Шевченко Григорій Петрович
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2024) |
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Шевченко Григорій Петрович (нар. 1868 р., с. Кирилівка Звенигородського повіту Київської губернії [нині — с. Шевченкове Звенигородського району на Черкащині]) — фотограф, внучатий небіж Тараса Григоровича Шевченка. Створив високохудожні світлини та унікальні фотолистівки із зображеннями місць, де народився й провів дитинство Тарас Шевченко[1].
| Григорій Петрович Шевченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
1868 с. Кирилівка Звенигородського повіту, Київської губернії | |||
| Смерть | 1941 | |||
| с. Шевченкове Звенигородського району, Черкаської області | ||||
|
| ||||
Біографія ред.
Рід фотографа походить від Андрія "Товстика" (Безрідного) (1722—1795), який був батьком Кіндрата Андрійовича — рідного брата діда Тараса Григоровича — Івана Андрійовича Шевченка (1761—1849). Точні дати життя Кіндрата, на жаль, невідомі. Відомо, що у Кіндрата було чотири сини: Григорій (1795 р.н.), Мирон (1798 р.н.), ще один Григорій (1803 р.н.) та Петро. Григорій мав трьох синів: Варфоломія, Петра та Лаврентія. У Петра Григоровича народилося четверо дітей: двоє синів — Григорій та Іван — і дві доньки — Варвара й Мотря. Дітей Петра в Кирилівці, де й проживала родина, по-вуличному називали Петриками. Отже, Григорій Петрович доводився Тарасові Шевченку внучатим небожем[2].
Григорій Петрович Шевченко навчався в Одеському художньому училищі. адже мав неабиякі здібності до малювання. Відомо, що був він чоловіком могутньої статури, важив близько 159 кілограмів, займався боротьбою. Був у дружніх стосунках із Іваном Піддубним і навіть разом із ним брав участь у змаганнях. В Одесі він познайомився з Вірою Йоахимівною, німкенею за походженням. Вона народилася в одній із південних німецьких колоній (за одними даними – під Херсоном, за іншими – під Одесою). Батьки дівчини померли дуже рано, її виховуванням опікувалися тітки, а потім – заможна одеська родина, що мешкала в самому центрі міста на вулиці Дерибасівській.
У 1989 р. після одруження вони переїхали на батьківщину Григорія Петровича до Кирилівки. У родині Шевченків народилося три доньки: Євгенія (1898 р.н.), Галина (1900 р.н.), Катерина (1910 р.н.) та син, який помер одразу після того, як з’явився на світ. У 1922 р. від тифу помирає Віра Йоахимівна. Пізніше Григорій Петрович одружується вдруге на своїй хатній робітниці Катерині. У 1934 р. народжується найменша донька Г.П.Шевченка Валентина.
Під час гітлерівської окупації Кирилівки Григорія Петровича було заарештовано. Скориставшись слушною можливістю, він спробував втекти і стрибнув до криниці, куди німецькі військові скидали розстріляних мешканців села, яка і стала його останнім прихистком. На місці загибелі селян встановлено обеліск із зазначенням прізвищ шістьох загиблих і символічна криниця.
Творчість ред.
Г.П.Шевченко своїм коштом видав близько 160 знятих ним упродовж багатьох років унікальних фотографій-листівок під назвою ― "Види й типи України". Він зафіксував для історії яскраву плеяду видатних постатей, діячів культури, селян — земляків поета, мальовничі українські краєвиди. Надзвичайно цінним є й те, що його фотодіяльність припадає на кінець ХІХ — початок ХХ ст., коли ці місця ще не зазнали разючих змін і зберігали свою незайману автентичність[3].
Тема Тараса Шевченка є однією з основних у творчості кирилівського фотографа. Григорій Петрович робив фоторепродукції портрета великого предку, а також листівки і світлини пам’ятних місць у с. Кирилівка, з якими було пов’язане земне життя Тараса Шевченка і його останній спочинок.
Із чималого доробку нащадку великого роду зберіглося лише декілька десятків фотографій і листівок, які зберігаються в експозиціях Національного музею Тараса Шевченка в Києві, музеї "Кобзаря" Тараса Шевченка в Черкасах та в колекції Миколи Бабака[4]