Цандер Фрідріх Артурович

Фрі́дріх Арту́рович Ца́ндер (11 [23] серпня 1887(18870823), Рига — 28 березня 1933, Кисловодськ) — радянський піонер ракетної техніки і космонавтики. Син німецьких іммігрантів, що переселилися в Радянську Росію. Випускник Ризького технічного університету. Один з розробників першої радянської ракети на рідкому паливі «ГИРД-X».

Цандер Фрідріх Артурович
нім. Georg Arthur Constantin Friedrich Zander
Народився	23 серпня 1887(1887-08-23) Рига, Російська імперія
Помер	28 березня 1933(1933-03-28) (45 років) Кисловодськ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР ·черевний тиф
Поховання	Кисловодськ
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	винахідник, інженер, Q10497074
Alma mater	Rīgas politehniskais institūts
Галузь	космонавтика
Заклад	Московський авіаційний інститут
Нагороди	International Space Hall of Famed (1976)
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Цандер Фрідріх Артурович у Вікісховищі

Біографія

Фрідріх Цандер народився родині балтійських німців. Його батько Артур Костянтинович був лікарем, однак захоплювався не тільки медициною, але й іншими природничими науками. Свій інтерес він передав синові.

У 1898 році Фрідріх був зарахований до першого класу Ризького міського реального училища, яке він закінчив через 7 років, ставши одним із найкращих учнів. В останньому класі йому довелося ознайомитися з роботою видатного вченого-самоучки Костянтина Едуардовича Ціолковського «Дослідження світових просторів реактивними приладами», після чого захопився ракетами. Під час навчання на інженера в Ризькому політехнічному інституті Цандер виконав розрахунок траєкторії польоту міжпланетної ракети, яка могла б досягти поверхні Марса. Тема польоту до червоної планеті хвилювала Цандера все життя, а гасло «Вперед, на Марс!» стало його особистим ідеалом.

У 1908 році Цандер опублікував свою першу роботу, присвячену міжпланетним подорожам, розглянувши в ній питання життєзабезпечення людини в космічному польоті, де вперше виклав ідею космічних оранжерей — вирощування їстівних рослин безпосередньо на борту космічного корабля.

У 1911 році ним була запропонована ідея використання частини конструкції корабля як додаткового запасу високоефективного палива. За задумом Цандера, космічний корабель міг злітати як звичайний аероплан, а при досягненні кордонів земної атмосфери використовувати непотрібні елементи конструкції, такі як крила, пропелери, двигун як пальне.

До початку Першої світової війни Цандер працював у Ризі на заводах «Мотор» і «Провідник». Під час війни завод «Провідник» був евакуйований в Росію. Після закінчення війни Цандер вирішив залишитися в Москві.

У 1921 році доповідь про цей проект була представлена Цандером на конференції винахідників, а в 1924 році — перероблена і опублікована в 13-му номері журналу «Техніка і життя» під назвою «Перельоти на інші планети». У тій же статті Цандер висловив ідеї про вигоду застосування прямоточних реактивних двигунів, про можливість використання і конструкції сонячного вітрила.

Разом з Юрієм Кондратюком і своїм учителем К. Е. Ціолковським Цандер організував «Товариство вивчення міжпланетних сполучень». У ранніх роботах якого була вперше розглянута можливість використання атмосфери для гальмування і повернення космічних кораблів. У тому ж 1924 році Цандер запатентував ідею крилатої ракети, яка повинна була стати основним засобом для виконання міжпланетних перельотів.

В 1929–1932 побудував і випробував реактивний двигун на стисненому повітрі з бензином (ОР-1). В 1930–1931 роках викладав у Московському авіаційному інституті, в 1931–1932 — головував в Групі вивчення реактивного руху (ГВРР), яка створила і запустила в 1933 році першу радянську ракету конструкції М. К. Тихонравова, а потім другу — за проектом Цандера. В 1933 — побудував і випробував реактивний двигун на рідкому кисні та бензині (ОР-2).

Ф. А. Цандер не побачив старту своєї ракети: він захворів і помер від тифу за кілька місяців до старту. Похований у Кисловодську на Старому Військовому кладовищі.