. (англ.)
  87. ↑ а б Roberts, Laura (19 квітня 2011). Royal wedding: Prince William organises secret honeymoon. The Telegraph. Архів оригіналу за 26 квітня 2011. Процитовано 11 травня 2011. (англ.)
  88. ↑ а б Royal wedding: Kate gears up for a honeymoon in the sun. Hello! Magazine. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. (англ.)
  89. ↑ а б в Gammell, Caroline (10 травня 2011). Prince William and Kate Middleton start honeymoon on Seychelles private island. The Telegraph. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 11 травня 2011. (англ.)
  90. ↑ Royal newly-weds to visit US after Canada tour. BBC News. 5 травня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 9 травня 2011. (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шлюб_принца_Вільяма_та_Кейт_Міддлтон&oldid=42363714