Вікіпедія

Хуй

Хуй (Звук прослухати) — одне з основних слів слов'янської ненормативної лексики, корінь якого є словотворчим для безлічі інших слів і виразів. Використовується в значенні «чоловічий статевий член» та багатьох інших. Слово «хуй» відоме більшості слов'янських мов: українській, русинській, білоруській, російській, болгарській, польській, сілезькій, кашубській, чеській, словацькій та прямо чи опосередковано засвідчене у мертвих мовах: давньоруській і давньопольській.

Етимологія

 
 
 
 
 
 
Слово «хуй» споріднене з «хвоя» та походить від давнього праіндоєвропейського кореня з первісним значенням «шип, колючка, голка»

Надійну етимологію слова «хуй», що розкриває формально-фонетичну та семантичну еволюцію слова, висунув у 1908 році данський мовознавець Гольґер Педерсен, який зробив значний внесок у розвиток порівняльно-історичної лінгвістики. З того часу, версія походження Педерсена є беззастережно загальноприйнятою серед сучасних лінгвістів. Всі відомі слов'янські лексеми: укр., русин., біл., рос. і болг. хуй, пол., сіл., чеськ. і словац. chuj, каш. chùj, дав.-рус. хоуи і дав.-пол. *chuj — сходять до прасл. *xȗjь «статевий член». Праслов'янська форма походить від ще давнішого пра-б.сл. *skaujás < далі від пра-і.є. *skowy-ós «шип; шпичак» чол., утвореного з допомогою суфіксу *-ós від *skwoy- — o-ступеня праіндоєвропейського кореня *skwey- «шип, колючка, голка; колюча рослина» (наз. од. *skwḗy-(i)s, знах. од. *skwoy-m, род. од. *skw(i)y-ós). Серед фонетичних змін, більшість яких відбулися у ранньопраслов'янський період, можна відзначити:

  1. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — давня метатеза *sk- > *ks- із подальшою дією закону Педерсена і спрощенням груп приголосних *ks- > *kš- > *kx- > *x-;
  2. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — регулярний прабалто-слов'янський перехід *o > *a і *w (*u̯) > *u та пізніша монофтонгізація дифтонгів *-au- > *-ȗ-;
  3. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — типова зміна закінчення *-yós > *-jás > *-juš > *-jŭx > *-jь з появою редукованого голосного і відпадінням прикінцевого приголосного;

Чергуванням голосних в праіндоєвропейському корені — під назвою «швебеаблаут» (нім. Schwebeablaut), варіацією аблауту за схемою CeRC ~ CRC ~ CReC (*skowy- : *skuy- : *skwoy-), праслов'янське *xȗjь напряму пов'язане зі словом «хвоя», утворюючи з ним класичну пару повноти / стислості кореня та суфікса. Від пра-і.є. *skwoy- > *skwoy-éh₂ «голка, колючка» жін. > пра-б.сл. *skwajā́ˀ > прасл. *xvòja «голки і гілки хвойних дерев» походять слов'янські: укр., біл. і рос. хво́я, ст.-укр. хво́ꙗ «хвоя; сосна», сербохорв. хво́ја : hvója «гілка, пагін», словен. hȏja «ялина; хвоя», пол. choja, полаб. χ́ǘöja, словін. xᵘ̯oi̯a «сосна», дав.-чеськ. chvojě, чеськ. chvoje, словац. chvoja «хмиз; хвоя», в.-луж. khója та похідні (*xvojina >) болг. хво́йна «ялівець», дав.-пол. і пол. choina «сосна; глиця», каш. chòjna, н.-луж. chójna «сосна».

Від форми пра-і.є. *skwoy-éh₂ : *skuy-éh₂ > пра-б.сл. *skujā́ˀ з іншим складоутворенням, розвинулися споріднені слова у балтійських мовах — лит. skujà «голка хвої; шишка», латис. skuja «голка ялини». Також Іван Дуриданов реконструює в дакській мові *skuia «ялинка», на основі давньогрецького топоніму Σκουάνες (Skouánes).

Найближчим індоєвропейським когнатом, тотожним слов'янському *xȗjь є албанське hu «кілок, палиця; чоловічий член», в гегських говорах hû, hûni — яке продовжує праалб. *sku-na з вторинним носовим суфіксом, що сходить до більш раннього *skuja < від пра-і.є. *skuy-ós : *skowy-ós. Однокореневим також є алб. hundë «ніс; конічний виступ», яке походить від праалбанського *skun-tā «морда, рило», утвореного від *sku-na.

Споріднені слова в кельтських мовах сходять до пракельт. *skʷiyat-s «колючий чагарник, глід» < від пра-і.є. *skwi(y)-h₂et-s, яке зберігає нульовий ступінь кореня *skwi(y)- : *skwoy- «шип, колючка, голка; колюча рослина». В бритських мовах воно дало прабрит. *spijat- > ранн.-с.в.брит. spïδad «кущі терну, глід», від нього походять — брет. spezad «аґрус» (від сер.-брет. spezadenn), корн. spethas «шипшина», валл. ysbyddad «глід» (від сер.-валл. yspidat, ysbyddaden < дав.-валл. ispidattenn) В гойдельських мовах нащадками є дав.-ірл. scé, род. мн. sciad «глід, обліпиха» > сер.-ірл. scé, род. мн. sciach, від якого — ірл. sceach «глід, обліпиха; шипшина, ожина, терен», менс. sceach, шотл. гел. sceathan «терновий кущ». Також реконструюють пікт. *ᚄᚚᚔᚌᚐᚇ (*spijad), сліди якого розглядають у деяких гідронімах Шотландії, як річка Спей.

Прихильники спірної ностратичної теорії, мовознавці Владислав Ілліч-Світич, Сергій Старостін та Арон Долгопольський зводять індоєвропейські лексеми, ще в більшу давнину до праностратичного кореня з семантикою «колючка рослини; вістря» — *c'wVxjV (*cujḥa / *ć̣uyɣa).

Варіанти вжитку

У російському маті використовується[1]:

  • у прямому значенні («статевий член»);
  • як займенник, тому що заміняє практично кожний одухотворений іменник чоловічої статі (ту ж роль для неживих грає «хуйовіна»). Емоційне забарвлення в цьому випадку нейтральне або слабонегативне[2] ;
  • в ідіоматичних оборотах (наприклад, «забити хуй на …»: тобто припинити приділяти чомусь або комусь увагу, не піклуватися про що-небудь).

Ареал слова

 
Слово «хуй», написане на скелі. Острів Оаху, Гаваї

«Хуй» — найбільш продуктивний словотворчий корінь серед усієї російської лексики і входить до ряду стійких словосполучень, які використовуються різними верствами населення в повсякденному спілкуванні. За даними О. Плуцера-Сарно, входить більш ніж у 1200 мовних кліше. Як словотворчий корінь використовується в ряді дієслів, утворених приставковим способом (напр., «нахуяритись» тощо) і віддієслівних форм, які мають високий ступінь десемантизації або абстракції та часто є замінниками дієслів (займенникове дієслово[en]) з більш специфічним змістом у розмовній мові, що не вимагає точності.

У першому томі «Словника російського мату» Олексія Плуцера-Сарно[ru] є 503 ідіоми фразеологізмів, граматичних та лексичних кліше зі словом «хуй». Похідні слова «хуй» покривають велику кількість семантичних полів.

Історія вживання в російській мові

Саме слово і фразеологічні вирази з цим словом вважаються грубими висловами, неприйнятними в пристойному суспільстві: у громадських місцях, у літературі, в періодичній пресі, на телебаченні та радіо.

За старих часів традиція майданних вистав з використанням мату була і в інших народів. Саме слово, його похідні та фразеологічні звороти з ним широко відомі у фольклорі з незапам'ятних часів (наприклад у частівках, примовках).[3]

Фольклористи XIX століття зафіксували вживання слова в народних казках та народних піснях (напр. А. Н. Афанасьєв, І. І. Срезневський). Саме слово та його похідні представлені в 3-му виданні «Тлумачного словника живої великоросійської мови»[4] та «Руських заповітних прислів'ях та приказках» В. І. Даля.

З ХІХ століття веде свою традицію жанр лайливих пародій на відомі літературні твори. Слово зустрічається в ранніх творах Пушкіна (ліцейська обсценно-порнографічна балада Тінь Баркова), у Чехова. Пушкініст М. О. Цявловський у своїй роботі "Коментарі до балади О. Пушкіна "Тінь Баркова"" вказує на те, що з усіх лайливих слів Пушкін у своїй баладі найчастіше використовує саме слово "хуй", його похідні та синоніми...[5]:

— Нецензурні вульгаризми балади за ступенем їхньої ексгібаційної виразності можна поділити на кілька груп. Насамперед треба виокремити слова: хуй, хуїна, єлда, єлдак, плешь і мудьо. Оскільки "мотив" цього органа — основний у баладі, то й слова ці трапляються в ній частіше за всі інші паскудні слова. Слово "хуй" ужито тринадцять разів (вірші 14, 24, 47, 66, 79, 82, 176, 188, 209, 213, 221, 259 і 272), "хуїна" - два (вірші 55 і 251), "хуїний" - один (вірш 141), "єлда" - чотири (вірші 12, 106, 125 і 184), "єлдак" - п'ять (вірші 33, 64, 133, 151 і 260), "батіг" - п'ять (вірші 21, 27, 83, 118 і 261) та "мудьо" - сім (вірші 56, 63, 130, 211, 252, 257 і 262); загалом тридцять сім разів. ['Прим. автора:. Крім цього, орган називається ще "зрадником" (ст. 65) і "перелюбником" (ст. 178) і порівнюється зі стовпом (ст. 16 і 47), кілочком (ст. 84), злаком (ст. 203) і воїном (ст. 34)!]. У цьому, між іншим, більше, ніж у будь-чому іншому, позначається "барковщина" балади, бо Барков, звісно, насамперед співак фалоса. [Прим. автора:. Це випливає вже з великого розмаїття назв органа у творах Баркова: хуй, єлдак, свайка[ru], салтик, уд, снасть, ріг, жало, битка, талант, важіль, ріжок, сопілка, шест, булава, шматіна, свай, гусак, кушак.]
Крім цього основного «ядра» непристойностей, до них належать слова: «дрочити» — один раз (вірш 26), «дрочиться» — один (вірш 256), «Єбаков» — шість (вірші 69, 77, 121, 149, 158 і 277), «єбати» — чотири (вірші 13, 81, 199 і 201), «єбля» — один (вірш 164), «єбліва» — один (вірш 233), «єть» — один (вірш 185), «зайобіна» — один (вірш 189), «обісратися» — один (вірш 274) і група: «пізда» — сім (вірші 15, 17, 89, 132, 152, 200 і 219), «діра» — один (вірш 190), «секелек» — один (вірш 153) і «щілина» — два (вірші 22 і 166). (оригінал російською)

В СРСР (приблизно з 1933 року) було заборонено використовувати мат у загальнодоступній літературі та ЗМІ (прямо про це жоден із законів не говорив, але виконувалося неухильно).

Вживання нині

У пострадянську епоху після скасування цензури в Росії[ru] почала практикуватися заміна однієї чи кількох букв на зірочки (точки тощо) у друкованих та електронних ЗМІ, а в теле- та радіомовленні — «<Запікування» (однотонний звук, що перекриває звучання слова).

Деякі сучасні російські письменники — Юз Алешковський, Віктор Єрофєєв та інші — вільно використовували ненормативну лексику[ru] у своїх творах, не виключаючи та слово «хуй». У радянський період така література була «підпільною» і поширювалася самвидавницьким способом. Надалі, аж до сьогодні, як це слово, так і мат взагалі, вже стали вживані як у музичній масовій культурі — репери, панк-рок- і рок-групи (див. Захар Май «Я посилаю все на… (і нікого іншого)»; також «Хуй війні!» гурту «Тату», Володимир Єпіфанцев та Маша Макарова[ru] — так і в літературі (напр. постмодерністи Едуард Лимонов, Віктор Пєлєвін, Володимир Сорокін та ін.).

 
Білборд у Дніпрі

Проте більшою частиною людей мат не сприймається як пристойна річ в публічних місцях; і коли, наприклад, Філіп Кіркоров вжив лайку на пресконференції[ru], то дістав негативну реакцію громадськості і судовий розгляд.

Після анонсування російських хештегів у «Твіттері» саме слово «хуй» зайняло лідируючу позицію в розділі «Актуальні теми у світі».[6]

Слово «хуй» лягло в основу фрази «Російський військовий корабель, йди на хуй!» (рос. Русский военный корабль, иди на хуй!), яку, згідно з викладеним в українських ЗМІ ходом розвитку подій, сказав український прикордонник на пропозицію російського військового корабля здатися під час атаки на острів Зміїний під час вторгнення Росії в Україну.[7][8] Сама фраза стала інтернет-мемом, набула широкого поширення — використовується із «зірочкою», так без неї, у численних інтернет-матеріалах, на міських електронних табло, бордах тощо.[9]

 
Напис «хуй» на дорожньому знаку у Празі, біля метро «Малостранська»

Ареал слова

Слово зі східнослов'янських мов потрапило в польську мову[10][11][12], а також мови народів Поволжя і деякі інші мови народів СРСР, де певною мірою замінило місцеві вульгаризми, пов'язані з пенісом. Воно знайоме також жителям посткомуністичних країн, що пояснюється культурним впливом СРСР на сучасні країни СНД: локальних еквівалентів деяких слів досі не існує і використовуються російські слова.

Використання в Україні

 
Хуліганський напис із використанням ненормативної лексики на зупинці громадського транспорту

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, публічне вживання нецензурної лайки може розцінюватися як дрібне хуліганство (стаття 173), що карається штрафом (3-7 НМДГ) або громадськами роботами (40-60 годин), або виправними роботами (1-2 місяці з відрахуванням 20 % заробітку), або адміністративним арештом (до 15 діб)[13]. Законодавці неодноразово піднімали питання про протидію лихослів'ю, подаючи проєкти законів про «дематюкацію мови»[14].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ch. A. Boutler (2008). Пиздец! Russian-English slang dictionary Словарь русского мата и неформального языка (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 21 серпня 2016.
  2. ↑ Левин Ю. И. Об обсценных выражениях русского языка [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.]. // Левин Ю. И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. — М., 1998. — С. 809—819.
  3. ↑ Три века поэзии русского Эроса. Публикации и исследования. — М., 1992.
  4. ↑ Даль, 1909.
  5. ↑ Цявловский М. А. Комментарии к балладе А. Пушкина «Тень Баркова» [Архівовано 2008-10-29 у Wayback Machine.] // Philologica. — 1996. — Т. 3. — № 5/7. — С. 200.
  6. ↑ Русское слово из трех букв вышло в топ мировых тем Twitter
  7. ↑ «Русский корабль, иди на х..й!»: защитники Змеиного ответили врагу. «Украинская правда» (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
  8. ↑ Ukraine soldiers told Russian officer ‘go fuck yourself’ before they died on island (англ.). The Guardian. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 2022-2-25.
  9. ↑ Мем года: Русский военный корабль, иди нахуй!. TJ (рос.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  10. ↑ Chuj / Słownik języka polskiego. Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 17 грудня 2012.
  11. ↑ Huj // Новий словник польської мови = Inny słownik języka polskiego, t. 1–2 / Red. M. Bańko. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000. — 2646 с. — ISBN 83-01-12826-7. Архівовано з джерела 22 квітня 2023
  12. ↑ Słownik języka polskiego. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
  13. ↑ Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-24). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 серпня 2021.
  14. ↑ Пояснювальна записка до проекту закону України №10414-1 от 09.07.2019, Про протидію лихослів'ю (про дематюкацію мови) (про внесення змін до КУпАП щодо протидії лихослів'ю). search.ligazakon.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуй&oldid=42422259