Шеїн Олексій Семенович
Олексі́й Семе́нович Ше́їн (серпень 1652 — 12 лютого 1700) — московський полководець, воєвода, боярин (з 1682 р.), ближній боярин (з 1695 р.), перший московський генералісимус (з 1696 р.).
| Шеїн Олексій Семенович | |
 | |
| Народження: |
1652 Москва, Московське царство |
|---|---|
| Смерть: | 2 (12) лютого 1700 |
| Поховання: | Троїце-Сергієва Лавра |
| Рід: | Q4522396? |
| Батько: | Semyon Sheind |
| Шлюб: | Anna Dolgorukovad[1] |
| Діти: | Sergey Sheind |
Останній представник боярського роду Шеїних. Єдиний син стольника Семена Івановича Шеїна, правнук Михайла Шеїна, страченого за звинуваченням у зраді в 1634 році.
У 1680–1681 рр. — воєвода у Тобольську, у 1683–1684 рр. — в Курську.
Брав участь у Кримських походах 1687 і 1689 рр. Був головнокомандувачем під час другого спільного походу московських і українських військ на Азов, а потім керував укріпленням міста і відбив напади кримських татар і ногайців на Азов (1697).
Під час першої подорожі Петра І за кордон був призначений головним командувачем московської армії та очолював воєнні прикази — Пушкарський, Іноземний, Рейтарський.
1698 — придушив повстання стрільців у Москві.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Власьев Г. А. Потомство Рюрика. Материалы для составления родословной — СПб: 1906. — Т. 1.
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шеїн Олексій Семенович |
- Советская историческая энциклопедия.1976.Т.16, с. 237.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |