Шипувате (село)

село Шипувате
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Куп'янський район
Громада	Великобурлуцька селищна громада
Облікова картка	Шипувате
Основні дані
Засноване	1716
Населення	1344
Площа	3,526 км²
Густота населення	381,17 осіб/км²
Поштовий індекс	62651
Телефонний код	+380 5752
Географічні дані
Географічні координати	49°56′06″ пн. ш. 37°24′03″ сх. д. / 49.93500° пн. ш. 37.40083° сх. д.Координати: 49°56′06″ пн. ш. 37°24′03″ сх. д. / 49.93500° пн. ш. 37.40083° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	197 м
Відстань до; районного центру	16 км
Найближча залізнична станція	Шипувате
Відстань до; залізничної станції	2 км
Місцева влада
Адреса ради	62602, Харківська обл., Куп'янський р-н, смт Великий Бурлук, вул. Центральна, буд. 9
Карта
	Шипувате
	Шипувате
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шипувате.

Шипува́те — село в Україні, у Великобурлуцькій селищній громаді Куп'янського району Харківської області. Населення становить 1344 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Шипуватська сільська рада.

Географія

Розташування

Село Шипувате знаходиться за 4 км від річки Великий Бурлук, по селу протікає пересихаючий струмок на якому зроблено кілька загат. На відстані 2 км розташована залізнична станція Шипувате.

Назви вулиць

Центральна, Набережна, Жовтнева, Привокзальна, Колгоспна

Історія

Походження назви

Вважають, що Слобода Шипувата отримала свою назву від зростаючої тут вдосталь шипшини.

Заснування

Поселення Шипувате згадується в історичних джерелах на початку XVIII сторіччя. Слобода Шипувате заселена близько 1716 року на землях Ізюмського полку, які, за велінням царя Петра I, належали поміщикам Донець-Захаржевським^[1].

Назва село походить від шипшини, яка росла тут у великій кількості».

VIII–IX століття

Вже у 1732 році в Шипуватому при церкві святої великомучениці Варвари була відкрита школа для дітей. В 1732 році в слободі налічувалося 297 чоловіків, в тому числі 285 підданих. Через ліквідацію полкового устрою Слобожанщини Шиповате була віднесена до Куп'янського комісарства Ізюмської провінції Слобідсько-Української губернії.

У 1773 році, крім 20 осіб з духовенства, населення села становило 860 чол. При церкві була і школа.

Дев'ятнадцяте століття для села пройшло під знаком посилення експлуатації селян, спалахом епідемій, тяжким життям для його мешканців. Посуха і сарана знищили посіви хліба в 1822 і 1832 рр. Багато людей гинуло від епідемій (холера 1831, 1847 і 1848 років, а в 1849 р. — цинга).

При скасуванні кріпосного права 757 ревізьких душ в Шипуватому отримали в наділи землю (в середньому по 2,4 десятини). Але поміщики відібрали у них луки, низинні вологі ділянки, випаси, якими селяни користувалися до реформи. Також селяни платили безліч податків, які часто перевищували прибутки від їх господарств. Селяни розорялися, йшли на заробітки на Дон, в найближчі міста, шахти Донбасу.

Після реформи в селі стали розвиватися селянські промисли. З 1864 року функціонувала гуральня. Шиповате стало волосним центром Вовчанського повіту Харківської губернії.

За даними на 1864 рік у власницькій слободі, центрі Шиповацької волості Вовчанського повіту, мешкало 1594 особи (757 чоловіків та 837 жінок), налічувалось 223 дворових господарства, існували православна церква, винокуренний та вівчарний заводи^[2].

У 1865 році відкрилася парафіяльна школа з 3-річним терміном навчання. В 1892 році в ній був один вчитель і навчалося 63 учні.

На початок XX століття припадає будівництво залізниці, розвиток культури, освіти, проведення благоустрою села. У 1916 році збудована школа, і яка діє і по сьогоднішній день.

ХХ століття

Під час Визвольних змагань влада у селі кілька разів переходила із рук в руки.

В 1923 році створений Шипуватський район, який увійшов до Куп'янської округи. У 1925 році район було приєднано до Великобурлуцького району. Розпочато насильницьке створення колективних господарств, у селян примусово відбирали землю, знаряддя, худобу. В 30-х роках у Шипуватому створено чотири сільськогосподарських артілі, відкриті лікарня, машинно-тракторна станція, збудована електростанція, яка давала струм для виробництва та помешкань селян.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 людей^[3].

Після початку Німецько-радянської війни 349 жителів пішло на фронт. Село було окуповано німецькими військами. В Шипуватому була створена партизанська група, яка чинила збройний опір нацистам, підривали німецькі ешелони, знищували живу силу і техніку противників.

5 лютого 1943 року солдати 9-ї Червонопрапорної піхотної дивізії зачистили Шипувате від нацистських військ. 150 шипуватців в роки війни відзначені бойовими нагородами, 156 військових загинули. За особливий героїзм звання Героя Радянського Союзу удостоєний прославлений пілот І. М. Заболотний. В післявоєнні роки розпочалася відбудова зруйнованого господарства, будівництво лікарні, дитячого садка, клубу. В школу прийшли працювати висококваліфіковані педагоги.

На початку 50-х років було створено 2 колгоспи — «Зоря» і «Комінтерн», на повну потужність запрацювала Шипуватська МТС. В 1967 році в результаті укрупнення господарств в Шипуватому створено один колгосп — ім. Комінтерну, за яким закріплено 6620 гектарів земель. В цьому ж році розпочато інтенсивне будівництво господарських приміщень, повністю були електрифіковані виробничі приміщення і помешкання жителів села. Побудовані асфальтові дороги, багато нових житлових будинків, будинок побуту, торговельні заклади. Реконструйована середня школа, стала діяти автошкола, лікарня на 35 ліжок, працюють дитячий садок, троє дитячих ясел. В селі діють чотири клуби з кіноустановками, п'ять бібліотек, в яких налічується близько 25 тис. екземплярів книг.

На початку 80-х років у Шипуватому відкрито будинок культури на 400 місць, автоматична телефонна станція, лазня. Побудований меморіальний комплекс воїнам, які загинули в роки Німецько-радянської війни. Став діяти новий сучасний дитячий садок, насіннєочисний завод.

Незалежна Україна

Завдяки наполегливій праці депутатів сільської ради, виконавчого комітету ради, господарських керівників і громадськості Шипуватська сільська рада у 2005 році у обласному конкурсі «Найкраща сільська, селищна, міська рада» у номінації серед майже 400 сільських рад області зайняла перше місце і була премійована автомобілем «Таврія».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», Новоолександрівська сільська рада об'єднана з Великобурлуцькою селищною громадою^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великобурлуцького району, селище увійшло до складу Куп'янського району Харківської області^[5].

24 лютого 2022 року почалася російська окупація села. Протягом контрнаступу на Харківщині у вересні 2022 року село було звільнено.

Економіка

В селі діють:

ТОВ «Зоря», ТОВ СВФ «Шипувате», ТОВ «Колос Шипуватого» (вирощування зернових та технічних культур)
ТОВ «Перевал» (виробництво круп)
ТОВ Будівельна агрофірма «Республіка» (виробництво цегли)
ТОВ «Кротенко» (ремонт автомобілів)

Соціальна сфера

Шипуватський дошкільний навчальний заклад (ясла — садок) «Берізка»
Шипуватська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу І. М. Заболотного
Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини

Транспорт

Через залізничну станцію Шипувате курсують електропоїзди сполученням Куп'янськ-Вовчанськ та Куп'янськ-Приколотне.

Пам'ятки

Історії

Могила Островерха К. М. і Божченка І. С. (1924 р., 1930 р.)
Братська могила радянських воїнів. Поховані 83 воїни (дата поховання — 1942,1943 р., дата встановлення пам'ятника — 1956 р.)^[6]

Пам'ятники

Пам'ятник В. Леніну^{[джерело?]}
Пам'ятник-бюст Заболотному І. М. — Герою Радянського Союзу (1969 р.)

Геологічні

Ентомологічний заказник місцевого значення «Вовчий Яр». Заказник розміщений в урочищі «Вовчий Яр» на крутих схилах балки східної експозиції. Рослинність подана великою кількістю лікарських і рідких видів рослин. Живуть одинокі бджоли, джмелі, рідкісні метелики.
Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ». Площа 2042,6 га.

Відомі люди

В Шипуватому народились:

Заболотний Іван Миколайович (1916—1942) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
Слісаренко Олекса Андрійович — український поет і прозаїк.

Примітки

↑ ^а ^б Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. – С. 254
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
↑ Мартиролог. Великобурлуцький район^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Оковита, 2003, с. 89.

Посилання

У Вікісловнику є сторінка Шипувате.

Історія міст та сіл УРСР (рос.)^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Погода в селі Шипувате [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

Оковита К. О. Великобурлуцький район, 1923—2003 рр. — Харків, 2003. — 100 с.

[:0-1] а ^б Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. – С. 254

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

[3] Мартиролог. Великобурлуцький район^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[4] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.

[5] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[FOOTNOTEОковита200389-6] Оковита, 2003, с. 89.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]