Чухрієнко Дмитро Павлович

Чухрієнко Дмитро Павлович (8 листопада 1918, Вінниця – 1999) — український лікар-хірург, доктор медичних наук, професор, ректор Дніпропетровської медичної академії у 1953–1959 рр. Заслужений діяч науки. Дійсний член міжнародного наукового товариства хірургів, член правління українського (республіканського) товариства хірургів.

Чухрієнко Дмитро Павлович
Дмитро Павлович Чухрієнко. Барельєф. Дніпро Дмитро Павлович Чухрієнко. Барельєф. Дніпро
Народився	8 листопада 1918(1918-11-08) Вінниця
Помер	1999(1999)
Діяльність	лікар
Науковий ступінь	доктор медичних наук

З біографії

Народився у селянській українській родині 8 листопада 1918 року в селі Красненьке Іллінецького району Вінницької області.

Закінчив середню школу і потім Вінницьку фельдшерську школу, після чого поступив до Вінницького медичного інституту імені Пирогова. Але Друга світова війна завадила навчанню — Дмитро Павлович Чухрієнко 9 липня 1941 року як студент 4 курсу йде на фронт.

Вже 1942-го направлений на продовження навчання до Куйбишевського медінституту, закінчує його з відзнакою в 1943 році і потім знову йде на фронт.

У військах служить як капітан медичної служби, старший лікар 454 стрілецького полку 100-ї Львівської стрілецької дивізії 60-ї армії. Був тяжко поранений.

Вже під час війни розпочинає наукову роботу — друкує свої перші наукові праці у «Військово-медичному журналі» за 1943 і 1944 роки: «Про запобігання ішемічній гангрені після поранення стегнової та підколінної артерії» і «Роль металевої каски в профілактиці вогнестрільних поранень голови».

З листопада 1945 року демобілізований Д. П. Чухрієнко працює асистентом на кафедрі факультетської хірургії Вінницького медінституту, працює над кандидатською дисертацією і в 1949 році в Києві захищає дисертацію на тему: «Емпієма плеври після вогнестрільного ураження».

У 1950 році отримує посаду заступника міністра охорони здоров'я УРСР. З 1953 року працює в Дніпропетровську — ректор медінституту. Водночас не припиняє наукової роботи і у 1955 році в Одеському медінституті захищає докторську дисертацію на тему: «Непрохідність кишечника».

У 1956–1988 рр. очолює кафедру госпітальної хірургії № 2 Дніпропетровського медичного інституту.

Творчий доробок

Д. П. Чухрієнко — автор понад 300 наукових праць, 20 монографій. Під його керівництвом захищено 18 докторських і 92 кандидатські дисертації.

Член редакційної колегії журналів «Вестник хирургии им. И. И. Грекова» та «Клиническая хирургия». Автор розділу «Абдоминальная хирургия» Великої Медичної Енциклопедії.

Нагороди і відзнаки

Два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня та два ордени Червоної Зірки, чотири медалі: «За форсування Дніпра», «За участь у визволенні південного заходу України», «За участь у визволенні Львова», «За участь у визволенні Чехословаччини». Грамоти з оголошенням подяки за участь в боях на Орловсько-Курській дузі, за участь в боях при форсуванні Дніпра, Десни, за участь у визволенні Чернігова.

Джерела

• Дмитро Павлович Чухрієнко. ЗВИТЯГА БЕРЕСТЕЧКА В НОВОМУ СТОРІЧЧІ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Дмитро Павлович Чухрієнко: біографія^{[недоступне посилання з серпня 2019]}