Шабанов Віталій Михайлович

Віталій Михайлович Шабанов (1 січня 1923(19230101), село Лобачі Галицького повіту Костромської губернії, тепер Галицького району Костромської області, Російська Федерація — 30 липня 1995, місто Москва) — радянський військовий діяч, конструктор озброєнь, заступник Міністра оборони СРСР із озброєння, голова Державної технічної комісії СРСР, генерал армії (2.11.1981). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1983 роках. Член ЦК КПРС у 1983—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат технічних наук (1964). Герой Соціалістичної Праці (18.02.1981).

Шабанов Віталій Михайлович
Народився 1 січня 1923(1923-01-01)
село Лобачі Галицького повіту Костромської губернії, тепер Галицького району Костромської області, Російська Федерація
Помер 30 липня 1995(1995-07-30) (72 роки)
Москва, Росія
Поховання Кунцевський цвинтар
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність воєначальник, політик
Alma mater Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу»
Ленінська премія Сталінська премія

Життєпис ред.

Народився в селянській родині. Закінчив середню школу в 1940 році. У 1940 році вступив до Ленінградського інституту інженерів Цивільного повітряного флоту.

З березня 1941 року — в Червоній армії. У 1945 році закінчив Ленінградську військово-повітряну академію Червоної армії. Під час навчання проходив тривале військове стажування (з жовтня 1943 по січень 1944 року) в 737-му винищувальному авіаційному полку в складі 1-го Українського фронту на посадах механіка із електроспецобладнання, заступника старшого техніка ескадрильї із спецслужб, заступника старшого інженера полку із спецслужб. Учасник німецько-радянської війни.

У 1945—1949 роках — технік-випробувач, старший інженер, помічник провідного інженера з випробувань авіаційної техніки Державного Червонопрапорного науково-дослідного інституту ВПС СРСР.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1949 році переведений до Спеціального бюро № 1 (потім — СБ-1, КБ-1, МКБ «Стріла», «Науково-виробниче підприємство «Алмаз»). Брав участь в розробці і випробуваннях першої в СРСР авіаційної радіокерованої системи «Комета». У 1951 році був прикомандирований до Третього Головного управлінню при Раді міністрів СРСР, у 1955 році — до Міністерства загального машинобудування СРСР і призначений головним конструктором підприємства п/с 1323 (Москва). З березня 1959 року — заступник головного конструктора ОКБ № 1 Державного комітету СРСР по радіоелектроніці. Керував розробкою систем К-20 і К-22, що призначалися для ураження наземних цілей.

У 1965—1972 роках — головний конструктор Московського конструкторського бюро «Стріла» Міністерства радіоелектронної промисловості СРСР.

У 1972—1974 роках — генеральний директор Центрального конструкторського бюро «Алмаз» Міністерства радіоелектронної промисловості СРСР, займався створюванням зенітних ракетних комплексів.

У 1974—1978 роках — заступник міністра радіопромисловості СРСР.

У червні 1978 — грудні 1980 року — заступник міністра оборони СРСР. У грудні 1980 — листопаді 1990 року — заступник міністра оборони СРСР із озброєння.

Одночасно з 6 січня 1977 по 2 лютого 1989 року — голова Державної технічної комісії СРСР.

За видатні заслуги в зміцненні обороноздатності батьківщини указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 лютого 1981 року генерал-полковнику-інженеру Шабанову Віталію Михайловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З листопада 1990 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці в Москві.

Помер 30 липня 1995 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.