Шидловський Лаврентій Іванович
Лаврентій Іванович Шидловський (Шилов) (1687 — 1743 рік) — український козацький військовий та державний діяч. З 1706 року почав служити у Харківському слобідському козацькому полку, наказний полковник (1708—1710) та полковник Харківського слобідського козацького полку (1710—1712), полковник Ізюмського слобідського козацького полку (1730—1743). Мав великі земельні володіння на Харківщині.
| Лаврентій Іванович Шидловський | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | 1687 | |
| Смерть: | 1743 | |
| Релігія: | православний | |
| Батько: | Іван Володимирович Шидловський (Шилов) | |
| Діти: | Григорій, Роман | |
| Військова служба | ||
| Приналежність: | Слобідська Україна | |
| Звання: | полковник | |
Походження ред.
Рід Шидловських (Шилових) позначений як шляхетський рід Речі Посполитої, представники якого в XVI сторіччі виїхали на службу до Московської держави. В Польщі був відомий шляхетський рід Шидловських (Szydłowscy).
Біографія ред.
Лаврентій Іванович з'явився на Слобідській Україні одночасно зі своїм дядьком Федором Володимировичем (полковником Ізюмським та Харківським). У 1706 році почав службу у Харківському слобідському козацькому полку. Після того, як дядько став полковником Харківського слобідського козацького полку, Лаврентій Іванович займає посаду наказного полковника (1708 рік) при ньому.
У 1708 році під командуванням Федора Шидловського та князя Долгорукова брав участь у придушенні повстання Булавіна.
У 1709 році під командуванням князя М. І. Волконського брав участь у битвах проти війська шведського короля Карла ХІІ під селом Пісками та під містом Веприком. У тому ж році під командуванням генерал-майора графа Шаумбурга був у битві під містом Опішня, а згодом приймав участь у Полтавській битві.
У 1710 році Лаврентій Іванович стає полковником Харківського полку (1710—1712). У тому ж році відбив напад кримської орди на землі Харківського полку.
У 1711 році під командою Федора Шидловського брав участь в осаді та штурмі Новосергіївської фортеці.
Протягом 1712 року мав кілька сутичок з кримською ордою, того ж року був знятим царем Петром І з полковництва (полковником стає молдавський переселенець Прокопій Куликовський) та переведений до Ізюмського полку. Сталося це внаслідок арешту його дядька Федора Шидловського, самого Лаврентія арештовано не було, але так чи інакше опала дядька сильно зашкодила Лаврентію.
Лаврентій, як і Федір Шидловський, мав покровителем графа Апраксіна, у 1714 році, після позбавлення полковництва, служив при графі.[1]
В 1730 році стає полковником Ізюмського слобідського козацького полку.[2]
Родинні зв'язки ред.
Лаврентій Іванович Шидловський став засновником слобідсько-української старшинської, та російської шляхетської родини Шидловських. У Лаврентія був рідний брат — Григорій Іванович, який був Чугуївським воєводою.[3]
Мав дітей Григорія та Романа.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине. 1696 - 1727 гг. СПб., 1896.
- ↑ Гербель М. Ізюмський слобідський козацький полк 1651—1765— Санкт-Петербург, тип. Едуарда Праца,1851.—С.150—164с.
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] Розділ «Гнилиця (Іванівка)».- T.II. стор. 90
Література ред.
- Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — ISBN 5-7707-4256-9.
- Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
- Саяний М. І. Зміївщина слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.
- Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
| Попередник Федір Шидловський |
|
Полковник харківський 1710-1712 |
|
Наступник Прокопій Куликівський |
| Попередник Михайло Донець-Захаржевський |
|
Полковник ізюмський 1730-1743 |
|
Наступник Іван Квітка |