Турнірне становище
ред.
Уругвай — Колумбія
ред.
Рахунок зустрічі на 19-й хвилині гри відкрив колумбієць Франсіско Сулуага, реалізувавши пенальті. По ходу другого тайму гри Уругваю вдалося не лише зрівняти рахунок зусиллями Луїса Кубільї, але й вирвати перемогу завдяки голу Хосе Сасії[2].
СРСР — Югославія
ред.
Гра загалом проходила під диктовку радянских футболістів. На початку другого тайму їм вдалося відкрити рахунок, коли удар зі штрафного у виконанні Віктора Понєдєльніка поцілив у перекладину воріт, а першим на добиванні був Валентин Іванов, який вразив ворота ударом головою. Наприкінці гри відзначитися вдалося й самому Понєдєльніку ударом з лінії карного майданчику[2]. За декілька хвилин до того Едуарда Дубинського винесли з поля після стику з Мухамедом Муїчем. Для обох гравців турнір завершився першою грою — у радянського футболіста було діагностовано перелам ноги, а югослава за цей епізод відправили додому рішенням керівництва збірної[3][4].
Югославія — Уругвай
ред.
Дебют гри був за південноамериканцями, яким вдалося на 19-й хвилині вийти уперед завдякки голу Анхеля Кабрери. Проте вже за п'ять хвилин в їх ворота було призначено пенальті, який реалізував Йосип Скоблар, а ще за п'ять хвилин у рахунку вже вели югослави, у складі яких голом відзначився Мілан Галич. Спроби Уругваю відновити рівновагу були безуспішними, натомість на початку другого тайму їх суперникам вдалося подвоїти перевагу і вони довели гру до переможного результату.
СРСР — Колумбія
ред.
У дебюті гри радянські футболісти шокували суперників, забивши протягом чотирьох хвилин (з 8-ї до 11-ї) три голи. Колумбійці оговталися від такого початку матчу і за десять хвилин скоротили відставання до двох голів. На початку другого тайму вправнішою була знову команда СРСР, яка забила свій четвертий м'яч. Однак протягом останньої третини гри настала черга проявити себе нападу південноамериканців, якому вдалося відквітати три голи і вирвати нічию. Зокрема на 68-й хвилині Маркосу Колю вдалося забити прямим ударом з кутового[5][6].
СРСР — Уругвай
ред.
Перед своєю останньою грою групового етапу обидві команди мали шанси вийти до плей-оф, причому якщо Уругваю для гарантованого виходу необхідна була перемога, команді СРСР було б достатньо й нічиєї. З 54-ї хвилини, на якій південноамериканець Хосе Сасія відповів на гол Олексія Мамикіна, забитий наприкінці першого тайму, рахунок був 1:1, що зберігав інтригу щодо учасника плей-оф із цієї пари. Утім на останніх хвилинах гри крапку у цьому питанні поставив Валентин Іванов, чий влучний удар приніс радянській команді перемогу і перше місце у підсумковій турнірній таблиці групи.
Югославія — Колумбія
ред.
Як і в попередній грі у групі обидва учасники заключного матчу групового етапу мали шанси на вихід плей-оф, для чого європейську команду влаштувала б і нічия, а південноамериканській треба було вигравати. У середині першого тайму югославам вдалося з різницею у п'ять хвилин забити двічі, чим значною мірою відповісти на питання, яка з двох команд продовжить боротьбу на чемпіонаті світу. По ходу другої половини гри Югославія забила ще тричі, при цьому уважно і обережно відігравши в обороні, пам'ятаючи про досвід радянської команди, яка у грі з колумбійцями упустила перемогу двічі по ходу гри маючи перевагу у три м'ячі.
Примітки
ред.
Посилання
ред.
СРСР
Югославія
Уругвай
Колумбія
