Чумак Анатолій Андрійович
Чумáк Анатолій Андрійович (нар. 1946)— український медик, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2021)[1][2], заступник генерального директора з наукової роботи, директор Інституту клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», провідний науковий співробітник Інституту біохімії імені О. В. Палладіна[3], заслужений діяч науки і техніки України (2006), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (2010).
| Чумак Анатолій Андрійович | |
|---|---|
| Народився |
2 жовтня 1946 (77 років) Червоне, Кобеляцький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Місце проживання |
 Україна, Київ |
| Країна |
 СРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | винахідник, лікар, професор, викладач університету, науковець |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Галузь | клінічна імунологія, радіаційна медицина |
| Заклад |
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України Інститут громадського здоров'я імені О. М. Марзєєва НАМН України КНУ імені Тараса Шевченка Національний авіаційний університет Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» |
| Посада | Заступник генерального директора, директор Інституту клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» |
| Вчене звання | професор і член-кореспондент Національної академії медичних наук Україниd |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Науковий керівник | К. Ф. Чернушенко |
| Нагороди |
      |
Життєпис ред.
Народився 2 жовтня 1946 року в селі Червоне Кобеляцького району Полтавської області. Спершу навчався в Чорбівській восьмирічній школі, згодом вступив до Кременчуцького медичного училища, яке у 1965 закінчив з відзнакою. У 1971 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту за спеціальністю «Лікувальна справа» із відзнакою, а в 1974 аспірантуру в Київському науково-дослідному інституті туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Г. Яновського.
З 1965 по 1966 рік працював фельдшером на пункті невідкладної допомоги Печерської лікарні № 1 м. Києва.
У 1974 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю «Алергологія та імунологія», а в 1984 році отримав ступень доктора медичних наук.
З 1974 працював в Київському науково-дослідному інституті туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Г. Яновського аспірантом, молодшим та старшим науковим співробітником відділу імунології, вченим секретарем інституту. З 1984 по 1987 — завідувач відділу перспективного планування і проблем управління медичною наукою в Київському науково-дослідному інституті загальної і комунальної гігієни ім. О. М. Марзеєва. З 1987 — в Національному Науковому Центрі Радіаційної Медицини НАМНУ: завідувач лабораторії, завідувач відділу координації, директор Інституту клінічної радіології. З 1984 по 1987 — заступник голови вченої медичної ради МОЗ України.
У 1994 році отримав звання професора за спеціальністю «Імунологія та алергологія». Паралельно з науковою роботою викладав в Університеті ім. Тараса Шевченка, Національному авіаційному університеті та Університеті «Україна».
16 вересня 2021 року за результатами таємного голосування на Загальних зборах Національної академії медичних наук України був обраний членом-кореспондентом НАМН України у відділення теоретичної та профілактичної медицини за спеціальністю радіаційна імунологія[1][2].
Наукова робота та винаходи ред.
Автор понад 500 наукових праць з імунології, радіаційної медицини, а також співавтор 37 монографій[2]. Учасник понад 60 міжнародних та регіональних конференцій.
Запатентовано його винаходи — в складі авторських колективів:
- «Спосіб лікування туберкульозу»,
- «Спосіб активації цітотоксичних клітин»,
- «Процес прогнозування ефективності терапії флударабіном хворих на B-клітинну хронічну лейкемію»,
- «Спосіб визначення чутливості цитомегаловірусів до противірусних препаратів»,
- «Препарат для пригнічення алергічних реакцій та неспецифічного запалення, спосіб його одержання і спосіб його використання»,
- «Спосіб оцінки стану процесів ліпопероксидації в крові людини»,
- «Спосіб визначення ризику розвитку цитомегаловірусної інфекції у хворих на B-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію при лікуванні флударабіном та/або моноклональними антитілами»,
- «Реабілітаційний візок для інвалідів з порушеннями функції спинного мозку»,
- «Спосіб прогнозу розвитку аутоімунних ускладнень у хворих на B-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Спосіб диференційної діагностики демієлінізуючого та судинного ураження головного мозку»,
- «Спосіб визначення ризику розвитку вторинних пухлин у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання»,
- «Спосіб визначення генетичної схильності до розвитку хронічної лімфоцитарної лейкемії в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання»,
- «Спосіб визначення ризику трансформації Ріхтера у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Спосіб визначення тривалості життя хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Засіб з антинейрамінідазною та інтерфероніндукуючою дією для профілактики та лікування грипозної інфекції»,
- «Застосування N-стеароїлетаноламіну як речовини з активною антигрипозною дією»,
- «Застосування N-стероїлетаноламіну як радіомодифікуючого засобу»,
- «Застосування N-стеароїлетаноламіну як речовини з активною антигрипозною, антивірусною, антинейрамінідазною, інтерфероніндукуючою та антигемаглютинуючою дією та засіб для профілактики та лікування грипозної інфекції»,
- «Спосіб визначення ризику розвитку інфаркту міокарда у чоловіків, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання»,
- «Спосіб оцінки ризику розвитку стеатогепатиту у хворих на неалкогольний стеатогепатоз»,
- «Спосіб визначення мутацій гена NOTCH1»,
- «Застосування N-стеароїлетаноламіну як лікарського засобу з комплексною дією для лікування термічних опіків шкіри III ступеня та профілактики й лікування опікової хвороби»,
- «Спосіб контролю ризиків розвитку гормональних порушень у гіпоталамо-гіпофізарній системі нащадків опромінених батьків»,
- «Спосіб визначення мутацій гена NOTCH1 у 3’UTR некодуючому регіоні гена»,
- «Засіб для лікування гепатиту C людини»[4]
Монографії: ред.
- Чумак, Анатолій Андрійович; Базика, Димитрій Анатолійович; Абраменко, Ірина Вікторівна; Бойченко, Павло Костянтинович (1996/2005). Цитомегаловирус, радиация, иммунитет (рос.). Київ. с. 134.[5]
Особисте життя ред.
Одружений, має трьох дітей. Володіє англійською та французькою мовами.
Нагроди ред.
- Медаль «За трудову відзнаку» (1981)
- Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982)
- Медаль «За трудову доблесть» (1986)
- Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986)
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2006)
- Державна премія України у галузі науки і техніки (2010)
Почесні відзнаки ред.
- Почесний громадянин Кобеляцького району Полтавської області (2006)
Примітки ред.
- ↑ а б Прес-служба. Загальні збори НАМН України та Загальні збори відділень НАМН України – НАМН України (укр.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ а б в Астма та алергія-2021-4-зміст, НІФП, Київ. www.ifp.kiev.ua. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Чумак Анатолій Андрійович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Відбувся фінал Всеукраїнського конкурсу «Винахід року 2020» (Відеозапис). www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Иммунитет и радиация | «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія». kiai.com.ua (рос.). Процитовано 26 травня 2022.
Джерела ред.
- Біографічні відомості [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Патенти автора [Архівовано 1 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Експерти з питань радіаційної безпеки, соціального та медичного захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи
- Указ Президента [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]