«Шахтар» (Донецьк) — волейбольний клуб із Донецька, триразовий чемпіон і багаторазовий призер чемпіонату УРСР і України. Останній чемпіон СРСР[1].

Україна ВК «Шахтар» (Донецьк)
Повна
назва
чоловічий волейбольний клуб
«Шахтар»(Донецьк)
Заснований 1968 Українська РСР
Зала Палац спорту «Дружба»
Місткість 4000
Президент Україна
Тренер Україна
Капітан Україна
Змагання Українська Суперліга
1999/2000

Історія ред.

Волейбольний клуб «Шахтар» виступав у вищий лізі чемпіонату УРСР, першій і вищій лігах (п'ять сезонів) чемпіонату СРСР[2], вищий лізі чемпіонату України.

Донецький «Шахтар» є триразовим чемпіоном і багаторазовим призером чемпіонату УРСР і України.

В 1991 році команда виборола срібні медалі в чемпіонаті СРСР з волейболу серед чоловіків.

В 1992 році команда виграла золоті медалі чемпіонату СНД з волейболу серед чоловіків і стала єдиним українським клубом — чемпіоном на теренах колишнього СРСР. За команду грали: Ігор Лободюк, Віктор Коломоєць, Андрій Якубовський, Віктор Ковтун, Євген Мироненко, Олександр Шадчин, Юрій Коров'янський, Валдис Лаускис[2]. Головний тренер — Анатолій Проскурівський[3].

Майже всі гравці старого складу почали виступати в закордонних клубах, у клубу були проблеми з фінансами й команда припинила своє існування[2].

Досягнення ред.

Чемпіонат СРСР/Вища ліга[ru]:

  •   Чемпіон (1): 1992
  •   Срібний призер (1): 1991.

Чемпіонат УРСР

  •   Чемпіон (2): 1974, 1990.
  •   Срібний призер (3): 1969, 1989, 1991.
  •   Бронзовий призер (4): 1983, 1985, 1986, 1988.

Кубок УРСР

  •   Володар (1): 1991.
  •   Фіналіст (2): 1989, 1990.

Чемпіонат України:

  •   Чемпіон (2): 1992, 1993.
  •   Бронзовий призер (1):1995.

Кубок України:

  •   Володар (1): 1994.

Гравці ред.

Примітки ред.

  1. Команди молодості нашої, яким у нашім місті не жити. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 1 лютого 2013.
  2. а б в Старожили з «Зарева»[недоступне посилання з травня 2019]
  3. Спортсмени району [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.].
  4. Головний тренер. Осипов Віталій Олександрович [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.].
  5. Микола ПАСАЖІН: «У срібних призерів юніорського Євро-2016 чималий потенціал» [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — 2017.

Посилання ред.