Вікіпедія

Чарушин Іван Аполлонович

Іван Аполлонович Чарушин (рос. Иван Аполлонович Чарушин; 24 лютого (8 березня) 1862 — 29 липня 1945) — російський інженер-архітектор, архітектор-художник першого ступеня (1890). Батько письменника і художника Є. І. Чарушина.

Чарушин Іван Аполлонович
Народження 24 лютого (8 березня) 1862
Смерть 29 липня 1945(1945-07-29) (83 роки)
Країна
(підданство)		  Російська імперія
 СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1888)
Діяльність архітектор
Праця в містах Іжевськ, Сарапул, Воткінськ і Сахалін
Архітектурний стиль модерн
Найважливіші споруди Q13668615?, Собор святого Архістратига Михайла і Успенська церква (Іжевськ)
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня
CMNS: Чарушин Іван Аполлонович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чарушин.

Біографія ред.

Народився у 1862 році в місті Орлов, Вятська губернія, Російська імперія. Рідний брат М. А. Чарушина.

У 1873 році закінчив Орловське повітове училище, після якого в 1884 році вступив до Петербурзької академії мистецтв, після закінчення якої із золотою медаллю в 1888 році[1] отримав звання архітектора-художника третього ступеня. З 1890 по 1893 рік працював на острові Сахалін інженером-архітектором. У 1893 році працював у Вятці, спочатку — виконуючим обов'язки губернського архітектора, а з 1896 року — губернським архітектором[1][2].

У 1896—1907 роках будував Собор святого Архістратига Михаїла в Іжевську, в якому об'єднав кілька типів об'ємно-планувальних рішень, і котрий згодом вважав своїм найкращим творінням[1].

За часів радянської влади працював на посаді архітектора — завідувача будівельним відділом Вятського губернського раднаргоспу, на посаді голови Вятського губернського комітету у справах музеїв і охорони пам'яток мистецтва, старовини і природи, був призначений заступником начальника губернського будівельного контролю, завідував проектною майстернею Кіровської міськради.

Творчий внесок ред.

У 1919 році йому довірили створення першого у Вятці пам'ятника-обеліска загиблим революціонерам, а на початку 1923 року Іван Чарушин спроектував постамент пам'ятника народовольцю С. М. Халтуріну в губернському центрі. У 1930-ті роки Іван Аполлонович брав участь у ключових архітектурних проектах Вятки: спроектував літній театр в парку ім. С. М. Халтуріна (1934), Центральний готель (1937) й елітний будинок для співробітників НКВС (1937). Всього за свою піввікову архітектурну діяльність І. А. Чарушин спроектував понад 500 будівель і споруд на території колишньої Вятської губернії, з яких близько третини знаходиться на території сучасної Удмуртії. Чарушин побудував (іноді в співавторстві з іншими архітекторами) 67 кам'яних і 98 дерев'яних церков, в тому числі 53 в Удмуртії[1][3].

Останні роки життя ред.

Перед Німецько-радянською війною він практично відійшов від архітектурної діяльності і в 1940 році виїхав на постійне місце проживання до Ленінграда, де проживали його сини. Однак відразу після початку війни сім'я Чарушиних повернулася до Кірова, де Іван Аполлонович і провів останні роки життя. У цей час він вів активну громадську діяльність в місцевому відділенні Спілки архітекторів СРСР і користувався певними привілеями з боку колег і місцевої влади.

Помер 29 липня 1945 року в Кірові в віці 83 років. Після його смерті був опублікований розлогий некролог в газеті «Кіровська правда». Громадська панахида була проведена в Кіровському обласному художньому музеї, після чого він був з почестями похований на Лобановському кладовищі Кірова. Згодом на могилі був встановлений пам'ятник авторства скульптора М. М. Кошкіна[4].

Нагороди та звання ред.

У 1890 році отримав звання архітектора-художника першого ступеня. Нагороджений орденами Святої Анни третього ступеня та Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира четвертого ступеня.

  •  
    Поштовий конверт Росії, 2012 рік
  •  
    Могила І. А. Чарушина на Лобановському кладовищі Кірова
  •  
    Пам'ятна табличка на могилі

Роботи архітектора ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Туганаев, 2008, с. 709.
  2. ↑ Шумилов, 2001, с. 306.
  3. ↑ Шумилов, 2001, с. 307.
  4. ↑ П. А. Чемоданов. И. А. Чарушин И Большевики: Проблемы Взаимоотношений Архитектора С Советской Властью. — 2018. — 30 квітня. — С. 58—66. Архівовано з джерела 29 липня 2021. Процитовано 30 травня 2020.

Література ред.

  • Удмуртская республика: Энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — 2-е изд., испр. и доп. — Ижевск: Удмуртия, 2008. — 767 с. — 2200 экз. — ISBN 978-5-7659-0486-2.
  • Шумилов Е. Ф. Христианство в Удмуртии. Цивилизационные процессы и христианское искусство. XVI — начало XX века / науч. ред. Я. Н. Щапов. — Ижевск: Издательский дом «Удмуртский университет», 2001. — 434 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7029-0306-4.
  • Андреева Е. А. Архитектор Иван Чарушин. — Ижевск, 2007. — 172 с. — 1000 прим. — ISBN 5898060936.
  • Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия второй половины XIX в. — СПб. : Строитель, 1902. — ISBN 5-9561-0162-8.
  • Зырин Б. В. Архитектор Чарушин. — Киров : Волго-Вятское кн. изд-во, 1989. — 96 с.
  • Тинский А. Г. Планировка и застройка г. Вятки в XVII—XIX вв. — Киров : Волго-Вятское кн. изд-во, 1976. — 228 с.
  • Шумилов Е. Ф. Архитектура Ижевска. — Ижевск : Удмуртия, 1978.

Посилання ред.

  • Біографія на сайті Вятського товариства архітектора Івана Аполлоновича Чарушина
  • Ерастов В. С. (17 лютого 2009). Чарушин Иван Аполлонович. sarapul.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 4 березня 2011.
  • Документи КОГКУ «Гаспе КО» про архітектора І. [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.] А. [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.] Чарушина [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  • Звагельская В. Е. Чарушин Иван Аполлонович. Уральская историческая энциклопедия. Ural.ru. Процитовано 4 березня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарушин_Іван_Аполлонович&oldid=35191019