Центральноазійські прибережні рідколісся

Центральноазійські прибережні рідколісся (ідентифікатор WWF: PA1311) — екорегіон, розташований в пустелях і рівнинах Центральної Азії між Аральським морем і горами у 2000 км східніше, у довгих вузьких долинах великих річок, що живляться талими снігами, і забезпечують важливе середовище існування для перелітних птахів, які подорожують через цей посушливий регіон. Рослинність представлена тугаями, характеризується низькими заростями дерев і кущів уздовж берегів річок і пов'язаних із ними заболочених угідь, і живиться ґрунтовими водами замість опадів.[1][2]

Центральноазійські прибережні рідколісся
Річка Ілі, Казахстан
Екозона Палеарктика
Біом Пустелі і склерофітні чагарники
Назва WWF Central Asian riparian woodlands
Номер WWF PA1311
Країни Узбекистан, Казахстан, Туркменістан, Таджикистан
Територія екорегіону (фіолетовий)

Розташування та опис

ред.

Основні річкові системи, які підтримують середовище існування для цього екорегіону, становлять:[1]

  • Сирдар'я (річка), яка тече на захід понад 2200 км від гір Тянь-Шаню через східний Узбекистан і південний Казахстан до Аральського моря.
  • Амудар'я (річка), що протікає паралельно і на південь від Сирдар'ї; Амудар'я витікає з Афганістану і Таджикистану на північний захід уздовж кордону Узбекистану та Туркменістану.
  • Річки Мургаб і Теджен, які протікають через пустелю Каракуми на південному сході Туркменістану та зникають у ній.
  • Річка Ілі, яка протікає 1500 км на захід від гір Тянь-Шаню в Китаї до озера Балхаш на південному сході Казахстану.
  • Річка Зеравшан, яка бере початок на краю Памірських гір у Таджикистані, тече на захід до Амудар'ї, перш ніж зникнути в пустелі.
  • Річка Вахш, яка протікає посередині Таджикистану перед тим, як впасти в Амудар'ю на кордоні з Афганістаном.
  • Річка Нарин, яка тече від гір Тянь-Шаню в Киргизстані до річки Сирдар'я в Узбекистані.

Клімат

ред.

Клімат у навколишньому регіоні — клімат холодної пустелі (класифікація кліматів Кеппена (BWk)). Цей клімат характеризується спекотними пустельними умовами влітку, але прохолоднішими, ніж у спекотній пустелі.[3][4] Зими холодні і сухі. Принаймні один місяць середнє значення температури нижче 0 °C (32 °F).[3][4] Танення снігу з довколишніх гір викликає повені навесні до початку літа, після чого настають надзвичайно посушливі умови та підвищення солоності ґрунту.[1]

Флора і фауна

ред.

Ліси цього екорегіону являють собою спеціалізований комплекс деревно-чагарникової рослинності, відомий як тугаї, пристосований до екстремального континентального клімату з дуже спекотним літом і дуже холодною зимою.[1] Із практичної точки зору, старих лісів немає.[1] Дерева — це, як правило, тополі, верби, маслинка (Elaeagnus oxycarpa)[1] і тамарикс. Підлісок — звичайна обліпиха (Hippophae rhamnoides), барбарис (Berberis), шипшина, жимолость, кизильник (Cotoneaster). У заболочених місцях широко поширені очерет і рогіз. Лісові комплекси екорегіону часто неоднорідні, перемежовуються степовими та болотистими луками.[1]

Заповідні території

ред.

Дуже мала частина цього екорегіону охороняється, за деякими оцінками, менше 2 %. Офіційно охоронювані території становлять:[1]

Список літератури

ред.
  1. а б в г д е ж и Central Asian Riparian Woodlands (англ.). World Wildlife Federation (WWF). Процитовано 28 грудня 2019.
  2. Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 14 вересня 2019.
  3. а б Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
  4. а б Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.