Вікіпедія

Чарівник (паранормальне)

людина, яка практикує магію
(Перенаправлено з Чарівник (паранормальне явище))

Чарівни́к (чароді́й, чаклу́н, часто змішується з маг) — людина, яка практикує магію для впливу на людей або природу, чи для отримання знань або мудрості за посередництва надприродних явищ[1]. У фольклорі найчастіше постає негативним персонажем, що шкодить людям, знається з нечистою силою. Йому протиставляється відун, знахар, як знавець корисного знання, що допомагає людям[2].

Чарівник, ілюстрація XIX ст.

У переносному значенні чарівник — вправна в чомусь людина[3], фокусник[4].

Етимологія ред.

Такі слова як чародѣй, чародѣйникъ, чаровникъ (чарівник) та чаровница походять від старослов'янського чаръ, праслов'янського čarъ/čara (чар — привабливіть, чаклунство; чара — посудина), і присутні в інших слов'янських мовах: українські чародій, чародійка, чарівник, чарівниця; російські чародей, чародейка, чаровник, чаровница; білоруські чарадзей, чарадзейка, чараўнік, чараўніца; болгарські чародей, чародеец, чаровница; польські czarodziej, czarownik, czarownica; словенські čarodej, čarovnik, čarovnica; чеські čarodéj, čarodejnik, čarodejka, čarodejnice, čarovník (застаріле); словацькі čarodej, čarodejka. В буденній сучасній мові слова чарівник, чарівниця вважаються застарілими та продовжують використовуватися здебільшого в художніх творах.

Початково чарівник і волхв не були синонімами, хоча ці поняття близькі і пізніше в багатьох письмових джерелах XI—XVI сторіч чаклування і волхвування вказуються як різні злочини проти церкви[5]. Такі пам'ятки як «Кормча книга» і «Домострой» називають чарівниками людей, що за допомоги надприродних сил керують хмарами[6][7]. Праслов'янське слово чара також означало вода[8]. Тому дослідниками припускається, що початково чарівниками називали жерців чи тих волхвів, які ворожили на воді та яким приписувалася здатність керувати дощовими хмарами[9]. Такі ворожіння виконувалися виливанням розплавленого воску чи олова у воду, а утворені застиглі фігури тлумачилися як вказівки на майбутнє[10].

Чарівники в міфології ред.

Образ чарівника виокремлюється в міфах порівняно пізно, коли вони перестають бути священними поясненнями світоустрою. Чарівники й чарівниці постають людьми, котрі користуються надприродними силами, але самі при цьому належать до світу людей. У фольклорі, який виникає з міфів, це передусім негативні персонажі, що користуються допомогою нечистої сили, злих духів і демонів[11].

Міфологічні чарівники здебільшого невіддільні від жерців: служать божествам, приносять їм жертви, здійснюють обряди та заклинання, проганяють злі сили[12].

Чарівники в слов'янській міфології ред.

 
«Прихід чарівника на селянське весілля» (фрагмент). В. Максімав, 1875

Віра в чарівників ред.

Образ чарівника в слов'янській демонології поширений неоднорідно. В Білорусі, Україні та південних (переважно етнічних українських) районах Росії чарівник та відьма часто є взаємозамінними персонажами, які володіють приблизно однаковим набором функцій. В Карпатах цей персонаж часто розщеплюється на низку дрібних образів, в залежності від роду діяльності. На російській Півночі, де уявлення про відьму слабкі, чарівник виконує більшість її функцій. В західно-слов'янській традиції, де заняття чарівництвом приписувалося перш за все відьмі, образ чарівника розвинений меншою мірою, ніж у східних слов'ян. В південних слов'ян образ чарівника також сформовано слабко, оскільки уявлень про заняття магією та чарівництвом співвідноситься або з жіночими персонажами вештиці, магьосниці, або з чабанами та іншими «знаючими»[13].

Образ чарівника у східних слов'ян формувався під впливом уявлень про волхвів — давньоруських язичницьких жерців, які здійснювали богослужіння, жертвопринесення та (нібито) вміли замовляти стихії та передбачати майбутнє[14]. Слово волхв є спорідненим староцерковнослов'янському влъснжти «говорити плутано, незрозуміло», з чого випливає, що волхви виконували роль оракулів та лікарів, головним засобом магічної практики яких було слово[14].

Вважалося, що чарівники можуть бути перевертнями[15]. З «Повісті врем'яних літ» відомо, що князя Всеслава Брячиславича мати народила від волхвування, й волхви нав'язали йому на голову науз (чарівний вузол), наділивши його здатністю до вовкулацтва[16].

За деякими уявленнями[15], з наближенням смерті чарівника нечиста сила мучить його, не даючи померти, поки він не передасть своїх властивостей спадкоємцям. Передати силу він здатний і проти волі людини, яка сама стане чарівником. Смерть та поховання чарівника супроводжується бурею, вихором, непогодою[17]. Після смерті чарівника слід вбити в його труп осиковий кілок, аби він не став упирем[15].

Функції чарівника ред.

Функції чарівника є універсальними: йому приписують можливість впливати на всі сфери життя, порушувати й відновлювати їх рівновагу, творити добро та зло за допомоги магічних дій та засобів, які впливають на атмосферні явища, врожай, добробут та здоров'я людей, скоту тощо[14]. Але перш за все це людина, що заручилася підтримкою диявола і робить шкоду. За поширеними віруваннями аби отримати здатність чарівництва, людина мусить присягнути в вірності Сатані. Для цього вона зриває натільний хрестик і топче ікону, виголошуючи богохульства. Після цього чарівник отримує в прислугу нечисту силу, але мусить постійно давати їй якесь заняття. Тому в народних віруваннях чарівники дають чортам безглузді заняття, такі як сукати мотузки з води[18].

Вважалося, що чарівники можуть наводити пристріт на людей та худобу (по́рчельники), сіяти розбрат між людьми, робити закрутки в полі, знищуючи врожай, насилати негоду, моровицю тощо[15]. Також вони вміють насилати «морок» — оманливі видіння, щоб обманути чи виставити на посміховисько. Наприклад, чарівник може змусити людину бачити як її майно горить, тоді як насправді воно ціле[18].

В західно-слов'янській традиції заняття чарівництвом відводиться відьмі, а функції чарівника часто обмежено його професійною діяльністю (наприклад, чарівництво на полюванні, під час випасу)[14].

Чарівники в сучасній культурі ред.

 
Фентезійний чарівник Мерлін

Сучасні вірування ред.

Хоча віра в надприродні сили чарівників вважається пережитком минулого, в них вірять 26-28 % людей[19][20]. В сучасній культурі вони частіше називаються ясновидцями, екстрасенсами, парапсихологами, спіритистами, астрологами, оракулами, з розмиттям початкових значень цих слів[21]. Хоча ставлення академічної науки до таких людей негативне і володіння ними надприродними можливостями заперечується, визнається, що вони іноді здатні виконувати функції психотерапевтів, як і в давнину[22].

Православна церква засуджує звернення до тих, хто називає себе чарівниками, знахарями, екстрасенсами. Вважається, що вони або самі обманюють людей, або диявол переконує їх у володінні надприродними силами, щоб завдати шкоди їм та їхнім відвідувачам. Начебто доведені випадки допомоги або ж шкоди від чарівників розглядаються як результати самонавіювання[23][24].

Російська психіатрія розглядає віру в чарівників, екстрасенсів або астрологів, як розлад психічної адаптації[25] — магіфреничний синдром, що на думку російських дослідників, є масовим явищем[26].

Чарівники в фентезі ред.

У фентезі чарівники постають як негативними, так і позитивними персонажами, нерідко залежно від того, «світлу» чи «темну» магію використовують. У численних творах чарівники послуговуються закляттями, магічними предметами, і потребують навчання чаклуванню в спеціальних установах (академіях, гільдіях). Зазвичай чарівник описується порівняно слабким фізично (як звичайна людина), але здатним атакувати на відстані, захищати союзників. Під впливом популярної настільної гри Dungeons&Dragons у фентезі, особливо західному, сформувалося кілька різновидів чарівників:

  • Wizard (найчастіше перекладається як власне укр. чарівник, чародій) — походить від староанглійського wys — мудрий. У фентезі це здебільшого загальна назва чарівників, без зазначення походження їхньої сили і її застосування. В деяких випадках чарівник, що володіє надприродними здібностями від народження чи розкрив їх у собі сам.
  • Mage, magician (укр. маг) — походить від грецького μάγος — чародій, фокусник, і назви зорострійських жерців магів. У фентезі це як правило чарівник, який навчився магії від інших її знавців. Особливо сильний маг зветься архімагом (англ. archmage).
  • Sorcerer (укр. ворожбит, чаклун) — від латинського sors — жереб. У випадку чарівника — той, хто черпає сили з певного зовнішнього знеособленого джерела.
  • Warlock/Witch (укр. відьмак/відьма, чорнокнижник) — походить від староанглійського wǣrloga — відступник, обманщик. Чарівник, який заручився підтримкою надприродних сил шляхом угоди з ними[27][28].

Див. також ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарівник (паранормальне)
У Вікісловнику є сторінки Wizard, magician, sorcerer, warlock.

Примітки ред.

  1. ↑ Magic (Sorcery) // Microsoft Encarta 2006 Premium CD. — Microsoft, 2006.
  2. ↑ Е.Колюжный (1 січня 2007). Славянские боги и ритуалы (рос.). Рипол Классик. с. 38—39. ISBN 9785386000240. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
  3. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови / упоряд. і голов. Ред.. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с. Київ; Ірпінь: Перун. 2001. с. 1370.
  4. ↑ magician Meaning in the Cambridge English Dictionary. dictionary.cambridge.org. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
  5. ↑ Описание рукописей Воскресенского первоклассного, именуемого новый Иерусалим, монастыря, писанных на пергаменте и бумаге. – Т. 8. – Вып. 2. ИАНОРЯС. 1859. с. 173.
  6. ↑ Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков / Под ред. А. Буслаева. — М., 1861. — Стб. 381
  7. ↑ Домострой Сильвестровского извода / Под ред. Чудинова А. Н. — СПб., 1902. — С. 24.
  8. ↑ Даль, В.И. (2003). Толковый словарь русского языка. Москва: ЭКСМО. с. 705.
  9. ↑ Рыбаков, Б.А. Язичество Древней Руси. с. 175.
  10. ↑ Славянская Кормчая книга XIII ст. // Качановский В. В. Славянская Кормчая книга. — ИОРЯС. — Т. 2. — Кн. 4. — С. 1105.
  11. ↑ Королев, Кирилл (24 жовтня 2014). Энциклопедия сверхъестественных существ (рос.). Litres. с. 484. ISBN 9785457364424. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
  12. ↑ Е.Колюжный (1 січня 2007). Славянские боги и ритуалы (рос.). Рипол Классик. с. 32. ISBN 9785386000240. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
  13. ↑ Левкиевская, 2004, с. 528.
  14. ↑ а б в г Левкиевская Е. Е. Колдун // Мифы русского народа. — М.: Астрель, Аст, 2000. — 527 с. — ISBN ISBN 5-271-00676-X.
  15. ↑ а б в г КОЛДУНЫ, ведуны, ведьмаки, кудесники, чаровники, чернокнижники. Мифологический Словарь. Славянская и русская мифология. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  16. ↑ Левкиевская, 2004, с. 528—529.
  17. ↑ Левкиевская, 2000, с. 394.
  18. ↑ а б Е.Колюжный (1 січня 2007). Славянские боги и ритуалы (рос.). Рипол Классик. с. 32—35. ISBN 9785386000240. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
  19. ↑ Смит, Джонатан (2011). Псевдонаука и паранормальные явления: Критический взгляд / Джонатан Смит ; Пер. с англ. Москва: Альпина нон-фикшн. с. 52.
  20. ↑ За даними опитувань у США 2001—2006 років
  21. ↑ Інкубатор марновірства: кому пороблено?. ua.telekritika.ua. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
  22. ↑ Гуцол, С. Ю. (2011). Мифологические аспекты психотерапевтического пространства в современной культуре. Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка (вид. 3). с. 111—119.
  23. ↑ Споконвіку було слово: Феномен екстрасенсів, цілителів, чаклунів, словом новітніх «чудотворців», або як ще кажуть: шарлатанів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
  24. ↑ Що таке марновірство? | Українська Православна Церква КП — Свято-Михайлівська церква м. Нововолинська. cerkva-nv.com. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 12 листопада 2016.
  25. ↑ Общая психиатрия // Психиатрия: национальное руководство / Под ред. Т. Б. Дмитриевой, В. Н. Краснова, Н. Г. Незнанова, В. Я. Семке, А. С. Тиганова. — М. : ГЭОТАР-Медиа. — С. 147. — ISBN 978-5-9704-2030-0.
  26. ↑ Синдром магифренический // Большая энциклопедия по психиатрии. — Национальная психологическая энциклопедия, 2012.
  27. ↑ Keeping it Classy | Dungeons & Dragons. dnd.wizards.com. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 12 листопада 2016.
  28. ↑ Філоненко, О. Г. (2014). MAGICvsFÄERIE: модуси магічного і магічні коди в англомовній літературі. “У тридев’ятому царстві”: феномен казки в літературі, фольклорі і медіа: матеріали Міжнародної наукової конференції. Бердянськ. с. 138.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарівник_(паранормальне)&oldid=41847643