Шафранов Семен Миколайович
Семен Миколайович Шафранов (1820–1888) — педагог. Директор Колегії Павла Ґалаґана в Києві.
| Шафранов Семен Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
1820 Ряжськd, Рязанська губернія, Російська імперія |
| Помер |
8 (20) квітня 1888 Рязанська губернія |
| Діяльність | педагог |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Народився в сім'ї священика, в місті Ряжськ Рязанської губернії. Навчався в Рязанської духовної семінарії.
Після закінчення у 1841 році 1-го відділення Історико-філологічний факультет Московського університету та філософського факультету Московського університету зі ступенем кандидата, він був направлений (з 3 липня 1842 роки) старшим вчителем російської мови та словесності в Ризьку гімназію. У 1851 році йому була оголошена подяка піклувальника Дерптського навчального округу. У 1852 році, після захисту в Московському університеті дослідження «Про види російських дієслів в синтаксичному відношенні» (М., 1852), він був затверджений у ступені магістра російської словесності. Спільно з І. Николічем Шафранов склав «Руську хрестоматію для вживання в училищах Прибалтійських губерній» і[1].
У 1862 році він став інспектором 5-ї Санкт-Петербурзької гімназії, а в лютому 1863 він був призначений директором училищ Санкт-Петербурзької губернії. Залишаючись на цій посаді, Шафранов в 1863 році був призначений членом Санкт-Петербурзького статистичного комітету.
У 1865 році Семен Шафранов зарахований до Міністерству державного майна, і слідом за тим призначений керуючим Прибалтійською палатою державного майна. У 1867 році він був призначений на посаду керуючого Саратовською конторою іноземних поселенців. У 1868 році, 31 березня[2], він був проведений в чин дійсного статського радника і в 1869 році призначений на посаду директора училищ Костромської губернії.
У 1870 році призначений директором 6-ї Московської гімназії, де для згуртування учнів придумував всілякі засоби, в тому числі і освітні прогулянки за місто. Він звертав увагу і на естетичний розвиток учнів; Шафранов, що володів хорошим голосом і рідкісної музикальністю, організував в гімназії хор, слухати який спеціально приїжджав Микола Рубінштейн і дуже хвалив. Хоча практики шафранові освітні екскурсії були незабаром заборонені, але згодом повсюдно відновлені. Як згадував вихованець 6-ї гімназії: «Шафранов не пропускав жодного ювілею, скільки-небудь важливого для історії російської освіти, жодної річниці смерті або народження великого російського діяча або літератора <…> Хто-небудь з викладачів вимовляв відповідну до випадку промову, з нарисом життя покійного, учитель Закону служив панахиду і теж виголошував коротеньке слово, потім учнями читалися вголос уривки з творів письменника».
У 1873—1876 роках він став директором колегії Павла Ґалаґана в Києві.
З 4 листопада 1876 року[2] до виходу у відставку в 1884 році він очолював Першу полтавську гімназію.
Поселившись в селі Нікольському, він цілком присвятив себе сільській школі.
Помер 8 квітня 1888 року в селі Нікольському Мізинці Ряжського повіту Рязанської губернії.
Примітки ред.
- ↑ «Краткий очерк истории русской словесности» [Архівовано 6 травня 2017 у Wayback Machine.] (Ревель: Ф. Клуге, 1860. — 54 с.)
- ↑ а б Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1881/2 учебный год. — С. 403. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 13 серпня 2019.
Література ред.
- Шафранов, Семен Николаевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Шафранов, Семен Николаевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про особу Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |