Цвятко Петров Бобошевскі (болг. Цвятко Петров Бобошевски 8 серпня 1884, Враца — 23 грудень 1952 Софія) — болгарський політичний діяч, регент Болгарії (19441946).

Цвятко Бобошевскі
Цвятко Бобошевски
Цвятко Бобошевскі
Цвятко Бобошевскі
Регент Болгарії
9 вересня 1944 року — 15 вересня 1946 року
Монарх Симеон II
Попередник Кирил, князь Преславський
Богдан Філов
Никола Михов
Наступник монархію скасовано
Міністр торгівлі, промисловості та праці Болгарії
9 червня 1923 року — 3 листопада 1924 року
Монарх Борис III
Прем'єр-міністр Александр Цанков
Попередник Димитр Зографов
Наступник Димитр Христов (політик)
Міністр юстиції Болгарії
3 листопада 1924 року — 4 січня 1926 року
Монарх Борис III
Прем'єр-міністр Александр Цанков
Попередник Рашко Маджаров
Наступник Тодор Кулев
Міністр торгівлі, промисловості та праці Болгарії
4 січня 1926 року — 15 травня 1930 року
Монарх Борис III
Прем'єр-міністр Андрій Ляпчев
Попередник Димитр Христов (політик)
Наступник Димитр Мишайков
Народився 8 серпня 1884(1884-08-08)
Враца, Болгарія
Помер 23 грудня 1952(1952-12-23) (68 років)
Софія, Болгарія
Похований Центральний цвинтар Софіїd
Відомий як політик, адвокат
Країна Болгарія
Alma mater Паризький університет
Політична партія Народна партія, United People's Progressive Partyd, Демократичний союз, Fatherland Frontd і Звено
Нагороди

Біографія ред.

Народився в родині багатого торговця. До 5-го класу навчався в рідному місті, 6-й і 7-й класи з відзнакою закінчив у Софійській чоловічої гімназії. Вивчав право в Парижі, до 1923 був адвокатом у Враці. Був членом Народної партії, Об'єднаної народно-прогресивної партії.

Брав участь в підготовці і здійсненні перевороту 9 червня 1923 в результаті якого було повалено уряд Олександра Стамболійского. З 9 червня 1923 по 3 вересня 1924 — міністр торгівлі, промисловості та праці, з 3 вересня 1924 по 4 січня 1926 — міністр юстиції в уряді Олександра Цанкова . Під час Вересневого повстання 1923 організованого комуністами, домігся у міністрів, генералів Івана Русева і Івана Вилкова звільнення десяти замішаних в цих подіях інтелігентів з Враци; особисто доставив до міста відповідне розпорядження. Як урядовий комісар з відновлення Враци від великої пожежі 1923 допоміг місту подолати наслідки цього лиха. На його прохання цар Борис III направив в місто кращого в той час хірурга країни Александра Станишева з майже повним особовим складом медиків з Александрівської лікарні. У Врацу були відправлені велика кількість наметів для городян які втратили свої оселі, більше 5 тисяч кг хліба та інші продукти.

З 4 січня 1926 по 15 травня 1930 — міністр торгівлі, промисловості та праці в уряді Андрія Ляпчева . Входив до складу проурядової політичного об'єднання Демократичний союз і Конституційного блоку. З 1934 протягом деякого часу був головою Болгарського іпотечного банку.

Під час Другої світової війни займав антинімецьку позицію, протестував проти планів депортації болгарських євреїв в Німеччину, в 1943 приєднався до опозиційного Вітчизняного фронту. Після перевороту 9 вересня 1944 став одним з трьох регентів при малолітньому царі Симеоні II (разом з Венеліном Ганевим і Тодором Павловим), займав цей пост до ліквідації монархії (15 вересня 1946).

Помер в Софії. На його похоронах комуністичний уряд Вилко Червенков надав йому почесті як видному державному діячеві.

Посилання ред.