Шехзаде Мехмед Абдулкадир
Шехзаде Мехмед Абдулкадир (осман. شہزادہ محمد عبدالقادر ; 16 січня 1878 — 16 березня 1944) — османський принц, син султана Абдул-Гаміда II та його дружини Бідар Кадин.
| Шехзаде Мехмед Абдулкадир | |
|---|---|
| осман. شہزادہ محمد عبدلقادر | |
 | |
| Народився |
16 січня 1878 Стамбул, Османська імперія |
| Помер |
16 березня 1944 (66 років) Софія, Болгарія |
| Поховання | Софія |
| Діяльність | політик |
| Рід | Османи |
| Батько | Абдул-Гамід II |
| Мати | Бідар-Кадин |
| Брати, сестри | Найме-Султан |
| Діти | Мехмед Орхан |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Шехзаде Мехмед Абдулкадир народився 16 січня 1878 року в палаці Їлдиз. [1][2] Він був сином султана Абдул-Гаміда II, і його дружина Бідар Кадин [3][4] Він був другим сином і п'ятою дитиною свого батька, і другою дитиною своєї матері.[5]
Обрізання Абдулкадир відбулося у 1891 році.[6] Початкову освіту здобув в палаці Їлдиз, разом зі старшим братом Шехзаде Мехмедом Селімом та другим сином султана Абдулазіза Абдулмеджидом II .[7][8] Він володів кількома мовами, грав на піаніно, скрипці[9] і кеменче.
Згодом його відправил до Німеччини для військової освіти і він став бригадиром в армії Османської імперії.[9] 27 квітня 1909 року владу Абдул-Гаміда повалено і його відправили у вигнання в Салоніки.[10] Однак Абдулкадір залишився в Стамбулі. [11] Після того, як Салоніки захопила Греція в 1912 році, Абдул-Гамід повернувся до Стамбула і оселився в палаці Бейлербеї, де і помер у 1918 році[12] У період з 1909 по 1924 рік Абдулкадір жив у палаці Кизилтопрак та палаці Бююкдере.[2]
Після повалення монархії в Туреччині Абдулкадир з родиною оселився в Будапешті (Угорщина).[9]
У 1933 році Абдулкадир з родиною переїхав до Софії (Болгарія). У 1943 році він відремонтував мавзолей Балі-Ефенді в Софії. 16 березня 1944 року під час бомбування американською авіацією у принца стався серцевий напад і він помер під руїнами сховища. Похований у Софії.[5][2][9]
Нагороди ред.
- Колар Ганедан-І-Алі-Османа
- Нішан-І-Алі-Імтіяз
- Великий Хрест ордена Леопольда (Австро-Угорщина) (1905)
- Великий Хрест ордена Червоного Орла (Пруссія) (1906)
- Лицар 1-го класу ордена Франца Йосифа (Австро-Угорщина) (1895)
Примітки ред.
- ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 261.
- ↑ а б в Yılmaz Öztuna (2008). II. Abdülhamîd: zamânı ve şahsiyeti. Kubbealti Publishing. с. 232—33. ISBN 978-97564-446-27.
- ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 258.
- ↑ Açba, Harun (2007). Kadın efendiler: 1839-1924. Profil. с. 128. ISBN 978-9-759-96109-1.
- ↑ а б Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 26.
- ↑ Pazan, İbrahim (2008). Son saraylı: Şehzade Osman Ertuğrul Efendi. Babıali Kültür Yayıncılığı. с. 18. ISBN 978-9-944-11894-1.
- ↑ Ulçan, Lâle (2019). Son Halife Abdülmecid Efendi'nin Hayatı - Şehzâlik, Veliahtlık ve Halifelik Yılları. с. 33.
- ↑ Kırpık, Cevdet (2010). II. Meşrutiyet’ten Sonra Şehzade Eğitiminde Değişim. с. 100.
- ↑ а б в г Sultan Abdülhamid'in Haşari Şehzadesi Abdülkâdir Efendi. www.erkembugraekinci.com. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
- ↑ Hall, Richard C. (9 жовтня 2014). War in the Balkans: An Encyclopedic History from the Fall of the Ottoman Empire to the Breakup of Yugoslavia. ABC-CLIO. с. 1—2. ISBN 978-1-610-69031-7.
- ↑ Osmanoğlu, 2000, с. 157-58.
- ↑ Parry, Milman; Lord, Albert B. (1979). Serbocroation heroic songs, Volume 1. Harvard University Press. с. 371.
Посилання ред.
- Ottoman Family. Official website of the immediate living descendants of the Ottoman Dynasty. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 14 лютого 2010.
- Genealogy of the Ottoman Family. Архів оригіналу за 29 липня 2008. Процитовано 19 серпня 2008.
- Family Tree [Архівовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.], descendants of Sultan Mahmud II. Retrieved 2011-02-28.
