Чорносошні селяни

Чорносошні селяни — категорія тяглих людей в Московії та Росії в XV-XVII століттях.

На відміну від селян — чорносошні селяни не були особисто залежними, а тому несли тягло не на користь поміщиків, а на користь Російської держави. Земля становила хіба що власність чорноношного селянина; він міг віддавати її в заставу і продавати, але з умовою, щоб покупець тягнув у общинні розруби та розмітки або одразу сплатив усі общинні мита, оббілив ділянку.

Жили переважно на малоосвоєних околицях країни із суворим кліматом, а тому часто змушені були займатися полюванням, рибальством, хутровим промислом, збиранням та торгівлею. Особливо багато чорноносних селян було у Помор'ї та Сибіру. Історично найбільш численними (до 1 млн осіб до початку XVIII століття) чорношосні селяни були в Помор'ї («Блакитна Русь»), яке не знало кріпосного права. Це дозволило чорносошникам рано включитися у зовнішню торгівлю із країнами Заходу через Архангельськ.

У XVIII столітті увійшли до складу державних селян.

Література

• Черносошные крестьяне // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Швейковская, Е. Н. Государство и черносошные крестьяне России XVII в. — автореферат диссертации