Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Нижчі Луб'янки)

парафія і храм УГКЦ у Нижчих Луб'янках Тернопільської области України

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Нижчих Луб'янках — парафія і храм греко-католицької громади Збаразького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Нижчі Луб'янки Тернопільського району Тернопільської области.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Нижчі Луб'янки)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Нижчі Луб'янки
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1868

CMNS: Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Історія церкви ред.

Церкву Покрови Пресвятої Богородиці вимуровано в 1862—1868 роках.

У 1946—1990 роках парафія і храм були в приналежності до РПЦ.

1 квітня 1990 року о. Й. Янішевський служив першу Службу Божу для парафії, яка повернулася в лоно УГКЦ.

У 2002 році о. Михайло Коцкович відновив парафіяльний духовий оркестр, продовжив працю з Марійською дружиною, церковним хором. У 2003 році він створив у храмі Вівтарну дружину. Також діє братство Матері Божої Неустанної Помочі.

У 2006—2007 роках силами і за кошти мирян навколо храму збудовано Хресну дорогу.

У травні 2010 року вперше за останні 73 роки на парафії пройшли місії, які провели отці Редемптористи М. Шевчишин і П. Ковальчук.

У 2011—2012 роках зроблено капітальний ремонт дзвіниці і перекрито три куполи церкви, повністю обновлено її фасад.

У 2013 році придбано і освячено новий дзвін.

За останні 10 років на парафії відновлено фігури Матері Божої, святого Миколая та Валентина, два хрести і каплицю на старому цвинтарі.

У 2011 році о. Михайло започаткував пішу ходу до Зарваниці. Кожного року в селі проводиться озвучена Хресна дорога в час Великого Посту за участю учнів старших і середніх класів та всієї парафії.

Парохи ред.

  • о. І. Рейтаровський,
  • о. І. Бачинський,
  • о. В. Рожанський,
  • о. І. Олянович,
  • о. Літинський,
  • о. П. Кіжик,
  • о. Г. Яструбецький,
  • о. В. Процишин,
  • о. М. Бочкай,
  • о. М. Романів,
  • о. А. Бай,
  • о. Й.Янішевський (1990—2001),
  • о. Михайло Коцкович (з 2002).

Джерела ред.