Шкрібляк Юрій Іванович
Шкрібля́к Ю́ра (Юрій) Іванович (15 квітня 1822, с. Яворів, Косівський район, Івано-Франківська область — 10 травня 1884) — український гуцульський токар, майстер плаского різьблення по дереву, родоначальник родини різьбярів.
| Юрій Іванович Шкрібляк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Юрій Шкрібляк (малюнок Северина Обста, 1884 р.) | ||||
| Народження |
15 квітня 1823 с. Яворів (Косівський район) | |||
| Смерть | 22 квітня 1885 (62 роки) | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина | |||
| Жанр | різьблення по дереву | |||
| Діяльність | художник, різьбяр по дереву | |||
|
| ||||
 Шкрібляк Юрій Іванович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Народився в с. Яворові Косівського повіту (Галичина). Дід Юрія Шкрібляка прийшов у гори з Поділля.
Свої вироби прикрашував «писанєм» — пласкою й ажурною різьбою, геометричним орнаментом та «жированєм» — інкрустацією металом або мідяним дротом і баранячим рогом.
Його вироби з тиса, бука, груші (баклажки, барильця, ракви, плесканки, пляшки, чарки-«порції», тарілки, ложки, хрести, чаші, «трійці», сідлатерниці, кужелі, топірці, пістолі, кріси, порохівниці та інше) відзначаються оригінальною формою, досконалістю орнаментики й надзвичайно тонким технічнічним виконанням.
Для виготовлення своїх виробів користувався токарним верстатом[1] Свої вироби Шкрібляк прикрашував за допомогою різних різців, долотців, стамесок власної конструкції.
Вироби Шкрібляка експонували на господарсько-промислових виставках у Відні (1872), Львові (1877), Трієсті (1878), Станиславові (1879), Коломиї (1880) і здобули визначне місце у світовому народному мистецтві.
Традиції Юри Шкрібляка продовжували й розвинули його нащадки, зокрема сини Василь, Микола, Федір, внук Василь Корпанюк.
У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського зберігається понад 30 творів майстра.
Похований на цвинтарі біля церкви у рідному Яворові.
Примітки ред.
- ↑ . Одним з найбільшим досягненням Юрія Шкрібляка в деревообробництві є його власний винахід — точильний верстат, що дуже швидко набув популярності в цілому світі.
Джерела ред.
- Горак Р. Зачудований красою // Дзвін. — 2014. — Ч. 10. — С. 126—129.
- Літературно-мистецький і громадсько-суспільний часопис «Гуцули і Гуцульщина». — 2013. — Ч. 1 (7).
- Шкрібляк Юра // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 10. — С. 3876.
Посилання ред.
- Шкрибляки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2087. — 1000 екз.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шкрібляк Юрій Іванович |
- Прстанова Верховної Ради України «Про відзначення 190-річчя з дня народження Юрія Шкрібляка, класика українського різьбярства» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- [1] [Архівовано 9 січня 2014 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |