Перший чемпіонат світу з гандболу 7х7 серед чоловічих команд відбувся 5 - 6 лютого1938 року в берлінському спортзалі «Дойчландхалле». У ньому взяли участь всього 4 команди, ігри проходили за скороченим регламентом - 2 тайми по 15 хвилин. Такий турнір важко назвати чемпіонатом світу, і все ж початок був покладений.
Друга світова війна перервала розвиток міжнародного гандболу. Черговий чемпіонат світу відбувся лише через шістнадцять років, у фіналі виступило 6 команд.
З III чемпіонату світу (1958), організатором якого була Федерація гандболу НДР, боротьбу за першість ведуть по 16 чоловічих команд. Трирічний цикл, що існував до 1970 року, після включення гандболу в програму Олімпійських ігор був замінений чотирирічним.
З 1995 року у фінальних турнірах світових першостей бере участь 24 команди, тепер вони проводяться один раз на два роки.
Призерами чемпіонатів світу ставали виключно європейські команди, найбільших успіхів досягла збірна Франції (5 перемог), Швеції і Румунії (по 4 перемоги), а також Німеччини, СРСР/Росії (по 3 перемоги). До 2013 року призерами чемпіонатів світу ставали виключно європейські команди, а в 2015 році срібні медалі вперше завоювала збірна Катару. Раніше з неєвропейських команд найкращими результатами володіли представники Африки - гандболісти Єгипту в 2001-му та Тунісу в 2005-му займали 4-і місця, програючи в півфіналі майбутнім чемпіонам світу.
Чемпіонати світу з гандболу 11х11 у 1930-1960-х роках займали важливе місце в календарі міжнародних змагань. За цей період було проведено сім чоловічих чемпіонатів світу. Включення гандболу 7х7 в програму XX Олімпійських ігор (1972) вирішили наперед долю гри з одинадцятьма спортсменами - всі провідні гандбольні країни світу перейшли на гру на малому майданчику. Після відмови ряду національних федерацій від участі у VIII чемпіонаті світу з гандболу 11х11, який передбачалося провести в 1969 році в ФРН, і падінням популярності гри на великому полі Міжнародна федерація гандболу ухвалила рішення про припинення проведення чемпіонатів світу з гандболу 11х11.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Ханс Теліг, 
Інге Ламберг — по 6
Олаф Майхрцак — 16
Могенс Ольсен — 46
Петре Іванеску — 24
Йосип Мілковіч, 
Андреаш Феньє — по 32
Володимир Максимов — 31
Штефан Бірталан — 43
Єжи Клемпель — по 47
Чжа Вон Кан — 67
Хуліан Дуранона — 55
Марк Баумгартнер — 47
Едуард Кокшаров — 61
Віссем Хмам — 81
Гудьон Сігурдссон — 66
Кирил Лазаров — 92
Драган Гаіч — 71
Ісландія
Данія
Іспанія
Швеція
США
.svg){kind=small}
Канада
.svg){kind=small}
Німеччина
.svg){kind=small}
Швейцарія
Угорщина
Франція
ФРН
Чехословаччина
Австрія
.svg){kind=small}
Румунія
НДР