Ціціанов Павло Дмитрович
Ціціанов Павло Дмитрович (8 (19) вересня 1754, Москва — 8 (20) лютого 1806, поблизу Баку) — нащадок грузинських князів Ціціашвілі, російський військовий діяч, князь, генерал від інфантерії (1804).
| Ціціанов Павло Дмитрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 вересня 1754 Москва, Російська імперія[1] |
| Помер |
20 лютого 1806 (51 рік) Баку |
| Поховання | Сіоні |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | політик |
| Учасник | Російсько-турецька війна |
| Титул | принц |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Рід | Tsitsishvilid |
| Батько | Dmitry Tsitsianovd |
| Нагороди |
    |
Життєпис ред.
Онук Паата Ціціашвілі, що у 1724 році з картлійським царем Вахтангом VI перебрався до Російської імперії.
Початок служби — у лейб-гвардії в Преображенському полку в 1772 р.
У 1786 призначений командиром Санкт-Петербурзького гренадерського полку, на чолі якого воював під час Російсько-турецької війни 1787—1792 рр.
У 1796 р. направлений у Закавказзя під начальство графа Зубова.
У 1797 р. вийшов у відставку.
У 1802 р. призначений на посаду інспектора піхоти на Кавказ, військовим губернатором у м. Астрахань, головнокомандувачем у щойно приєднану Грузію.
Активно розширював російські володіння на Кавказі - в районі Каспійського моря, в Дагестані, Закавказзі. Проводив політику русифікації. Виселив з Грузії всіх членів Кахетинсько-Карталінського Царського Дому. В 1803 організував грузинське ополчення з 4500 добровольців, які приєдналися до російської армії. В 1804 штурмом взяв фортецю Гянджу, підкоривши Гянджинське ханство, — за це одержав чин генерал від інфантерії. Потім підкорив Ширванське ханство. Прагнув підкорити Баку і оточив його. У лютому 1806 очікувалася церемонія здачі Баку. Під час церемонії був убитий Ібрагім-ханом (наближеним бакинського хана Гусейн-Кулі). Голову Ціціанова Гусейн-Кулі відіслав перському шаху. У 1811 тіло Ціціанова було перевезене в Тбілісі і поховане в Сіонському соборі.
Література ред.
- Н. Ф. Дубровин «Закавказье от 1803 по 1806 г.» СПб., 1866
- Пл. Зубов «Описание достопамятных происшествий в Армении» (СПб., 1811);
- «Жизнь князя Цицианова» (М., 1823).
Примітки ред.
- ↑ Цицианов Павел Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.