Церква Іллі (Сонячна Долина)
44°52′31″ пн. ш. 35°06′02″ сх. д. / 44.87528° пн. ш. 35.10056° сх. д.
| Церква Іллі | |
|---|---|
 | |
| 44°52′31″ пн. ш. 35°06′02″ сх. д. / 44.87527778002777268° пн. ш. 35.100555560027771662° сх. д.Координати: 44°52′31″ пн. ш. 35°06′02″ сх. д. / 44.87527778002777268° пн. ш. 35.100555560027771662° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Сонячна Долина (село), вул. Чорноморська, 14А |
| Початок будівництва | X століття |
| Належність | православ'я |
| Стан | Державний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України |
  Церква Іллі (Сонячна Долина) (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Церква Іллі у Вікісховищі | |
Церква Іллі у селищі Сонячна Долина, розташована по вул. Чорноморська, 14А. Збудована X–XI ст. Постановою РМ УРСР від 24.08.1963 № 970, діл. № 282 включена до реєстру пам'яток архітектури. У ній збереглася давня купіль, яка і зараз використовується в таїнстві Хрещення.
Історія ред.
Це найстаріший із діючих храмів Криму: час його споруди датують X-XII століттями. У 1771 році російські війська під командуванням князя М. В. Долгорукого розбили турецьку армію і зайняли Кафу[1]. Дізнавшись про це, турки в гніві вбили православного священика Петра церкви святого Іллі. За свідченням очевидців, кожну Страсну п'ятницю, тіло убитого священика у ризі витягували, і з урочистими співами обносили навколо церкви[2].
Головною реліквією церкви є мармурова купіль, зроблена з капітелі колони, яка прикрашала якийсь язичницький храм в IV–V столітті. Мармур для колони, можливо, видобули на острові Проконес, а в Крим вона потрапила з Константинополя. Спочатку храм був грецький, але після того, як в 1778 році греки переселилися в Приазов'я, за церквою доглядали жителі села Кози (село Сонячна Долина до 1944 року мало назву Кози). У 1904 році храм відремонтували та розписали. Свято-Іллінська церква охоронялася однією родиною, в кінці XIX століття кожен бажаючий міг оглянути її. Богослужіння тривали до 1936 року, потім церква слугувала електростанцією та зерносховищем. Під час війни храм ненадовго відкрили для військових з Румунії. Реставрація була почата у 2000-х[3].
Архітектура ред.
Архітектура храму незвичайна, він побудований за типом стародавніх вірменських церков[2]. Престол в цьому древньому храмі складений із трьох кам'яних плит і щільно примикає до східної стіни церкви. Обійти його навколо неможливо. Двері розташовані в південній стіні, дуже низькі. Великий камінь над вхідними дверима прикрашений п'ятьма висіченими розетками з грецькими хрестами. Сонячне світло проникає в церкву через два маленьких віконця. Під час розкопок біля храму виявили фрагменти кладки на глині. Це дає підставу припускати, що на місці сьогоднішнього храму, раніше Х століття, стояла більш давня церква. Озеро, що знаходилося біля храму, в 60-і роки осушили, був зрізаний пагорб біля церкви[4].
Галерея ред.
-
Інтер'єр церкви -
Віконце церкви -
-
Охоронна табличка -
Купіль церкви
Примітки ред.
- ↑ ХРАМ ИЛИИ ПРОРОКА В СОЛНЕЧНОЙ ДОЛИНЕ. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ а б Храм Святого Іллі в Сонячній Долині. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ Храм святого Илии в Солнечной Долине. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ Церква Іллі Пророка. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
Джерела ред.
- Солнечнодолинский сельсовет // Города и села Украины. Автономная Республика Крым. Город Севастополь. Историко-краеведческие очерки. — Слава Севастополя, 2009.
- Пам'ятки Криму [Архівовано 28 червня 2012 у Wayback Machine.]