Чорні землі (пустеля)
Чорні землі — антропогенна пустеля на півдні Європейської частини Росії[2], розташована на заході Прикаспійської низовини між височиною Ергені і пониззям Волги. Регіон Чорні землі належить до напівпустельної зони Прикаспійської провінції і пустельної Арало-Каспійської провінції приблизно у рівних частинах і займає площу 3,5 млн га, в межах Республіки Калмикія, що становить 47,3 % території республіки[2]. Назва виникла через відсутність взимку суцільного снігового покриву і великої кількості рослини з темними гілочками — чорного полину.
| Чорні землі рос. Чёрные Земли | ||||
| 45°40′ пн. ш. 46°05′ сх. д. / 45.667° пн. ш. 46.083° сх. д.Координати: 45°40′ пн. ш. 46°05′ сх. д. / 45.667° пн. ш. 46.083° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія | |||
| Регіони | Калмикія, Астраханська область | |||
| Розташування | Прикаспійська низовина | |||
| Висота над рівнем моря | від -20 до 28 м | |||
| Довжина | до 210 км | |||
| Ширина | до 190 км | |||
| Площа | 40 тис. км² | |||
| Озера | Состинські озера | |||
| Канали | Чорноземельський магістральний канал | |||
| Клімат | ||||
| Річний рівень опадів | 170-200[1] мм | |||
Географія ред.
Кордон Чорних земель на південному сході омивається Каспійським морем, на півдні проходить уздовж Кумо-Маницької западини, на заході вздовж східних відрогів Ергенінської височини на північ до середньої частини Ергенів, повертає на північний схід і на стику з Сарпинською низовиною простягається до правобережжя Волги, спускаючись на північному сході до волзької дельти і Каспію. В адміністративно-територіальному відношенні Чорні землі охоплюють південно-східну частину Республіки Калмикія і південне правобережжя Астраханської області.
Клімат ред.
Клімат — різко континентальний з жарким сухим літом і малосніжною, часто холодною зимою. Налічується до 280 сонячних днів в році. Переважають вітри східного напрямку з пиловими бурями тривалістю до 40 днів на рік[3]. Випариовування в кілька разів перевищує кількість опадів, які випадають в основному навесні і на початку літа (близько 250 мм в напівпустелі і менше 200 мм в пустелі). Тому період розквіту життя недовгий — з квітня по червень. Взимку морози часто супроводжуються сильними вітрами, які здувають сніг з ґрунту[4].
Ґрунти ред.
Поверхня території слабо задернована, оскільки ґрунтовий покрив почав формуватися лише в останні тисячоліття після чергової трансгресії Каспію (5-4 тис. років до наших днів). Переважають бурі напівпустельні ґрунти, широко поширені піски і солончаки. Материкові ґрунтотворні породи представлені піском і глинами[3].
На рівній на вигляд території є численні підвищення і пониження. Вони ледь досягають декількох сантиметрів у висоту і глибину, але цього достатньо для відчутної різниці в зволоженні. Під час дощів або танення снігу вода швидко накопичується в пониженнях. Ґрунт в них не тільки просочується на велику глибину і запасає вологу, але й звільняється від солей. Ґрунт в пониженнях схожий на степовий: він темніший завдяки гумусу і більш родючий. На підвищеннях ґрунт зволожується слабо, вода швидко випаровується, і з глибини до поверхні підтягуються розчини солей. На таких ділянках погано росте навіть чорний полин[4].
Процеси опустелювання ред.
Антропогенна пустеля утворилася в умовах сильно посушливого клімату і неврегульованого випасу худоби, а також розорювання піщаних земель. Вітрова ерозія призвела до розвіювання і винесення верхнього родючого шару ґрунту (пилові бурі) і руху пісків. За даними ґрунтово-геоботанічних обстежень в 1956—1959 роках на Чорних землях процесами опустелювання було охоплено 3,5 %, в 1971—1972 роках-37,2 %, а в 1984—1986 роках — 94,6 % території. Площа пісків, що розвіюються, в регіоні досягла сьогодні 600 тис.га, а щорічна швидкість наростання осередків опустелювання склала в середньому 40-50 т. га на рік[2].
У 1989 році Урядом РРФСР була розроблена і затверджена Генеральна схема по боротьбі з опустелюванням, яка через недофінансування була виконана лише на 32 %. Проведення фітомеліоративних робіт дозволило скоротити площу відкритих пісків до 1995 року до 240 тис. га і зупинити їх лавиноподібний наступ[5]. Проте, соціально-екологічна обстановка в регіоні продовжує залишатися складною. Екологічна ситуація в регіоні Чорних Земель і відсутність коштів на відновлення нормального середовища проживання стали причиною зникнення 25 населених пунктів[2].
Тваринний та рослинний світ ред.
Рослинність типова для напівпустельних і пустельних зон. Тут панують полин і ефемероїди — багаторічні трави, які швидко в'януть, але зберігають в землі свої органи (бульби, цибулини і т. д.): ковила, типчак, житняк та ін. Є й рослини-ефемери, які весь цикл свого розвитку від народження до смерті встигають пройти за два-три місяці. Наприклад, тонконіг бульбистий. На піщаних ділянках легко уживаються рослини з довгим корінням, наприклад пирійник — потужний злак[4].
У тваринному світі серед ссавців переважають гризуни (ховрахи і тушканчики, польові миші, хом'яки), які складають основний раціон хижаків: вовків, лисиць, шакалів; збереглися степові антилопи — сайгаки, на півдні — кабани; з птахів поширені орли, ворони, сороки, жайворонки, сірі журавлі, качки, гуси та ін. Багато плазунів[3].
На частині території Чорних земель організований заповідник «Чорні землі».
Морфологія ред.
Чорні землі в геоморфологічному відношенні одна з наймолодших ландшафтних областей Східно-Європейської рівнини. У формуванні сучасного вигляду території головну роль відіграли численні трансгресії (підняття) і регресії (зниження) Каспійського моря: особливо Хвалинська трансгресія і найпізніша з великих — Новокаспійська. В даний час Чорні землі представляють собою плоску акумулятивну рівнину, що зберегла грядово-хвилястий рельєф осушеного дна моря з незначними коливаннями висот (2-4 м) за винятком ділянки беровських пагорбів в південно-східній частині (18 м).
Збереглися релікти лиманів, лагун, берегових валів і т. ін. Найбільшим і чітко вираженим зниженням є Даванська улоговина (палеодолина Волги). Вона не має достатньо вираженого русла і надзаплавних терас, але добре відзначається зниженнями у вигляді дрібних озер. Деякі з них є залишками стародавнього русла пра-Волги, в яке іноді перетворювалася Даванська улоговина, інші являють собою колишні затоки і лагуни відступів моря (наприклад, озеро Колтан-Нур). У міжгрядовій зоні бугрів Бера розташовані специфічні геоморфологічні утворення — так звані підстепні ільмені[6].
Надра ред.
Чорні землі, будучи частиною Прикаспійської низовини розташовані в одній з найглибших западин світу, заповненій чохлом осадових відкладів потужністю до 18-22 км. Надра Чорних земель характеризуються винятковою складністю геологічної будови.
Вуглеводнева сировина ред.
На Чорних землях розробляється Каспійське нафтове родовище із запасами 15 млн. т. нафти. Діючі родовища Чорноземельського району дозволяють видобувати більше 200 тис. т нафти в рік. Перспективні ресурси південної частини Чорних земель оцінюються по категорії Д1 приблизно 80-100 млн. т.[3].
Поліметали ред.
Чорні землі являють собою унікальну поліметалічну провінцію, яка містить стратегічну сировину — уран, титан, цирконій, срібло, золото, платинові, рідкоземельні елементи: скандій, ітрій, реній, галій та ін. Формування покладів пов'язано з тим, що протягом сотень мільйонів років осадові породи, в тому числі і рідкоземельні елементи концентрувалися в безстічній Прикаспійській западині[3].
Підземні води ред.
На території Чорних земель виявлені термальні води (до 120 градусів Цельсія).
Запаси питної води на території Чорних земель обмежені. Майже всі підземні джерела не придатні до використання навіть в технічних цілях, осікльки містять високотоксичний радіонуклід — радій. Одне з великих родовищ прісних підземних вод на Чорних землях знаходиться поблизу с. Артезіан, проте воно містить сполуки миш'яку[3].
Природоохоронні заходи ред.
З метою збереження екосистеми Чорних земель створено мережу заповідних природних територій. На території Калмикії — державний біосферний заповідник «Чорні землі», заказники федерального і республіканського значення «Состинський», «Тингута»[7], на території Астраханської області — заказник «Степовий»[8]
Примітки ред.
- ↑ Провинция песчаных и глинисто-солончаковых пустынь Прикаспия в Физическая география СССР / Мильков, Ф.Н., Гвоздецкий, Н.А. - М.: Мысль, 1976. - 448 с.
- ↑ а б в г Состояние земель в Республике Калмыкия[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ а б в г д е Чёрные Земли в геопространстве Евразии на сайті Центр Льва Гумилева
- ↑ а б в Пустыни и полупустыни России | Экология России. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 13 січня 2019.
- ↑ Лавину песков в 200 тыс. гектаров необходимо сдерживать [Архівовано 2014-07-29 у Wayback Machine.] Новости информационного агентства Калмыкии «Бумбин Орн»
- ↑ Геополитика.ру
- ↑ Особо охраняемые природные территории (ООПТ) Республики Калмыкия[недоступне посилання]
- ↑ Государственный природный заказник "Степной". Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2019.
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2019) |