Шевчук Любов Тарасівна
Шевчук Любов Тарасівна (24 січня 1964 — 5 квітня 1987) — вільнонайманий працівник радянської армії, учасниця афганської війни. Посмертно нагороджена орденом Червоної зірки.
| Шевчук Любов Тарасівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
24 січня 1964 Заріцьк, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР |
| Померла |
5 квітня 1987 (23 роки) Логар, Демократична Республіка Афганістан |
| Поховання | Заріцьк |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українка |
| Діяльність | кухарка |
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989 |
| Посада | кухар 668-го овСпП 15-ї обрСпП ГРУ СРСР |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
.jpg)
Любов Шевчук народилася 24 січня 1964 року в селі Заріцьк Рівненського району Рівненської області в українській селянській родині[1].
Працювала кухарем у Воєнторзі-43 в місті Рівне. Добровольцем звернулася до рівенського ОМВК. 9 березня 1986 була відправлена для праці за наймом у радянські війська, що розташовувалися у Афганістані[1]. За спогадами товаришки по службі, Любов до цього вчінку підштовхнуло нерозділенне кохання, через яке вона до цього намагалася покінчити життя самогубством[2].
В Афганістані працювала кухарем у 668-у окремому відділенні спеціального призначення 15-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ СРСР, яка базувалася у місті Баракі. Загинула 5 квітня 1987 року під час повернення з поїздки до Кабулу, куди вона їздила з подругою, Людмилою Присакарь, за покупками. Поверталися вони у колоні радянської техніки, яка везла харчі для військових. Під час поїздки дівчата сиділи на броні БТРа. В ущелині Вагджан, що в провінції Логар, колона була атакована. Коли бронетранспортер з Любов'ю Шевчук намагався об'їхати пошкоджену машину, він підірвався на міні і палаючий упав в прірву. Разом з Шевчук загинули військовий радник Жомер Сергій Васильович, його перекладач Тимуршин Рашид Ахметович та друкарка Присакарь Людмила Володимирівна[3][2].
Похована у селі Заріцьк. У «Книзі Пам'яті про радянських воїнів» Любов Шевчук характеризували як сумлінного та старанного працівника[1]. За спогадами товаришки по службі, Любов була творчою людиною, писала романтичні вірші[2].
Нагороди ред.
- орден Червоної Зірки (посмертно)
Пам'ять ред.
- Її ім'я викарбуване на одній з плит Меморіального комплексу пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані у Києві[4].
- Її ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу на честь загиблих в локальних війнах у Рівному.
Примітки ред.
- ↑ а б в Книга Памяти о советских воинах, 1999.
- ↑ а б в Смолина Алла Николаевна. Приложение к "Списку погибших "афганок" Министерства Обороны. samlib.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
- ↑ ArtOfWar. Береснев Эдуард Викторович. Афганистан, 1987 год. artofwar.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 4 жовтня 2019.
- ↑ Памятник воинам-афганцам (Киев). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
Джерела ред.
- Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
- Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1999. — Т. II М-Я. — 712 с. — ISBN 5-203-01484-1.